Чорнобровий. Тіктокер, якого злякались росіяни

Данилові 20 років, навчається в Інституті журналістики університету імені Тараса Шевченка на продюсера - Чорнобровий. Тіктокер, якого злякались росіяни
Данилові 20 років, навчається в Інституті журналістики університету імені Тараса Шевченка на продюсера
фото: facebook

Данило Гайдамаха: Моя сім’я з Криму. До 16 років я спілкувався російською

Днями український сегмент соцмережі ТікТок підірвало відео, на якому нібито пілот пасажирського літака, пролітаючи над окупованим Кримом пропонує пасажирам-росіянам зійти прямо у повітрі через аварійні виходи і «воз’єднатися з рідною гаванню». Китайська соцмережа TikTok одразу видалила відео, але воно встигло розлетітися далеко за її межі. Першими «наживку» проковтнули російські ЗМІ, видавши його за чисту правду. Та через деякий час після появи ролика з’ясувалось, що це розіграш, автор якого – український тіктокер Данило Гайдамаха. Хлопець відомий тим, що є першим представником нашої країни у цій мережі з понад 100-тисячною аудиторією.

Данилові 20 років, народився, живе у Києві, навчається в Інституту журналістики університету імені Тараса Шевченка на продюсера. Гайдамаха є популярним блогером в україномовному сегменті молодіжної соцмережі ТікТок, специфіка якої полягає у публікації коротеньких відео. Данило під псевдо «Чорнобровий» вже має понад 125 тисяч підписників, які обдаровують його десятками тисяч «лайків» і сотнями коментарів під кожним роликом. Хлопець у своїх відео агітує молодь переходити з російської у побуті на українську. Вважає російську нав’язаною українцям, а тих, хто мешкає в Україні, але не здатен вивчити державної – «мовними інвалідами». Він також продюсує проєкт «Галас», який об’єднав українських тіктокерів на одній платформі, називає це тікток реаліті-шоу. Його ціль – популяризація україномовного контенту.

Данило також недавно опинився у центрі уваги французької газети LeMond: у тексті «Битва мов в Україні» видання згадало про хлопця, для якого початок війни з Росією став «електрошоком» і стимулом в побуті перейти з російської на українську.

В інтерв’ю «Главкому» Чорнобровий Данило Гайдамаха розповів про скандал з останнім відео «з літака», яке підхопили російські ЗМІ, заробітки у TikTok а також про пропозиції, які вже надходять йому від українських політиків.

Даниле, ви самі очікували на такий резонанс, готуючи відео з «промовою» пілота?

Я дуже часто викладаю в TikTok, інших соціальних мережах відео, які актуалізують питання окупації Криму. Намагаюся різними способами нагадувати про це. Це для мене є болючим і дуже актуальним, оскільки мої батьки звідти. Відео в TikTok – один із таких випадків. Я не очікував, що це аж настільки розлетиться, і тим більше не очікував, що ЗМІ, не перевіряючи першоджерела, не беручі у мене коментар, відразу будуть публікувати це з коментарем, що це справжній пілот літака сказав. На це я, звісно, що не розраховував.

Російські ЗМІ до вас телефонували, просили коментар?

Ні. І не писали, ніякого контакту з ними не було.


Реакція російських ЗМІ на відео Данила
Реакція російських ЗМІ на відео Данила

TikTok уже видалив це відео. А скільки лайків, коментарів цей відеоролик встиг назбирати?

Відео висіло буквально півтори години, його одразу TikTok видалив, як тільки воно почало вилазити в рекомендації. Але були люди, які перезалили це відео собі на сторінки, то вони мають від 50 тисяч переглядів, чи то в Youtube ролик виклали, чи в Instagram. Дуже багато людей хайпанули на цьому роликові.

Заблокувати так швидко ролик, на вашу думку, вдалось тому, що контент модерується через московський офіс TikTok. Тепер на своїй сторінці ви агітуєте підписувати петицію за створення українського офісу цієї мережі. А чи не здається вам це утопічним, адже це китайська соцмережа, а Китай – партнер Росії і тамтешній ринок у рази більший?

Я це розумію, але якщо у нас є якась проблема, з якою ми зіштовхуємося постійно, про неї не можна мовчати, її треба висловлювати, принаймні, донести до ЗМІ і до влади так точно. Це питання слід порушити серед населення для того, щоб ми всі перебували бодай в пасивному пошуку виходу з цієї ситуації. Бо те, що сьогодні контент модерується через московський офіс — це є загрозою національній безпеці України. І з цим треба щось робити. Іншого способу залучити максимальну кількість людей, зібрати підписи і показати, що це питання є актуальним, я не бачу.

Навіть у випадку з більш популярним Facebook, український сегмент модерується із Москви, і домогтися змін не вдалось. Які підстави сподіватися, що китайська соцмережа готова дослухатися до українських користувачів?

