Том Купер: битва за південно-східні землі України продовжує розгоратися

Аналіз опубліковано 8 квітня 2022 року.

1. битва за південно-східні землі України продовжує розгоратися. Не дивно, що 5 квітня український уряд запропонував усім мешканцям Луганської та Донецької областей «негайно» евакуюватися.
2. НАТО обговорює «можливе постачання» Україні важкого озброєння. Я не дозволю собі вдаватися в деталі (та й не все, що я чув і бачив у цій справі, «певне на 1000%»), але вважаю всі ці балачки безтолковими, адже фактично НАТО постачає Україні важке озброєння ще з початку березня.
3. ВКС Росії, які за минулий тиждень евакуювали більшість своїх літаків та щонайменше 20 зі 150 гвинтокрилів із повітряних баз у Білорусі до авіабаз на південному сході України [автор написав про південно-східну росію, припускаю, це помилка — перекл.], від 4 квітня здійснюють близько 320-350 бойових вильотів на день, переважно зосереджуючись на цілях довкола Харкова, Ізюма, Луганська та Донецька. Їхні пріоритетні цілі — командні пункти, склади паливно-мастильних матеріалів та логістичні вузли, однак очільник «вишестоящих органів» у Москві (Конашенко), як заведений, заявляє про два десятки ударів по «укріпленнях» та «місцях зосередження Збройних Сил України» — і так мало не щодня.
4. До того ж, виплили знімки (перше додане фото) допотопної бомби ФАБ-3000М-46, яку завантажували на один із російських бомбардувальників Ту-22М3 (можливо, на авіабазі Дяґілєво) [біля Рязані — перекл.]. Це потребує певної уваги та пояснень.
5. Ту-22М3 (за класифікацією НАТО «Backfire») — добре знаний середній бомбардувальник із 1970-80-х років. У ті часи флот США вважав його головною загрозою для своїх авіаносних ударних груп на півночі Атлантичного та Тихого океанів (озираючись, можна сказати, що загрозу дуже перебільшували). Нещодавно, у 2015-2016 роках, Ту22М3 застосовували (на боці Ірану та Іраку) для ударів по… що ж, по всьому, що росіяни вважали «цілями» на північному сході Сирії. Звичайно, щоразу «тупими» [некерованими — перекл.] бомбами. Ще на початку березня були чутки про російський Ту-22М3, який завдавав ударів по Маріуполю, але тільки вчора з’явилося візуальне підтвердження.
6. Та цього разу «особлива» також використана бомба: ФАБ-3000М-46 не просто допотопна. Як бачимо із суфікса в назві моделі, її розробили одразу після завершення Другої світової війни для запуску з тогочасних дозвукових літаків із поршневими двигунами. Хоч вона й величезна (важить 3 тони), у ній «лише» близько 1.400 кг застарілої вибухівки. Найголовніше: вона має порівняно тонку оболонку, яка не годиться для запуску зі швидких літаків — тим більше із Ту-22М3, який також може літати на надзвуковій швидкості (понад 1 Мах). Справді, я дуже здивований, раз росіяни вважають, що: а) ФАБ-3000М-46 безпечно «повертати на службу» після понад 70 років зберігання; б) бомбу з тонкою оболонкою можна скидати з надзвукового бомбардувальника…
7. Тим не менш, неофіційні російські джерела стверджують, що цим озброєнням було завдано удару по (руїнах) заводу «Азовсталь» у Маріуполі… для тих, хто «в танку»: скидати ФАБ-3000М-46 із Ту-22 — це наче росіяни викотили з якогось музею древню самохідно-артилерійську установку ІСУ-152 і використали її для прямої вогневої підтримки своїх підрозділів в Україні.
8. (До речі, усі заяви, що востаннє росіяни використовували такі важкі некеровані бомби в Афганістані у 1980-х — нісенітниця: востаннє вони використали її над північно-східною Сирією на початку 2016 року. Єдина відмінність полягає в тому, що тоді вони застосовували новіші ФАБ-3000М-54, які мають посилену оболонку, котра більше підходить для застосування з літака на зразок Ту-22М3. Так само нісенітниця — розповіді про те, що скидати ФАБ-3000М-46 на такі цілі, як завод «Азовсталь» у Маріуполі, «погана ідея»: насправді це озброєння створено саме для таких завдань.)
9. Росіяни відремонтували залізницю, що з’єднує Курськ і Воронеж із Куп’янськом, тож тепер вони її використовують для доставки підкріплень та спорядження в район Ізюму. Не певен, чи я про то вже згадував, але раптом ні: саме таким чином вони доставили сюди БТГр зі складу 38-ї ОМСБр – аж із самісінького Далекого Сходу.
10. Поки чисельні західні оглядачі продовжують анонсувати на наступний тиждень «супер-великий» російський наступ на північному сході та сході України, ця операція уже триває повним ходом. 1-ша гвардійська танкова та 20-та загальновійськова армії продовжили наступ на південь від Ізюма:
11. На сході – тобто вздовж лінії розмежування – росіяни зараз, схоже, здебільшого використовують своє «гарматне м’ясо»: саме так «вишестоящіє органи» називають 1-шу та 2-гу армії (так-званих «ДНР» і «ЛНР», відповідно). Ці два угрупування можуть похвалитися загалом тридцятьма БТГр, хоча на ранніх етапах війни було точно ідентифіковано лише вісім: зважаючи на застосування усіх місцевих резервів, схоже, що 1-ша і 2-га армії зараз працюють «на повну силу».
12. Маріуполь. Український гарнізон відмовився від чергової – здається, вже четвертої – пропозиції росіян скласти зброю. У російських соцмедіа це пояснюють тим, що «азовська орда сподівається на евакуацію гелікоптерами» (типу щоб уникнути «розтерзання»). Насправді ж Повітряні сили ЗСУ надалі підтримують повітряний міст із Маріуполем: працюючи на високих швидкостях та вкрай низьких висотах (буквально «між» деревами та будівлями), гелікоптери Мі-8 організовують постачання (боєкомплектів, їжі, води, а ще NLAW) та евакуюють поранених. 4-го квітня московські «вишестоящіє органи» стверджували, що вони знищили ще два Мі-8, які «намагалися евакуювати ватажків батальйону Азов» – обидва за допомогою «переносних зенітно ракетних комплексів». Наразі вони не продемонстрували жодних доказів.
13. Усередині міста 8-ма ЗВА, схоже, замінила «погромлену» 150-ту мотострілецьку дивізію ополченцями зі складу 1-ї армії (тобто, черговим гарматним м’ясом з «ДНР») та чеченцями, а також надає їм під час прямих зіткнень вогневу підтримку з важкої самохідної артилерії – на кшталт 152-мм гаубиць 2С3 «Акація». За останні два дні сепаратисти, імовірно, захопили будівлю обласної СБУ (біля Драмтеатру) та, можливо, встановили вогневий контроль над проспектом Металургів, таким чином «з’єднавши» цей район із Кальміуською райадміністрацією, розташованою північніше. Якщо це дійсно так, то український гарнізон зараз розділений надвоє (36-та ОБрМП утримує північну частину міста, а Азов, 56-та ОМПБр та 12-та бригада оперативного призначення НГУ утримують решту міста).

З оригіналом можна ознайомитись за цим посиланням, а повний переклад розміщено на фейсбук сторінці Ростислава Семківа.