ПВК Вагнера: все, що про неї відомо

Імена уже восьми загиблих у Сирії росіян з'ясували і опублікували активісти організації Conflict Intelligence Team (CIT), а також видання «Медиазона». Вони загинули імовірно 7 лютого 2018 року під ударами міжнародної коаліції по позиціях сирійської армії в околицях сирійського населеного пункту Хішам. Загиблі не були військовослужбовцями регулярної російської армії. Швидше за все, вони були членами так званої приватної військової компанії (ПВК) Вагнера. Багато свідчень про неї журналісти та активісти збирали по крихтах протягом останнього часу. DW представляє найважливіше, що вдалося дізнатися на сьогодні.

Що таке ПВК Вагнера

Приватна військова компанія Вагнера чи група Вагнера - неофіційна військова організація, яка не входить до регулярних збройних сил Росії та не має жодного юридичного статусу. Військові підрозділи ПВК нараховували - у різний час і за різними даними - від 1350 до 2000 осіб. За даними джерел німецької газети Bild у Бундесвері, загальна кількість російських найманців досягає 2500 осіб. Існування ПВК Вагнера офіційні особи в Росії заперечують. Кремль лише визнає, що в приватному порядку росіяни можуть брати участь у бойових діях за кордоном. Використання найманців заборонено статтею 359 Кримінального кодексу РФ, однак у Держдумі та в МЗС Росії висловлюють пропозиції узаконити в Росії приватні військові компанії.

Де воювали найманці Вагнера

ПВК Вагнера виросла, як вважається, із військової компанії «Слов'янський корпус», яка виконувала бойові завдання у Сирії ще в 2013 році. У «Слов'янському корпусі» перебував і майбутній керівник ПВК Дмитро Уткін, позивний Вагнер. Перші свідоцтва про діяльність ПВК Вагнера були зафіксовані українськими спецслужбами у травні 2014 року на Донбасі. У жовтні 2017 року глава Служби безпеки України Василь Грицак заявив про причетність «вагнерівців» до знищення військово-транспортного літака Іл-76 на Сході України у червні 2014 року, штурму Донецького аеропорту та бойових дій під Дебальцево. Незалежних підтверджень цієї інформації немає.

З другої половини 2015 року свідчення активності ПВК Вагнера з'являлися вже тільки в Сирії. Вважається, що її бійці, зокрема, активно брали участь у першому і другому штурмі Пальміри в 2016 та 2017 роках. З червня 2017 року цілі найманців, як повідомляли російські ЗМІ РБК та «Фонтанка», змінилися. «Фонтанка» писала про те, що російське міноборони різко скоротило постачання ПВК зброї, передаючи лише застарілі зразки.

Нібито ПВК запропонували отримувати фінансування у самій Сирії, у тому числі за рахунок захоплення і охорони нафтових і газових родовищ. У зв'язку з цим примітно, що атака в районі сирійського селища Хушам, імовірно за участі «вагнерівців», велася в районі нафтового родовища і, за деякими даними, мала на меті його захоплення.

За даними британської BBC, з кінця 2017 року бойовики-учасники групи Вагнера помічені в Судані.

Бійці приватної армії: хто вони

Набір найманців, судячи з інформації про загиблих, проходив по всій Росії. Дуже багато з убитих у Сирії раніше мали досвід ведення бойових дій на Сході України. Це підтверджують як родичі, так і знайомі загиблих найманців. За даними українського СБУ, тих, хто воював в обох «гарячих точках», нараховується 277 осіб.

Вербування особового складу приватної армії, судячи з усього, не обмежувалося лише Росією, але проводилося й серед жителів частини східної України, яка перебуває під контролем сепаратистів. За даними СБУ на жовтень 2017 року, у ПВК Вагнера служили 40 бійців з українськими паспортами. Аналогічні дані без вказівки точних цифр наводили раніше й кілька російських ЗМІ.

