Готель «Дніпро» та інші «жирні» об’єкти. Останній великий розпродаж: усі подробиці
Заступник голови Фонду держмайна звітує про старт великої приватизації
В середу, 15 липня, влада відрапортувала про першу успішну приватизацію за своєї каденції – готель «Дніпро» в центрі Києва пішов з молотка. За стартової ціни близько 80 млн грн він проданий більше, ніж за 1.1 млрд грн. Кінцевим покупцем, який запропонував найбільшу суму та виграв аукціон у трьох десятків учасників, стало ТОВ «Смартленд». Воно належить не Періс Хілтон, про інтерес якої до готелю раніше повідомляли ЗМІ, а українським бенефіціарам Максиму Терещуку та Олексію Ігунину. При цьому ані ця компанія, ані ці персонажі раніше не були помічені серед великих гравців на ринку нерухомості, готових так просто викинути, хай і за привабливий об’єкт, цілий мільярд. Вже з'ясувалося, що дохід компанії-переможниці аукціону, яка зареєстрована в Київській області у звичайній хаті, в 2018 році складав аж $178 тис. Тобто пересічному ТОВ вдалося розкрутитися і зібрати майже $40 млн для такої інвестиції?
За новими даними, до фірми-переможця може мати відношення Олег Бойко (група «Рітціо», лотерея «Патріот», бізнес-центр на метро «Хрещатик»). Компанія Бойка керує салонами ігрових клубів та букмекерськими конторами, що дуже показово у світлі прийняття закону про гральний бізнес, який дозволяє його відкриття саме у готелях.
Попри це все, тепер буде здійснена перевірка нових покупців на доброчесність. А вже після цього з ними буде підписаний договір.
Але готель «Дніпро» належить до об’єктів так званої малої приватизації, хоча й найбільш значних. Велика ж приватизація досі заблокована. Продаж таких об'єктів як «Центренерго», Одеський припортовий завод очікує вже не перший і навіть не третій уряд, але завжди щось заважає. Раніше на заваді ставали інтереси «тіньових рєшал», які через підконтрольний менеджмент доїли держпідприємства. За нинішньої влади перепоною для приватизації стала пандемія коронавірусу. Та й «рєшали», по суті, нікуди не ділись або ж просто змінилися. Через вірус уряд поки заблокував велику приватизацію, хоча раніше навіть спланував її графік на цей рік.
Попри пробуксовування з продажем великих підприємств у Фонді держмайна рапортують про величезні успіхи з приватизацією малою. Її річний план вже зараз перевиконаний, попри карантин.
Заступник голови Фонду держмайна Тарас Єлейко, який наразі відповідає за продаж держоб’єктів, розповів «Главкому», як за умов карантину приватизація наповнює казну та як виставлятимуться на продаж знакові проблемні держпідприємства.
«Ніякого кума-свата тепер не потрібно – лише доступ до Інтернету»
У березні Фонд держмайна заявив, що Україна тимчасово відмовиться від проведення конкурсів з продажу об'єктів великої приватизації до стабілізації ситуації на світових ринках. Вона вже стабілізувалась?
Насправді, це була не ініціатива Фонду держмайна, а наслідок внесення змін до закону у зв’язку з коронавірусом. Згідно з ним, на період дії карантинних заходів велика приватизація призупиняється. Що стосується малої приватизації, то до неї належать об’єкти, у яких балансова вартість є менше 250 млн грн. На даний момент в перелік таких об’єктів включено більше 1 тис. різнопланових об’єктів – від невеликих сільських магазинів до таких державних підприємств як Дніпропетровський електровозобудівний завод. Коли були введені коронавірусні обмеження та зупинений транспорт, Фондом було прийнято рішення призупинити приватизацію держпідприємств і активно виставляти на приватизацію окреме майно – будівлі, клуби, невеликі бази відпочинку, яких є дуже багато в держвласності. Таке майно, з точки зору покупців, набагато зрозуміліше і потребує менше вивчення. Як показала практика, рішення було абсолютно правильним, бо в період турбулентності на фінансових ринках люди шукають, як зберегти кошти і вкласти їх в реальні активи. Ми побачили суттєве підвищення попиту на це окреме майно і зростання кількості учасників аукціонів.
