Андрій Магера: Розпуск ЦВК може бути фатальною помилкою для влади

Сьогодні Рада звільнила увесь склад ЦВК. Лише вчора у Верховній Раді було зареєстровано проект постанови про дострокове припинення повноважень всього складу Центральної виборчої комісії. У проекті документу ідеться про те, що парламент, зважаючи на «вмотивоване подання президента України», достроково припиняє повноваження всього складу ЦВК. Глава держави мотивує своє бажання змінити призначений ще депутатами 8 скликання склад ЦВК тим, що Комісія опинялася у центрі скандалів під час парламентських виборів і виносила рішення, які потім скасовували суди. «Протягом виборчого процесу з позачергових виборів народних депутатів України 21 липня 2019 року ЦВК неодноразово проявляла недостатню виваженість або навіть політичну упередженість у вирішенні окремих питань, які належать до її повноважень, наслідком чого, зокрема, були численні судові процеси, у яких рішення, дії, чи бездіяльність ЦВК були визнані судом протиправними», ідеться у мотивувальний частині подання президента Володимира Зеленського. Глава ЦВК Тетяна Сліпачук вже відреагувала на намір глави держави, назвавши рішення про розпуск всього складу ЦВК політично вмотивованим, але пообіцяла не оскаржувати його у суді. Депутати розглянули подання президента вже на наступний день після зареєстрованої постанови, хоча багато парламентарів очікували сьогоднішнього рішення ще учора, та щось пішло не так. Керівник фракції «Слуга народу» Давид Арахамія розповів журналістам у кулуарах Ради напередодні, що нібито не було 300 голосів, що вимагається для ухвалення такого рішення. Між тим представник «Голосу» Ярослав Юрчишин написав у Facebook про торги, які йшли у парламенті. «Кажуть, проголосуйте за відставку цього (складу ЦВК) і будете мати 1-2-3 представника в новому. В цьому весь абсурд політизації процедури формування «незалежного» адмінстратора. І ще більший абсурд порушення щодо терміну, на який обирається ЦВК - 7 років. Діючий склад працює лише рік...», - написав він.

В інтерв’ю «Главкому» колишній перший заступник глави ЦВК Андрій Магера розповів, чому рішення про розпуск всього складу ЦВК сумнівне з точки зору законності, якою може бути міжнародна реакція на розгін нинішнього складу ЦВК і чому аргументи глави держави насправді не юридичні, а політичні.

Колишній першій заступник глави ЦВК Андрій Магера

З одного боку, закон говорить про те, що ЦВК призначається на 7 років. З іншого боку, глава держави має право подати вмотивоване подання про розпуск складу ЦВК, яке задовольнятиме парламент. Чи все законно?

Питання про дострокове припинення повноважень всього складу ЦВК за вмотивованим поданням президента було застосовано в історії України у 2007 році. Тоді таке рішення було прийнято за повного консенсусу зали Верховної Ради України, коли усі фракції влади і опозиції підтримали це рішення.

Хотів би звернути увагу на те, що хоч раніше і приймалося таке рішення, зараз пропонують прийняти, з правової точки зору воно не зовсім є чистим, виходячи з положень Конституції України.

Стаття 31¹ Закону про ЦВК говорить про наявність мотивованого подання президента про дострокове припинення повноважень всього складу колегіального державного органу ЦВК. Таке рішення повинно бути прийняте парламентом не менше як 2/3 голосів від його конституційного складу. Це також вимога цієї статті Закону про ЦВК.

Але тут, на мою думку, є принаймні 2 невідповідності з чинною Конституцією України.

Перший нюанс полягає в тому, що відповідно до статті 91 Конституції закони, постанови, та інші акти Верховної Ради приймаються більшістю від конституційного складу парламенту, тобто 226+ голосів, крім випадків, передбачених самою Конституцією України. Тобто не будь-яким законодавчим актом, а саме Конституцією. Закон про ЦВК встановлює тут неправомірно такий виняток.

Другий нюанс полягає в тому, що відповідно до п.21. ч.1 статті 85 Конституції до повноважень Верховної Ради України віднесено за поданням президента призначення на посаду і звільнення з посад членів ЦВК. Тобто Конституція має на увазі, що Верховна Рада призначає окремо взяту особу на посаду і звільняє окремо взяту особу з посади. Тобто мова іде безпосередньо про особу державного колегіального органу. Ця посадова особа, член ЦВК, має самостійний перебіг строку своїх повноважень, а це 7 років. Державний орган немає свого єдиного строку повноважень. Парламент, за Конституцією, не уповноважений припиняти повноваження цілого державного органу. Лише посадових осіб з цього державного органу. Це важливий нюанс, на який, як на мене, досить рідко звертають увагу.

Зверніть увагу на те, що за результатами президентських виборів 2019 року і парламентських виборів цього року усі без винятку спостережні місії за виборами відзначили демократичність, відкритість, прозорість виборчого процесу в Україні. Високо оцінили роль ЦВК. Тому виглядає трохи дивно, коли міжнародні спостережні місії говорять одне, а при поданні зазначається інше.

У тексті мотивованого подання президента якраз згадується про те, що міжнародна спільнота визнала якісною роботу ЦВК. Але попри це глава держави посилається на юридичні підстави власного рішення. Мовляв, є рішення судів, які скасовували постанови ЦВК, відмова у реєстрації кандидатами у нардепи, з якими не погоджувався суд. Між тим глава ЦВК Тетяна Сліпачук вважає рішення президента політичним. То у ньому більше політики, чи юридичних підстав?

Тут є бажання сформувати ЦВК під наявну більшість у Верховної Ради України. Але при цьому забувають, що ЦВК – один з багатьох колегіальних державних органів в Україні, який має бути максимально незалежним, максимально відстороненим від політичних сил. Не залежати від розстановки сил у парламенті, від результатів виборів. Тому невипадково строк повноважень члена ЦВК 7 років, а парламенту 5 років, президента 5 років. Тобто логіка закладена у тому, щоби домогтися незалежності цього державного органу. І намагання після кожних виборів змінити склад ЦВК нічим хорошим не закінчується.

Чи повинна була ЦВК оскаржувати рішення судів, які виносилися не на її користь, аби зараз мати юридично чисту ситуацію, яка унеможливила появу приводів для власного розпуску?

Я, звичайно, не моніторив усі без винятку рішення ЦВК, які були предметом дослідження у судах.  Але якщо були рішення, ухвалені проти ЦВК, то у зв’язку з наявністю безумовного права на апеляційну скаргу, а я переконаний на 99%, ЦВК в таких випадках подавала апеляційні скарги. Тобто домагалася або позитивного для себе рішення, або рішення залишалося таким, яке винесли суди першої інстанції. Мені здається, що ЦВК використала усі можливості процесуального характеру.

В разі, якщо рішення про розпуск ЦВК будуть оскаржені у суді, чи є вірогідність, що результати місцевих виборів, які плануються наступного року, також можуть бути оскаржені?

Ми можемо різні варіанти прогнозувати. Але мене дивує, коли окремі аналітики говорять, що ЦВК прийняла якісь заангажовані рішення. Я вам більше скажу. Мабуть, немає у нас виборчих процесів в Україні, коли хоча б одне рішення ЦВК не скасовувалося у судовому порядку. Це було завжди. І не тому, що у ЦВК завжди хтось сидів і хотів порушити закон, ставив собі таку мету. Не помиляється той, хто нічого не робить, кожен має право на помилку, в тому числі ЦВК, депутати, чи президент. Якщо ми за якісь окремо взяті рішення намагаємося викинути на вулицю членів ЦВК, то тим самим ми показуємо їхнім наступникам, що чекає їх. Це абсолютно неправильний підхід. Таку «традицію» не варто культивувати. 

Якщо погоджуватися з тим, що це політичне рішення, то що воно означає?

Зверніть увагу на той момент, що в часи режиму Януковича з 2010 до 2014 рік ані на мене, ані на  Жанну Усенко-Чорну, ані на Володимира Шелудька, ані на Юлію Швець, ані на Ігоря Жиденка ніхто не вносив подання на звільнення. Хоча, повірте, ми були дуже некомфортні до тієї влади. Те, що були окремі рішення судів персонально проти мене чи Шелудька – то інше питання. Але ніхто не ставив питання про звільнення членів ЦВК. Чому наважуються це зараз робити, тим більше не маючи консенсусу у залі Верховної Ради, мені трошки дивно.

Хочете сказати, що влада Зеленського у цьому питанні «перевершила» владу Януковича?

Думаю, що це може бути фатальна помилка для них. Міжнародні інституції також за цими моментами слідкують. Дуже часто Україна не мала що показати позитивного, якогось успіху для міжнародної спільноти. Вибори і діяльність ЦВК не було тим, що ми могли в тому числі показувати для міжнародної спільноти, зокрема коли йшла мова про виділення якихось коштів від МВФ.

Чи можна буде вас побачити у списках наступного складу ЦВК? Чи вам пропонували повернутися до роботи в Комісії?

Зарікатися в житті ні від чого неможна, але скажу таку річ: по-перше, у мене не виникає бажання повертатися на публічну службу. По-друге, мені ніхто не пропонує працювати у ЦВК. А якщо така пропозиція надійде, у мене є досить великий скепсис, чи було б мені це цікаво.

Нібито Жанну Усенко-Чорну можна буде побачити серед членів нового складу ЦВК. У ЗМІ є інформація, що нібито і Тетяна Лукаш працюватиме. Чи застраховані вони від швидкого нового розпуску?