Ми бачили випадки, коли, наприклад, в Америці був політичний тиск на соціальну мережу TikTok (у вересні 2020 року президент Дональд Трамп погрожував закрити TikTok через небезпеку витоку даних користувачів). Але потім почалося спілкування на рівні президент-соціальна мережа. Я не кажу про блокування, чи якийсь інший тиск на соціальну мережу, я кажу про те, що мають бути рівні відносини, що модерувати український ринок треба з України, а не з московського офісу. Це не потребуватиме надзусиль у соціальній мережі, проте треба сказати, що для українського сегменту це дуже важливо.

Ви боретеся за поширення української мови насамперед серед молоді, яка складає більшість користувачів TikTok. Чи багато українців, які за вами стежать, перейшли на українську?

Раніше я активно вів лік тих, хто мені конкретно писав, що заговорив українською завдяки моєму впливові. Таких людей було понад 300, сюди не входило коло моєї родини, знайомих університетських. Сьогодні я такий лік вже не веду, не бачу в цьому сенсу, цих людей вже не підрахуєш...

Міністр культури та інформполітики Олександр Ткаченко підтримує відтермінування на півтора року введення штрафів за порушення статті мовного закону, яка почала діяти 16 січня і розповсюджується на сферу послуг. Як поставилися до такої пропозиції міністра?

Вона, на мою думку, абсолютно антидержавницька. Якщо на 30-му році української незалежности ми не спроможні культивувати українську мову гідним чином, щоб нею нарешті заговорили... Тут же не йдеться про приватну комунікацію українців, йдеться про сферу обслуговування, про публічну сферу. У Конституції ідеться, що українська є державною. Можна згадати рішення Конституційного суду від 1999 року про те, що державна мова – обов’язковий засіб спілкування в усіх публічних сферах суспільного життя.

Люди, які погано володіють українською нарікають на те, що держава Україна за 30 років не створила для них умов для вивчення мови, насамперед на Донбасі, в Криму, натомість зараз вимагає володіння і погрожує штрафами.

Ну, я вважаю, що це таке постсовкове мислення коли ти мрієш, хочеш, щоб щось держава прийшла і за тебе зробила, тебе чомусь навчила. Якщо у тебе насправді немає відповідальності, гідності, якщо ти не розумієш, що мусиш говорити українською, 30 років не можеш вивчити мову цієї землі, то держава нічим не допоможе. Держава має створити такі умови, де не буде дискримінований її громадянин, який не зобов’язаний знати російську. І всі 30 років у цій країні дискримінованими є українці. Нарешті з введенням цих штрафів держава робить бодай щось, щоб українець в Україні почувався як удома, а не як за кордоном. Коли я приходжу в кав’ярню, я маю право на обслуговування українською так, як британець, коли приходить в англійську кав’ярню, має право на обслуговування англійською.

Ваші батьки опанували українську мову?

Так, на сьогодні вся моя сім’я говорить українською. У дитинстві я спілкувався російською, до 16 років. А потім перейшов, вони теж перейшли.

Вони вам розповідали про ситуацією з українською у Криму, де навіть якщо ти дуже хотів до окупації часом не було можливостей її вчити.

У мене був період, коли я зацікавився темою кримських татар, хоча у мене немає кримськотатарського коріння. Я намагався вчити кримськотатарську мову, декілька висловів знаю, вмію читати. Кримська земля вплинула на мій розвиток, і я знаю, що кримськотатарська мова — це пряма мова тієї землі, тож я мушу її хоча б впізнавати. Я знаю, що кримські татари навіть кримськотатарської не завжди знають, і там взагалі в Криму мовна проблема величезна, тому що корінних мешканців звідти повиселяли, позаселяли цю землю росіянами. Ще сто років тому Леся Українка в листах писала, що приїжджаєш в Крим і не почуваєшся як вдома.

Ви стали амбасадором всеукраїнскої кампанії проти кібербулінгу DocudaysUA. Маєте приклади цькування з особистого життя?

У мене бували маленькі історії, маленькі нариси свого життя (пов’язана з булінгом), але що це була постійна історія і закономірна я б не сказав. Мене обрали амбасадором тому, що у мене молода аудиторія, для якої питання булінгу актуальні. Аудиторія – це школярі, і я є авторитетом для них, і я є речником саме гідності в Україні, бо розказую, що можна тут бути господарем на цій землі, поводитися гідно і не давати себе цькувати нікому.

Як багато вдається заробляти у TikTok?

Я не мав мети і досі не виходжу на якийсь стабільний постійний заробіток. Себе і блогером не сильно вважаю. Я, скоріше, мовний активіст, який просто бачить, через які майданчики можна висловлювати свої позиції. Найчастіше я відмовляю в рекламних інтеграціях. Але якщо приходить пропозиція, від якої я відмовитися не можу, тому що мені дійсно подобається продукт, тоді я, звісно, про нього розповідаю. Платня за таку рекламу є приємним бонусом. Зі свого досвіду я бачу, що можна заробляти стабільно від 10 тис. грн у місяць, якщо захотіти.