Як приймають і скільки платять найманцям

Прийняті на роботу в ПВК найманці підписують угоду про нерозголошення інформації. Найбільше деталей про роботу ПВК Вагнера повідомило петербурзьке видання «Фонтанка», яке заявляє, що має у своєму розпорядженні частину внутрішньої документації компанії. Посилаючись на опубліковані копії документів, «Фонтанка» стверджує, зокрема, що всі претенденти заповнюють анкети з особистою інформацією, фотографією, проходять перевірку на поліграфі й за свою роботу отримують у перерахунку від близько 2,5 до більш як 3 тисяч євро (160-240 тисяч рублів).

Руслан Левієв, засновник групи активістів Conflict Intelligence Team (CIT), яка стежить за діями російських військових в Сирії, уточнює, що зарплата залежить від навичок, цілей і місця операції. Під час навчання на території Росії, за даними CIT, зарплата становить від 50 до 80 тисяч, під час закордонних операцій - 100-120 тисяч, у разі військових дій - 150-200 тисяч, у разі особливих кампаній або великих боїв - до 300 тисяч.

Де тренуються найманці

Група Вагнера, за численними свідченнями, тренується на військовій базі біля хутора Молькіно в Краснодарському краї і є безпосереднім сусідом 10-ї окремої бригади спецназу ГРУ міноборони Росії (в/ч 51532). Про інші тренувальні пункти інформації немає.

Звідки взявся «Вагнер» і які інтереси Пригожина

Дмитро Валерійович Уткін, позивний Вагнер, 1970 року народження, вважається керівником однойменної приватної військової компанії. Цією діяльністю він, очевидно, зайнявся після звільнення з посади командира 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спеціального призначення ГРУ, дислокованого в Печорах Псковської області. Копія рапорту про його звільнення є в інтернеті. Про її достовірність нічого не відомо, однак спростувань теж не було. У 2016 році Уткін був помічений на спеціальному прийомі в Кремлі для військових, які відзначилися особливим героїзмом. З червня 2017 року Уткін перебуває під дією санкцій США, у списку американського мінфіну зазначено: «Пов'язаний з приватною військової компанією Вагнера».

Одними з джерел фінансування ПВК в ЗМІ називають секретні статті витрат міноборони РФ, а також бізнесмена Євгена Пригожина, наближеного до президента Росії Володимира Путіна. Його ще називають «кухарем Путіна». Як з'ясувала РБК, Євген Пригожин брав участь у кількох тендерах на забезпечення утримання бази групи Вагнера. Сам Пригожин, який теж перебуває під санкціями США, зв'язок з ПВК Вагнера заперечує. Є тільки непрямі свідчення його причетності. Починаючи із зими 2016-2017 року розробкою газових і нафтових родовищ у Сирії зацікавилася російська фірма ТОВ «Євро Поліс». За твердженням видань РБК і «Фонтанка», вона афільована з Пригожиним.

«Євро Поліс» влітку 2017 року уклала угоду з сирійським держконцерном про те, що буде займатися охороною і видобутком енергоресурсів на місцевих родовищах і отримувати в своє розпорядження четверту частину обсягу видобутого з тих вишок, які відбила у бойовиків «Ісламської держави», повідомляло агентство AP з посиланням на копію угоди. Функції охорони, як вважається, повинні брати на себе бійці ПВК Вагнера.

Втрати серед найманців

Підрахунок втрат серед «солдатів удачі» ускладнюється через низку причин: це і нелегальний статус ПВК та її бійців, і непідзвітність компанії держорганам, і угода про нерозголошення. У результаті родичі загиблих нерідко лише через кілька тижнів дізнаються про те, що трапилося. Міноборони РФ відмовляється фіксувати втрати серед найманців.

СБУ в жовтні 2017 року навело дані про 67 загиблих, які мали досвід бойових дій як на Донбасі, так і в Сирії. На грудень 2017 року загальну кількість встановлених втрат з початку участі найманців у військових діях у Сирії журналісти «Фонтанки» оцінювали в 73, а команда CIТ - у 101 людину. Досі немає свідчень про долю імовірних бійців ПВК «Вагнера» Романа Заболотного і Григорія Цуркану, які потрапили в полон до бойовиків ІД.

Також різняться дані про втрати після обстрілу проасадівських підрозділів силами міжнародної коаліції в околицях Хішама 7 лютого 2018 року: називають цифри від 11 загиблих і більше.