Щодо державних підприємств, то дані об’єкти потребують детального аналізу перед придбанням, а це потенційним інвесторам було доволі важко забезпечити в даний період. Та вже після послаблення карантинних заходів і запуску наземного і повітряного транспорту ми відновили виставлення на приватизацію держпідприємств. Одним із перших і найбільш цікавих об’єктів, продаж якого було оголошено в червні, став готель «Дніпро», який був дуже якісно підготовлений до продажу. Також зараз на продаж виставлено готель «Слов’янський» у Новгород-Сіверському і цілий ряд інших об’єктів.
Зараз ми повністю змінили процедуру підготовки об’єктів для проведення максимально конкурентного та прозорого продажу. Для цього треба дотримання трьох умов: максимально розкрита інформація про об’єкт, максимально наданий доступ всім охочим до цієї інформації та прозорий аукціон. Такий аукціон забезпечується через «Prozorro. Продажі». Але без розкриття інформації про об’єкт цей інструмент не може вирішити питання залучення широкого кола інтересантів, бо ніхто ж не хоче купувати «кота в мішку».
Тому ми розробили сайт privatization.gov.ua, на якому дуже легко знайти всі об’єкти як за місцем розташування, так і за їхнім типом. Ніякого кума-свата не потрібно, а лише доступ до Інтернету. Паралельно з початком підготовки об’єкту до приватизації починається збір первинної інформації щодо нього. Після збору всієї інформації та оголошення аукціону з об’єктів малої приватизації дається від 20 до 35 днів всім охочим, аби з цією документацією ознайомитись через віртуальну кімнату даних, посилання на яку також є на сайті.
І коли ми запровадили нові механізми розкриття інформації, то побачили дуже цікаву картину в цифрах. На аукціонах суттєво зросла кількість учасників – зараз їх є 3,4 на один об’єкт, в той час як в минулому році цей показник складав 2,1 учасники. Тобто кількість учасників зросла на 40%.
Це підвищує вартість об’єкту?
Звісно. Якщо минулого року середній ріст вартості об’єкту був 1,6%, то цього вже – 40%.
Тобто плани з малої приватизації перевиконуються?
За цей рік ми вже провели 1200 аукціонів. Останніми змінами до бюджету в нас був встановлений річний план з приватизації в 500 млн грн, а ми вже за пів року перерахували більше. І зараз звернулися до Кабінету міністрів з проханням збільшити нам план на цей рік до 2,5 млрд грн. Причому нові механізми виставлення об’єктів ми досі тільки розробляли. І на наступні пів року будемо виставляти набагато більше об’єктів малої приватизації.
«Ми маємо платити радникам за аудит, а у нас забрали всі гроші»
Які об’єкти найбільш популярні серед покупців?
На жаль, об’єкти держвласності майже завжди мають якісь проблеми. Тому найбільш популярними є ті об’єкти, де нема великої кредиторської заборгованості, і де є хоча б якісь активи. Найбільш популярними є окремі прості будівлі, а далі йдуть державні підприємства, які містять в собі зрозуміле майно. Це старі офісні центри, інститути в центрі міста… Велика кількість цих підприємств давно не веде ніякої діяльності. От, наприклад, інститут у Львові, який називається «Еротрон». Це величезна офісна будівля радянського стилю, де працює декілька працівників, яка розташована в центральній частині Львову. Там двері просто ланцюгом замотані. А от з точки зору приватизації, це є дуже гарний об’єкт, бо новий власник, який заплатить за нього ринкову ціну, буде змушений шукати засоби, як капіталізувати свої вкладення. Робити реконструкцію, створювати офіси, коворкінги, тощо – тобто оживляти об’єкт. І такого державного майна, дійсно, дуже багато.