Велика проблема ще в тому, що коли формувався склад ЦВК теперішній у 2018 році, я багатьом депутатам від БПП казав не робити помилки, тобто не  формувати склад ЦВК із семи представників БПП. Це неправильно, коли така велика кількість представників від однієї парламентської фракції. Якщо ми хочемо говорити про незалежність цього державного органу, то принаймні треба зробити якусь видимість цієї незалежності. У мене немає претензій до тих людей, які призначені за квотою БПП. Вони опинилися заручниками ситуації. Мова іде про підхід, який був неправильним. Якщо все ж таки парламент зможе змінити склад ЦВК, ви побачите що представників «Слуги народу» буде не менше у ЦВК, ніж представників зараз від БПП. Це означає що минулих ніщо не навчило, і теперішніх ніщо не навчить.

Але якщо подивитися пропорційно, то у новому складі ЦВК має бути більше представників «Слуги народу». То хіба може йтися про більшу незалежність ЦВК нового складу від того, який є зараз?

Мені хотілося, щоби ця Комісія була незалежною. Чи тому складу Комісії, який був, чи новому. Вічних посад не буває, як і вічних людей. Але коли створюється передумова, членам комісії показують, що у будь-який момент можемо вас поміняти, бо так комусь захотілося, то це неправильний сигнал. Який це наслідок буде для членів Комісії? Міняється влада, обов’язково треба прислухатися до неї, бути максимально толерантними. Це не функція члена ЦВК. Це, до речі, помилка багатьох владних партій, які вважають, що прийшли всерйоз і на довго. Вони не вірять в те, що колись можуть потрапити до опозиції. Партія влади сама мала б бути зацікавлена в незалежності цього державного органу тому, що колись вони потраплять до опозиції. Ставлення членів ЦВК мають бути однаковим як до владних партій, так і до опозиційних. Має бути якась гарантія для політиків. Мені здається, що вони ці речі не розуміють і думають, що так буде завжди.

Якою може бути реакція міжнародної спільноти, якщо до нового складу ЦВК потраплять колишні члени ЦВК з неоднозначною репутацією, наприклад, Тетяна Лукаш?

Я думаю, що реакція міжнародної спільноти буде стосуватися не персоналій, а принципу формування Комісії і стосуватиметься незалежності комісій загалом як державного органу. Їх буде більше це цікавити. Якщо їх і будуть цікавити персоналії, то це буде в останню чергу.

А щодо українського суспільства? Чи може це викликати хвилю протесту?

Важко оцінити, як українське суспільство поставиться до ідеї зміни складу ЦВК. Ви ж бачите, що зараз за соціологією суспільству подобається скорочення кількості депутатів, скасування депутатського імунітету. Такі теми характерні для охлократії. Народ захотів - влада це зробила. Але чи корисно це для держави загалом, особливо на перспективу, про це ніхто не замислюється.

Чи бачите ви в цьому парламенті політичну волю змінити процедуру призначення членів ЦВК, відійшовши від практики призначення членів комісії політичними силами?

Я не відчуваю таких настроїв, щоб було бажання змінити існуючий спосіб формування ЦВК. За даних конкретних історичних умов у нас може бути лише два способи формування ЦВК: 1) політичний, який, до речі, не виключає професійного призначення. Навряд чи партія може пропонувати кандидатуру, яка не має достатніх професійних якостей. Апріорі я такого не допускаю. 2) так званий виключно «умовно-незалежний», як у Білорусі. Вони (члени ЦВК) призначаються і не відображають позиції якоїсь політичної групи чи партії. Це так звані незалежні кандидати до ЦВК. В Україні, на жаль, може бути тільки один з цих двох варіантів. Третього я поки не бачу. Якщо буде другий варіант, то ми отримаємо весь склад ЦВК від президента України, незалежно від того, яке в нього буде прізвище. Тут питання не в Зеленському, тут питання в принципі формування такої Комісії.

Якщо ж ЦВК формуватиметься за квотами, за політичними принципами, то представники 5 фракції і 1 депутатської групи повинні будуть увійти до нового складу ЦВК в тому разі, якщо повноваження нинішнього складу ЦВК будуть припинені.

Загалом на перший погляд видається, що туди (до ЦВК) зайдуть представники тієї, чи іншої політичної сили і начебто ці представники можуть бути заангажовані. Але це лише на перший погляд. Якщо туди зайдуть представники різних сил, вони будуть один одного врівноважувати. А нам, перш за все, потрібен незалежний державний орган, колегіальний орган. Якщо для кожного члена ЦВК буде відома інформація, яка туди надходить, тоді ми зможемо говорити про незалежність державного органу ЦВК як такого.

Михайло Глуховський, «Главком»