За ким з українських блогерів стежите, хто вам імпонує?

На сьогодні я б не сказав, що маю якихось кумирів, орієнтирів, за якими я йду, на яких би хотів бути схожим. Раніше авторитети були. Є люди, з якими я йду пліч-о-пліч, є ті, яким я довіряю, на яких я можу покластися. Насамперед це мої друзі-блогери, це учасники проєкту «Галас». Це перше TikTok реаліті-шоу, автором якого я є. Ми там зібрали українських тіктокерів, і разом знімали контент для того, аби популяризувати українську мову та культуру, ідентичність серед молоді.

Кажете, раніше були авторитети серед українських блогерів. В комусь розчарувалися?

Я не розчаровувався. Справа вся в тому, що раніше мене гостро цікавило питання, яким чином можна себе реалізувати, яким чином можна доносити свою думку суспільству так, щоб бути почутим. Я дуже сильно зважав на тих людей, прив’язувався до тих людей, які є в медіапросторі яскравими і за якими люди йдуть. Я намагався вчитися в них, тепер мені не так цікаво, як доносити свою думку, бо, в принципі, я це вже вмію. Мені цікаво збагачувати свій внутрішній світ і збирати довкола себе цікавих людей, можливо, неяскравих, можливо, невідомих, але моїх, які будуть наповнювати мене, яких буду наповнювати я.

Перший блогер, якого можу назвати сходу – це львівський блогер Леонід Мартинчик. Він є інстаграмер з величезною аудиторією, який починав як достатньо яскравий поет. Я ходив на декілька його лекцій про те, як вести Instagram, я у нього вчився. Потім це були журналісти, наприклад Остап Дроздов, теж зі Львова. Я їздив до нього на студентську практику і вивчав якісь його секрети, фішки в журналістиці.

Вам політики пропонували співпрацю? Хто, на яких умовах?

Було таке декілька разів. Насправді, я всім відмовляю, адже на разі я себе не бачу в цій сфері.

Але ж ви приїздили з Києва до Львова на судове засідання у справі Марусі Звіробій. Вона балотувалася до Верховної Ради. Чи співпрацюєте з нею?

Із Марусею ми були знайомі ще до того, як вона стала депутаткою від «Європейської солідарності». Вона є мій величезний однодумець, друг і людина, яку я дуже поважаю за її позицію. За своїх людей я у вогонь і у воду готовий піти, завжди їх підтримуватиму і підсилюватиму, як тільки можу. Це не є співпраця з політичним рухом, моя позиція полягає в тому, що слід просто заступитися за друга.


Данило Гайдамаха та Маруся Звіробій (фото: facebook)
Данило Гайдамаха та Маруся Звіробій (фото: facebook)

У вас у профілі TikTok зазначено, що ви є продюсером. Працюєте ще десь, окрім заробляння у TikTok і з проєктом «Галас»?

Я за освітою медіапродюсер, зараз навчаюся на четвертому курсі Інституту журналістики університету Шевченка в Києві. В подальшому я планую організовувати проєкти за типом «Галасу», які би мали на меті популяризувати українську ідентичність. У мене незабаром виходить перша пісня на слова Лесі Українки, буду пробувати себе в музичному продюсуванні. Дуже сподіваюся, що матиму досвід і книжковий, можливо, колись і кіношний, мені цікаво абсолютно в будь-яку сферу медійну заходити. Цікаво усе, щоби було пов’язано з українськістю. Щось та має вистрелити. У майбутньому бачу себе більше як продюсер.

Ви самі виконуватимете пісню? Пісню на який саме вірш Лесі Українки записали?

Я знайшов у неї текст, який має дуже перегукнутися із сьогоднішнім молодим поколінням. На нього я написав музику, виконав, в студії записався. «Якщо прийде журба, то не думай її рознести у веселощах бучних», ось це перші рядки.

У вас на сторінці дуже багато пісень Святослава Вакарчука. «Океан Ельзи» – ваш улюблений гурт?

Ні, просто вони на днях випустили новий альбом, який мені дуже сподобався, нове звучання мене дуже вразило, тому я вирішив відзняти декілька тіктоків під їхню музику.

А так, слухаю музику різних жанрів. Мені дуже подобається те, що робить молода виконавиця Люсі, бо вона поєднує з першого погляду непоєднуване. Вона робить такі наївні танцювальні хіти для молоді трошечки зі стилем ретро, при тому її тексти наповнені католицькою естетикою, християнською, у неї зазвичай є якісь біблійні теми, хоча не впевнений, що вона сама по собі християнка. Я думаю, це просто така частина образу. Мені подобається, що вона ще не така відома, що вона лише починає свій шлях і вона на цьому етапі є дуже справжня.

Михайло Глуховський, «Главком»


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Натисніть «Подобається», щоб читати
Glavcom.ua в Facebook

Я вже читаю Glavcom в Facebook

НАЙПОПУЛЯРНІШЕ

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies