Чому державна компанія «Енергоатом» засекретила тендер на мільярд?
9 листопада у Чорнобильській зоні стартувало будівництво Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) для трьох українських АЕС. На урочистостях з такої нагоди «засвітились» урядовці, посол США та інші високі гості. Усі вони переконували пресу в великій необхідності такого об’єкта, хоча це вже давно - прописна істина. Але учасники святкового дійства чомусь не згадували про того, хто ж зводитиме надважливий об’єкт, - генерального підрядника. Мабуть, тому, що занадто сумнівно виглядає перемога в тендері компанії «СК Укрбудмонтаж», з якою «Енергоатом» підписав договір на суму майже на мільярд гривень.
Компанія «СК Укрбудмонтаж» належить Наталії Микитась, дружині одіозного забудовника та народного депутата Максима Микитася. І перемогла ця структура не випадково, адже всі учасники тендерних змагань (окрім переможця, це ще ПрАТ «Укренергомонтаж» і корпорація «Укртрансбуд») походять від однієї компанії - «Укрбуд», президентом якої був вже згаданий нардеп Микитась. Пересвідчитися у афільованості усіх перелічених структур можна на офіційному сайті корпорації «Укрбуд». Усе виглядає як змова між учасниками тендеру, що є грубим порушенням конкурентного законодавства, виявити яке був зобов’язаний тендерний комітет НАЕК «Енергоатом».
А судді хто?
Чи справді на тендері у компанії Микитасів були конкуренти, яких вона обійшла у відкритій боротьбі? З таким запитанням «Главком» звернувся до Антимонопольного комітету.
Відповідь відомства була такою: «На сьогоднішній день будь-яких заяв, звернень щодо можливих ознак вчинення учасниками цієї процедури закупівлі антиконкурентних узгоджених дій, не надходило». Отже, Комітет не ініціює розслідування, бо в нього немає заяв про порушення конкурентного законодавства. Водночас у відомстві висловили готовність почати розслідування, якщо «Главком» у своєму журналістському запиті надасть ще й копії документів, які свідчать про ознаки вчинення узгоджених дій щонайменше між двома учасниками цієї процедури:
«Справи про порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції») характеризуються антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб’єктами господарювання – учасниками торгів щодо їх поведінки на торгах», - уточнили в Антимонопольному. У відомстві вважають, що повну відповідальність за порушення вимог закону «Про публічні закупівлі» мають відповідати члени тендерного комітету замовника, контроль за діяльністю якого мають здійснювати державні та правоохоронні органи.
Цілком слушно виникає запитання, чому ж тендерний комітет «Енергоатому» не помітив цілком очевидні речі: адже всі учасники тендерних змагань мають спільне походження.
ProZorro - непрозоро?
Перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов зі свого боку не бачить вини системи ProZorro, через яку «Енергоатом» проводив тендер. Чиновник у цій ситуації також перекладає відповідальність на замовника будівництва. «Функціонал електронної системи закупівель ProZorro на цей час не передбачає автоматичної перевірки учасників процедур закупівель на пов’язаність один з одним, оскільки даних, наявних у системі, недостатньо для того, щоб зробити відповідні висновки. Таку перевірку, згідно з Законом «Про публічні закупівлі», зобов’язані здійснювати особи, визначені замовником відповідальними за проведення процедур закупівель (тендерний комітет або уповноважена особа)», - роз’яснив Нефьодов.
Далі цілком логічно виникають такі запитання: чи є спорідненість усіх учасників тендеру підставою для скасування його результатів, якою має бути процедура відміни торгів та хто її повинен виконати?
«Згідно зі статтею 17 Закону «Про публічні закупівлі» однією з підстав відхилення тендерної пропозиції учасника є його пов’язаність з іншими учасниками процедури закупівлі або з особами замовника, визначеними відповідальними за проведення процедур закупівель. У випадку виявлення ознак пов’язаності, рішення про відхилення тендерної пропозиції таких учасників приймається тендерним комітетом або уповноваженою особою замовника, які проводять даний тендер», - продовжує Максим Нефьодов. Отже, в Мінекономрозвитку, як і в Антимонопольному, вказують на повну відповідальність тендерного комітету «Енергоатому».
У зв’язку з цим «Главком» звернувся до керівництва «Енергоатому». Менеджмент компанії запитали:
- чи є «СК Укрбудмонтаж» – переможець тендеру на закупівлю послуги з будівництва ЦСХОЯТ – афільованою структурою з іншими учасниками тендеру (ПрАТ «Укренергомонтаж», корпорацією «Укртрансбуд»), а також з Українською державною будівельною корпорацією «Укрбуд»?
- чи перевіряв «Енергоатом» учасників згаданого відкритого тендеру на афільованість?.
Та відведений законом термін редакція чекала марно. Час сплив, а реакції державного підприємства і досі немає.
Після виходу матеріалу НАЕК «Енергоатом» надіслав «Главкому» відповідь, повний текст якої публікує редакція:
(для ознайомлення з документом натисніть на зображення)
Дозволимо собі лише зауважити, що питання пов'язанності між собою усіх учасників тендеру державна компанія так і не прокоментувала.
Чому мовчить «Енергоатом»
Отже, чому НАЕК «Енергоатом» засекретила хід тендеру на будівництво сховища для відпрацьованого ядерного палива? Нагадаємо, компанія «СК Укрбудмонтаж» отримала замовлення від «Енергоатому» на суму майже 929 млн грн (з ПДВ). Об'єкт повинен бути побудований протягом двох років, субпідрядником виступить ТОВ «Ютем-Інжиніринг». Тендер проходив у два етапи за процедурою конкурентного діалогу. Вона передбачає, що учасник подає в тендерній пропозиції опис своєї реалізації закупівлі без вказування ціни. Замовник розглядає всі пропозиції і за результатами розгляду запрошує учасників на переговори, під час яких обговорюються основні деталі й характеристики товарів чи послуг. На другому етапі всі учасники мають подати остаточний варіант пропозиції із зазначенням ціни.
Цікава і ще одна деталь, яка яскраво ілюструє, як проводився скандальний тендер. Відповідаючи на попередній запит «Главкому» (лист №10032/23 від 20 липня 2017 р.), «Енергоатом» не назвав учасників діалогу, повідомивши лише, що «до 15.06.2017 подавалися пропозиції від учасників тендеру. Тендерні пропозиції учасників розглянуті на відповідність вимогам, установленим у тендерній документації на першому етапі. За результатами розгляду три учасники запрошені до переговорів. Проведені переговори з учасниками».
Хто ж ці три учасники? Цю інформацію державна компанія приховувала до останнього. Усі спроби «Главкома» дізнатись, хто отримає величезне замовлення, затято приховувались співробітниками «Енергоатому». Представник компанії Ірина Худенко, чиї контактні дані було наведено на сайті системи ProZorro, на листи не відповіла, слухавку взагалі не брала. Така поведінка лише посилювала підозри у непрозорості та закритості процесу.
«Електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам, обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням непорушності даних про учасників і їхніх пропозицій під час проведення процедури закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій».
Особливості «конкурентного діалогу»
Що ж за процедуру використав «Енергоатом» у скандальному тендері, де перемогла компанія Микитасів? «Конкурентний діалог» почав використовуватись у системі ProZorro з жовтня 2016 року. Це одна із трьох процедур, які регламентовані Законом «Про публічні закупівлі». Згідно зі статтею 12, закупівлі можуть також здійснюватися шляхом відкритих торгів та переговорної процедури.
Процедура «конкурентного діалогу» покликана полегшити проведення переговорів держзамовників із потенційними учасниками та допомогти одразу визначити потрібні їм технічні характеристики робіт чи послуг.
У ході проведення тендеру представники «Енергоатому» зустрічалися з кожною із вищезгаданих компаній. Усе це відбувалося у закритому режимі, і, як уже згадувалося вище, спроби висвітлити деталі переговорів наштовхувались на затяте небажання сторін надавати публічності цьому процесу. Тендерний комітет «Енергоатому» навіть засекретив назви компаній, які долучились до відбору.
Потомствені будівельники
Після оголошення результатів тендеру, все стало на свої місця. Персони власників компанії-переможця, яка отримала замовлення на мільярд, доволі відомі не лише на будівельному ринку. Максим Микитась, колишній президент «Укрбуду», паралельно робив кар’єру і на політичній ниві. В 2014-му році він обрався в Київську міськраду за списками «Удару–Солідарності», де отримав місце за профілем своєї бурхливої діяльності – заступника голови комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування. Але згодом у міськраді забудовнику стало тіснувато, і він взяв участь у довиборах на окрузі № 206, які було призначено через те, що минулого переможця Владислава Атрошенка з БПП було обрано мером Чернігова. Балотувався Микитась як самовисуванець, але за негласної підтримки влади – Блок Порошенка навіть не виставляв тут свого кандидата. Як уже повідомляв «Главком», у своїй кампанії кандидат вирішив піти традиційним для «ресурсних кандидатів» шляхом: будував дитячі та спортивні майданчики, ремонтував школи, садочки і таке інше. Така «турбота» дала результат – Микитась опинився в Верховній Раді.
На початку він був позафракційним, але переважно голосував за владні ініціативи. Нещодавно Банкова настійливо попросила його поповнити ряди групи «Воля народу», яка опинилась на межі розпуску через нестачу депутатів. Група, що складається з мажоритарників, часто-густо допомагає кволій провладній коаліції голосами. Між входженням Микитася в «Волю народу» і приємним для його родини оголошенням результатів тендеру пройшло всього нічого.
Депутат Микитась народився в Прип’яті, його батьки працювали на Чорнобильській АЕС (покійний батько – головним інженером). «Укрбуд», коли ним керував Максим Микитась, займався будівництвом об’єкту «Укриття-2», а тепер сімейні традиції продовжить дружина парламентарія.
Будівництво подорожчало в дев’ять разів
Будівництво централізованого сховища для безпечного зберігання відпрацьованого ядерного палива трьох українських АЕС реалізується спільно з американською Holtec International. «Главком» уже писав про те, що вартість проекту зросла майже в дев’ять разів – зі $148 млн в 2009 році до нинішніх $1,4 млрд, з чим категорично не згоден національний Регулятор енергоринку в особі його керівника Дмитра Вовка. За його даними, рішення про шалене зростання вартості проекту уряд ухвалював без погодження з Регулятором, якому таки доведеться перекласти на пересічних українців витрати на будівництво – кошти будуть відшкодовуватися з тарифу на атомну електроенергію, тому її подорожчання невідворотне.
Перші контейнери з відпрацьованим ядерним паливом планується встановити в 2019-му році. Майданчик для сховища ще влітку очистили від деревини, розпочато будівництво під’їзної залізничної колії – будує дочірня структура «Укрбуду» – компанія «Укренергомонтаж», що, як уже згадувалося вище, також була учасником «секретного» тендеру.
Наталка Прудка, «Главком»
Коментарі — 0