Фонд держмайна у 2020 році планував оголосити конкурси з продажу кількох об'єктів великої приватизації: Об'єднана гірничо-хімічна компанія – у травні, орієнтовно в кінці серпня – Одеський припортовий завод, потім «Президент-готель», «Електроважмаш» і «Центренерго». Вже зрозуміло, що терміни зсунулись і приватизації, наприклад, «Центренерго» цього року точно не буде. А що ж таки буде виставлено?
Верховна Рада внесла правки до закону про приватизацію, якими на період карантинних заходів приватизація великих об’єктів припиняється. Тому ми зможемо оголосити аукціони з продажу цих об’єктів або після завершення карантину, або внесення відповідних змін в законодавство.
Ну от приїдуть інвестори після карантину подивитись на той же ОПЗ – так, він працює, але ж там купа проблем з заборгованістю.
Зараз ОПЗ працює за так званою давальницькою схемою, коли компанія постачає газ, а потім забирає продукцію. Дійсно, враховуючи кількість боргів, які є на цьому заводі, його рахунки можуть бути просто заморожені. На жаль, зміни до закону про Covid-19, які заборонили нам проводити приватизацію, зокрема, підготовку до неї, плюс останній секвестр бюджету, буквально зупинили цю роботу.
Ми ж маємо платити радникам за аудит, а у нас забрали всі гроші. Стосовно ОПЗ, наприклад, було зроблено два етапи аудиту, за які ми розрахувались, зараз почався третій, але в нас нема грошей його оплатити. Щодо ОГХК – схожа ситуація. Тому зараз ми чекаємо змін до закону про Covid-19, які дозволять нам проводити підготовку до приватизації та повернення нашого бюджету. І я вірю, що цього року ми оголосимо аукціони з продажу ОГХК та, можливо, інших об’єктів великої приватизації.
Ви самі вірите, що ОПЗ, який вже не перший раз планують продати, в нинішньому стані може зацікавити інвесторів?
Це якраз одне з завдань радника – знайти оптимальний варіант, щоб підприємство стало інвестиційно привабливим. Бо, дійсно, борги підприємства є дуже великими.
Тобто ви вважаєте, що з вищезазначеного переліку цього року вдасться виставити на продаж тільки ОГКХ? От, умовно кажучи, завтра знімуть всі законодавчі обмеження…
Протягом цього року, думаю, нам вдасться виставити на продаж, як мінімум, один об’єкт великої приватизації і декілька середньої, але підготовленими до приватизації будуть більше.
У «Електроважмашу» є проблеми, які заважатимуть його продажу? Там же були проблеми зі зміною керівництва.
Він був переданий в управління Фонду для підготовки до приватизації в листопаді 2019 року. В кінці листопада на завод було призначено новий менеджмент. Коли він туди зайшов, картина була, м’яко кажучи, складна. Доступних оборотних коштів на рахунках було близько 8 млн, хоча потрібно було мінімум 60 млн. Був борг із зарплати 37 млн, і при цьому величезний кредит перед «Сбербанком», за яким були арештовані рахунки. Більшість замовлень зривалося, підприємство працювало за триденним графіком. На цей момент завод працює п’ять лнів у тиждень, боргів із зарплати немає. Також було отримано велику частину коштів заборгованості від «Турбоатома» і очікується підписання нових контрактів.
На «Електроважмаш» нещодавно знову був десантований новий менеджмент – Олексій Бунеску, який раніше працював в структурах олігарха Дмитра Фірташа. Чому Фонд зробив ставку на цю персону?
Попередній керівник заводу був відсторонений в рамках кримінального провадження, і директор зі стратегії та маркетингу став виконуючим обов’язки голови. Я б не пов’язував його з якоюсь групою. Завод справді оживає, але для приватизації він дуже складний, бо там потрібен профільний інвестор, який цей завод збереже. Адже «Електроважмаш» є однією з перлин українського машинобудування.
«Доволі цікаві для приватизації обленерго»
Ще одна «перлина» до приватизації – компанія «Центренерго». Нещодавно з неї був виведений менеджмент, який пов’язували з Ігорем Коломойським. Зараз призначений новий директор – Олександр Корчинський. Вважаєте, йому вдасться швидко оздоровити підприємство?
Корчинського тільки нещодавно призначили, а борги «Центренерго» за 2019 рік склали близько 2 млрд. грн.
Ну ми ж розуміємо, що цей борг з’явився завдяки діяльності колишнього менеджменту та певним схемам фактично за рік. Тобто якщо зараз швидко навести там порядок, «Центренерго» вдасться вивести на прибутковість?
Завдання пана Корчинського якраз полягає в тому, аби вивести підприємство на прибутковість, бо тільки в цьому випадку воно стає цікавим об’єктом для приватизації. Зрозуміло, що в підприємство, яке повністю в боргах і збитках, дуже важко залучити профільного інвестора. У нас є вже згаданий яскравий приклад Одеського припортового, який зараз має дуже значне боргове навантаження, що суттєво впливає на його інвестиційну привабливість.
Одна з проблем «Центренерго» – його зобов’язують купувати вугілля на державних шахтах, яке вважається задорогим. Але у нього, як у держпідприємства, є певні соціальні зобов’язання: аби шахти працювали, люди отримували зарплату і так далі. Чи є якісь плани у Фонду щодо приватизації державних шахт, яка б зробила їхню роботу більш ефективною? Чи оптимальний варіант – ліквідація копалень?
Зараз є декілька робочих груп, які працюють над цим, тому що, дійсно, проблематика державних шахт є дуже гострою. Зрозуміло, що деякі шахти економічно абсолютно нерентабельні і там треба напрацювати комплексний підхід. Бо це є не тільки питання економіки, а й соціальне питання – працевлаштування гірників, в регіонах не завжди є альтернативна робота. І над цим питанням працюють досить активно, наскільки я знаю.
А що стосується безпосередньо «Центренерго», то воно зараз почало активно розраховуватися з держшахтами і борги були погашені. Насправді, ця компанія – дуже гарний актив, на якому працює біля 7 тис. людей, а з сім’ями кількість пов’язаних з підприємством людей складає приблизно 17 тис. До того ж, це підприємство є стратегічним для країни, з точку зору енергогенерації. Тому, якби воно продовжувало роботу, генеруючи 2 млрд збитків на рік, то в певний момент просто би зупинилося за несплату постачальникам. Завдання пана Корчинського – стабілізувати роботу «Центренерго», вивести на прибутковість, погасити борги і підготувати це підприємство до приватизації.
Які ще великі об’єкти приватизації лишились, окрім загаданих п’яти?
У нас є доволі цікаві для приватизації обленерго. Є теплові електростанції, але вони менш цікаві у зв’язку з тим, що там регламентується тарифоутворення і у них прибутковість обмежена. А от щодо обленерго, то вони привабливі, з точки зору впровадження RAB-тарифів, над яким працює уряд. Вони суттєво піднімають вартість контрольних пакетів акцій обленерго. Тому зараз ми працюємо над тим, щоб максимально швидко після зняття всіх обмежень запустити приватизацію, в тому числі, синхронізувати приватизацію обленерго із запровадженням RAB-тарифів.
«Виробникам спиртової продукції всі спиртозаводи не потрібні»
У 2019 році уряд прогнозував, що приватизація спиртозаводів має принести 2,5 млрд грн, і перше таке підприємство планувалося виставити на продаж ще в травні. В.о. голови ДП «Укрспирту» Сергій Блескун нещодавно казав, що вже 12 заводів передано Мінекономіки і висловив надію, що вони скоро надійдуть до Фонду. Вже надійшли?
Є державне підприємство «Укрспирт», у якого є 41 виробничий майданчик, і концерн «Укрспирт» – це 37 спиртозаводів. Працюючим з них є ДП «Укрспирт», а заводи концерну «Укрспирт» фактично не працюють. Пан Блескун, дійсно, підготував і передав нам через Мінекономіки до списку приватизації 12 спиртозаводів. Думаю, що ми їх максимально швидко виставимо на продаж, тим більше, уряд найближчим часом має затвердити відповідну програму.
