Відповідальність суддів за неправосудні рішення: тиск чи безкарність?

11 червня Конституційний суд України (КСУ) визнав неконституційною статтю 375 Кримінального кодексу, якою встановлюється відповідальність за постановлення суддями завідомо неправосудних вироків, рішень, постанов чи ухвал. Тобто судді конституційної юрисдикції визнали - карати суддів за їх незаконні вердикти незаконно. І хоча такі висновки привітали в ООН та Європейському суді з прав людини, в Україні, де судовій системі згідно з опитуваннями не довіряють три чверті громадян, а засідання у резонансних справах проходять під акомпанемент мітингів та сутичок незадоволених з поліцією,  вони не могли не викликати хвилю обурення.

Радянські традиції тиску…

В обґрунтування своєї позиції колегія з 14-ти суддів КСУ зазначила: у Кримінальному кодексі відсутнє визначення «неправосудного», а тим більше «завідомо неправосудного рішення». Це словосполучення радше скидається на оціночне судження, а тому порушує один з основних юридичних принципів - правової визначеності.

Однак стаття про відповідальність суддів за неправосудні вердикти існує в українському кримінальному праві майже 100 років: до Кримінального кодексу України 2001 року вона «перейшла» з КК УРСР 1960 року, а до нього - з кодексу УРСР 1922 року, уніфікованого з кодексами інших радянських республік.

«Дослідження цієї статті в історичному контексті дає підстави вважати її невдалим наслідуванням юридичної практики радянської держави. Радянська юридична та політична системи уможливлювали використання такої норми для контролю над суддями і впливу на них», - зазначається в рішенні Конституційного суду.

У сучасній Україні ця стаття і надалі використовується для тиску на правосуддя, запевняє колишній слідчий МВС, а нині народний депутат від «Опозиційної платформи - За життя» Григорій Мамка. Саме він разом з 54-ма депутатами ініціював подання щодо конституційності цієї статті КК.

У поданні до КСУ народні депутати посилались на щорічні доповіді Вищої ради правосуддя (ВРП) про незалежність судової системи. У них статтю 375 ККУ найчастіше згадували як інструмент для зловживань правоохоронців. «Будь-яке рішення судді, скасоване в апеляції, слідчі можуть трактувати як «завідомо неправосудне», відкрити кримінальне провадження і тиснути ним на суддю», - пояснювали свою позицію народні депутати.

І дійсно, щороку правоохоронці відкривають сотні нових проваджень щодо «завідомо неправосудних» рішень, свідчить статистика Офісу генпрокурора. Значну частину з них однак закривають за відсутністю складу злочину, до підозр конкретним суддям доходять одиниці - наприклад, у 2019 році три з 593. А обвинувальні вироки за ухвалення неправосудного рішення взагалі рідкість - чи не востаннє за це в Україні покарали екссуддю Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Андрія Гайдука. У 2017 році його визнали винним у незаконному затвердженні угоди про відчуження приміщень у львівської громади, засудили до чотирьох років обмеження волі та пізніше звільнили від покарання.

… чи традиції безкарності?

Відсутність вироків свідчить скоріше не про безгрішність, а про безкарність суддів, переконаний член правління Автомайдану адвокат Роман Маселко. Взимку 2014 року, коли учасників автопробігу під резиденцію тодішнього президента Віктора Януковича почали відбирати водійські права за вигадані порушення правил дорожнього руху, Маселко разом з іншими активістами зміг розплутати безпрецедентну історію фальсифікацій, до якої МВС залучила понад 400 інспекторів тодішньої автоінспекції ДАІ.

Цієї фальсифікації не могли не помітити судді по всій країні, які ухвалювали рішення про позбавлення активістів прав, а отже - вони свідомо йшли на порушення, вважає Маселко. «На відміну від безправних ДАІ-шників, у суддів була влада, але вони не зупинили беззаконня», - обурюється адвокат.

У січні 2014 року з першою ж справою про позбавлення прав підприємниці Ольги Лугової він потрапив до судді Оксани Царевич у Печерському райсуді Києва. У рапорті ДАІ зазначалося, що Лугова не зупинилась на вимогу інспектора о 17:45, утім сама водійка стверджувала, що повернулася з Межигір'я раніше та іншою дорогою, це підтверджували й її попутники. Однак суддя Царевич їх не послухала і позбавила Лугову водійських прав на півроку. Тоді по всій Україні такі рішення ухвалювали кілька десятків суддів - зокрема їх дотепер називають «суддями Майдану».

Прокуратура вважає, що Царевич свідомо пішла на порушення щодо учасників автопробігу - в 2015 році судді оголосили про підозру у винесенні завідомо неправосудних рішень і зловживанні службовим становищем. Справа майже п'ять років слухається в Шевченківському суді - обвинувачена вважає її політично мотивованою і провину не визнає. Царевич відмовилась коментувати DW рішення Конституційного суду щодо статті 375 КК до проголошення вироку в її справі, на який очікує наприкінці червня.

Роман Маселко, який останні шість років намагається притягнути до відповідальності «суддів Майдану» та бореться за оновлення судової влади, називає рішення КСУ «свавіллям над правосуддям».

Рішення за парламентом

Та стверджувати, що всі українські судді отримали шанс уникнути відповідальності поки що зарано. Річ у тім, що КСУ, хоч і визнав кримінальну відповідальність за «завідомо неправосудне" рішення незаконним, відтермінував втрату чинності цієї статті на пів року. "Верховна Рада України має привести нормативне регулювання, встановлене цією статтею, у відповідність із Конституцією та цим рішенням», - зазначається у рішенні КСУ.

Таке відтермінування дивує багатьох правників, у тому числі і деяких суддів з колегії КСУ. "Це означає, що суд дозволив органам досудового розслідування та судам і далі застосовувати неконституційну норму», - наголошує в окремій думці суддя КСУ Сергій Сас.

У парламенті ж щодо майбутнього статті про відповідальність суддів вже точаться дискусії. Монобільшість пропонує залишити те саме покарання - до восьми років позбавлення волі, але підшукати для нього більш вдале визначення ознак складу злочину.

Так, голова комітету з правоохоронної діяльності Денис Монастирський на початку червня зареєстрував законопроєкт із новим формулюванням статті 375: «Постановлення суддею упередженого рішення», тобто з завідомо неправильним застосуванням норм права чи не відповідне фактичним обставинам справи.

Колега Монастирського по фракції Анастасія Радіна з антикорупційного комітету, втім, вважає термін «упереджене рішення» так само неконкретним. Вона пропонує карати суддів за "умисне ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення» з корисливих чи особистих мотивів та лише у разі, якщо воно завдало істотної шкоди правам та свободам громадян.

Сергій Соболєв з «Батьківщини» ще у вересні пропонував навпаки збільшити покарання за неправосудні рішення для суддів Верховного суду - аж до 10 років позбавлення волі. Щоправда, його законопроєкт повернули на доопрацювання. І лише Георгій Мамка не втрачає надію на остаточне скасування статті 375 Кримінального кодексу - він зареєстрував вже другий законопроєкт щодо цього.