Відповідно, зараз ми формуємо умови приватизації: відповідно до закону, ми маємо зберегти певну кількість працівників, включити інвестиційні зобов’язання, тощо. Думаю, вже до кінця літа зможемо оголосити перші аукціони.
Норма про те, що приватні спиртозаводи можна буде запускати лише з липня 2021 року, відіб’ється на результатах приватизації?
Ця норма для того і була задумана, бо протягом цього року знімається монополія держави з виробництва спиртів, але дозволяється виробництво тільки на тих державних підприємствах, які входили до ДП «Укрспирт». Тобто, за великим рахунком, у нас є рік і ми зробимо максимум для продажу цих об’єктів, поки вони будуть зберігати умовно монопольне становище. Цим і буде стимулюватися інвестиційний попит.
Серед цих об’єктів є багато робочих заводів, але є й багато майданчиків, які вже ніколи спиртозаводами бути не зможуть. Вони поросли бур’янами, але це – гарні майданчики, які підходять, зокрема, під елеватори. Вони розташовані переважно в сільських районах, де є залізниця, газ, електроенергія, очисні споруди, тощо. На них можна щось будувати. І ми розуміємо, що велика кількість таких об’єктів зацікавить потенційних покупців не як спиртозаводи, а саме як виробничі майданчики.
А діючі спиртозаводи кого, на вашу думку, зацікавлять? Власників найбільших горілчаних холдингів?
Спиртозаводи працюють у трьох напрямках: виробництво етилового (харчового) спирту, метилового (технічного) і біоетанолу. Зрозуміло, що харчовий спирт буде цікавий для двох напрямків – виробництва алкогольних напоїв та продукції медичного призначення. Технічний спирт – більше хімічна продукція, а біоетанол – це зовсім інший сегмент. Тобто я не говорив би тільки про виробників алкоголю.
Але всіх цих виробників ми і ви знаємо. Вони вже ведуть перемовини щодо приватизації «Укрспирту»?
Політика приватизації зараз полягає в тому, що ми готуємо об’єкт, розкриваємо абсолютно всю інформацію щодо нього і далі будь-хто може взяти участь в торгах.
Ми ж розуміємо, що на певні об’єкти є гроші і зацікавленість тільки у небагатьох людей в цій країні. Ви вважаєте, що ними можуть зацікавитися закордонні інвестори?
Спиртзаводи і виробничі майданчики є досить цікавими багатьом, з точки зору інвестицій. І діючим виробникам горілки і, напевно, новим інвесторам для виробництва продукції для горілчаної галузі і біоетанолу. Об’єкти знаходяться в регіонах, де є сировина, тобто невелике логістичне плече так само треба враховувати. Ми сподіваємося на досить високу конкуренцію на аукціонах.
Виробникам спиртової продукції всі спиртозаводи, які є в «Укрспирті», фізично не потрібні, бо обсяги, які вони можуть виробити, в рази більше, ніж можна спожити. Маємо сподівання, що частина цієї продукції піде на експорт.
«Існує думка, що все державне майно – у Фонді держмайна. Це не так»
Наскільки ймовірним ви вважаєте залучення до приватизації венчурних інвесторів, коли покупці купуватимуть об’єкти для перепродажу?
Будь ласка, ми цього не обмежуємо. Є єдине обмеження: це не може бути російський капітал та покупці з непрозорою структурою власності.
Перелік об’єктів, які не підлягають приватизації, змінюється – щось з нього виключається, щось додається. На вашу думку, які з них не можна в жодному разі віддавати в приватні руки?
Є закон, який каже, що повинен бути встановлений перелік об’єктів, заборонений до приватизації. Дуже часто люди плутають і говорять: якщо об’єкт який не включений в даний список, він точно буде приватизований. Це абсолютно не так: наприклад, в законі про приватизацію є стаття 4, яка говорить про об’єкти, які не можуть бути приватизовані, – це казенні підприємства, підприємства, що виробляють зброю, заклади освіти, які мають державне фінансування, театри, школи… Там величезний перелік.
Відповідно до закону, деякі підприємства формально ніби не мають обмежень на приватизацію, але держава каже, що для неї вони є стратегічними. Умовно кажучи: держава вважає, що для неї є стратегічною «Укрпошта» і її не можна приватизувати, бо вона виконує соціальну функцію. Тому її вносять до цього переліку, який, дійсно, має бути окремим законом, поданим Кабміном та затвердженим Верховною Радою. Зараз ведуться великі дискусії щодо нього.
Попередній перелік існував досить давно і до нього входило близько 700 підприємств – конярство, перукарні... Рік тому Верховна Рада його скасувала. І зараз цей список знову мають сформувати – його складе Кабмін і він буде набагато коротшим.
Уряд планує частковий продаж «Укрзалізниці», її розділення та вихід на IPО. Але це довга історія…
Розмова про IPO «Укрзалізниці» ведуться вже досить давно, так само як і про IPO «Укрпошти». В законі про приватизацію зараз не передбачено IPO державних компаній, відповідно, ми зараз напрацьовуємо зміни до нього. IPO, з одного боку, допоможе залучати державі додаткові кошти, а з іншого – залучати приватних співінвесторів, що, спільно з корпоративною формою управління, дозволить досить сильно підняти ефективність цих компаній. Приватні інвестори будуть зацікавлені, щоб компанія завжди генерувала прибутки. Хоча вони при цьому не матимуть мажоритарної долі.
Пам’ятаєте, коли президент ще був кандидатом на виборах, він казав, що розпродасть всі об’єкти Державного управління справами? Що з цією історією?
Зараз іде передача активів ДУС для приватизації. Вже передано чотири об’єкти, серед яких, в тому числі, готель «Дніпро» (вже проданий). Насправді, в Україні існує думка, що все державне майно знаходиться у Фонді держмайна. Це абсолютно не так. Майно знаходиться під управлінням близько 96 органів – це міністерства, різні державні концерни, асоціації, агенції, тощо. Відповідно, Фонд держмайна, наприклад, до того ж «Енергоатому» взагалі ніякого відношення не має, бо ним керує Міненергетики. У Мінкультури є доволі цікаве підприємство, яке називається «Культсантехнік», яким воно управляє. Є перукарні, якими управляють органи держвлади…
Тобто Фонд до розпродажу майна ДУСі не має відношення?
Фонду передаються підприємства в управління тільки для підготовки до приватизації. Щоб він зміг забрати всю звітність з менеджменту, бо менеджмент не завжди, м’яко кажучи, зацікавлений у приватизації. Тому, аби здійснити її, має бути контроль над підприємством та менеджментом.
Готель «Дніпро» з президентської «кишені» – це поки єдиний «солодкий» об’єкт приватизації? Що ще може «вистрелити» найближчим часом?
ДУС подало на приватизацію ще три держпідприємства, одне з яких має досить гарну нерухомість на вулиці Інститутській. Готується до передачі ще низка. Аукціон з продажу цього готелю був показовим. Це, напевно, перший випадок після продажу «Криворіжсталі» щодо залучення інвесторів до такого великого держмайна. Такої локації в Києві, з точки зору об’єктів державної власності, напевно, немає.
Ви до роботи в Фонді держмайна працювали в іншому Фонді – гарантування вкладів. І ви в курсі, що зараз в Конституційному суді оскаржується взагалі існування цієї інституції. Нинішня в.о. голови Нацбанку Катерина Рожкова заявляє, що потенційне рішення КС може призвести до катастрофічних наслідків.
Це може призвести до колапсу великої частини банківської системи. Якщо визнати діяльність Фонду гарантування вкладів неконституційною за попередні періоди, то буде треба відновити всі ці банки, які виведені з ринку, у вкладників назад забрати по 200 тис., що були їм виплачені через фонд, а власникам банків віддати активи. Я навіть не хочу це коментувати, бо це будуть дивні, непередбачувані наслідки.
Павло Вуєць, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
Коментарі — 0