Павло Кириленко: Росіяни знищили Маріуполь через заздрість
Окупанти депортували з України 30 тисяч людей – вони потрапили до концтаборів
Росія перегруповує війська і накопичує їх на Донецькому напрямку. Підтвердження цьому – відхід окупантів із Київщини і зменшення інтенсивності обстрілів на Сіверському напрямку та Слобожанщині. В українському командуванні і в НАТО вважають великою ймовірністю, що ворог найближчим часом спробує завдати якомога сильнішого удару на сході України і утримати позиції на півдні.
Як Донеччина готується до можливого посилення бойових дій в регіоні, чи можна було не допустити блокаду Маріуполя, в які регіони України відправляють переселенців, «Главкому» розповів Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко
«У двох районах Донецької області виявили колаборантів – очільників громад»
Росіяни накопичують сили на сході України, перегруповують війська. Генштаб у своїх звітах радить жителям Луганщини евакуюватися. А як щодо Донеччини? Чи потрібно виїжджати мешканцям Краматорська, Бахмута, Світлодарська, Костянтинівки, інших населених пунктів, які не є окупованими?
Евакуюватися, точніше виїжджати з території області, з міст області, підконтрольних українській владі, а це практично всі великі міста, ми радимо дуже настійливо. Для цього проводимо роз’яснювальну роботу, забезпечуємо необхідним для виїзду транспортом. Йдеться, в тому числі, і про залізницю. Бо ми бачимо приклад багатостраждального заблокованого Маріуполя. Тактика ворога – сіяти паніку, а для цього йому потрібні місцеві жителі. Якщо буде менше населення, більшість тимчасово перебуватиме у безпечних місцях, для Збройних сил України буде більше можливостей для боротьби з ворогом.
Скільки колаборантів нарахували в області від початку повномасштабної війни? Хто ці люди?
Я в постійній взаємодії з правоохоронними органами, СБУ і тому чітко розумію, що і як відбувається на захоплених територіях, Нікольському, Мангушському районах. Наприклад, в Мангушському районі очільник громади склав повноваження. Про це поки не було офіційних повідомлень. Його заступники, люди зі складу громади, починають співпрацю з ворогом. При тому, що я, як очільник військової адміністрації, конкретно і чітко надав вказівки, алгоритм дій, щоби була можливість їм виїхати, зібрати все необхідне для того, щоб продовжувати працювати, приносити користь державі. Хто який вибір зробив після моїх прямих вказівок, будемо бачити і розуміти.
евакуація населення (Фото: Facebook Павла Кириленка)" width="886" height="590" itemprop="image" class="zoomik_img" />
В яких ще громадах виявили колаборантів?
Є дві громади, які підпадають під детальне розслідування в рамках зареєстрованих проваджень СБУ — це Мангушська і Нікольська. Одразу зазначу, що очільники цих громад чи їхні заступники публічно не заявляли поки про перехід на бік окупантів. Але відсутність заяв не означає, що їх діяльність не перевіряють, адже їм чітко було надано вказівку, як діяти, що брати з собою, коли виїжджати, куди рухатися далі.
«У перші дні війни поїзди з Маріуполя виїжджали порожніми»
Пане Павле, не можемо не зачепити тему Маріуполя. Звідти нині взагалі мало повідомлень. Одне з небагатьох – від лідера руху «Азов» Андрія Білецького. На його думку, можна було не допустити ситуації, в якій опинилося місто. Чи поділяєте ви цю думку? Що було зроблено не так?
Найперше хочу сказати, що я повністю довіряю очільнику держави і бачу, які дії вживаються. Ситуація, що склалася в цьому місті, почала розгортатися дуже швидко, починаючи з перших днів війни. 1 березня місто вже було оточене, заблоковане. Є людський фактор. Це я про початок нашої розмови, коли я відповідав на запитання про евакуацію. Люди виїжджають, коли самі мають на те бажання. Коли небезпека ще не стояла поруч, вони не хотіли виїжджати. Ми з 24 лютого почали на всі залізничні станції Донецької області подавати потяги для евакуації, але 24 і 25 лютого вони виїжджали майже порожніми. Це тому, що у людей не було потреби. Але я не хочу нікого звинувачувати. Ніхто не розраховував, що буде настільки складна ситуація.
Чи можна було уникнути блокади Маріуполя, коли наступ відбувався з усіх боків, у тому числі з півдня, з окупованого Криму, коли окупанти рухалися через Херсонську область? Вони швидко заблокували (в’їзд і виїзд – «Главком»)... Командування розуміє, як діяти в цій вкрай складній ситуації. Я знаю, що дії вживаються та волів би їм (дати можливість– «Главком») коментувати цю ситуацію… Ми працюємо зараз з міжнародними партнерами, ведемо переговори принаймні для того, щоби продовжити евакуацію поранених і вивезення загиблих.
Жодного разу, відколи почав працювати так званий зелений коридор, тобто з 5 березня, (і російська сторона цю дату офіційно підтверджувала), росіяни не впустили до Маріуполя середньо- або великогабаритну автівку з гуманітарним вантажем і не випустили автобуси, які мали забирати людей. Адже ворогу це не потрібно, йому потрібно якомога більше голодних місцевих жителів, які панікують під постійними обстрілами.
Попри це, евакуація відбувається щодня. Люди виїздять на власному транспорті, по вже відпрацьованому алгоритму пересаджуються в автобуси і рухаються у більш безпечний район.
Хто таки зміг вирватися з Маріуполя їдуть до Бердянська, потім до Запоріжжя. Потім хтось їде до західних областей, хтось лишається у Запоріжжі. Як ви визначаєте, кого куди направляти, за яким критерієм?
Через спеціально створені логістичні центри. До 24 лютого у Маріуполі проживали 450 тис. людей. Тим, хто виїжджає, пропонують розміщення в областях центральної, західної України. Коли люди приїжджають на місця, їх перш за все годують, дають продукти, приводять до тями, тому що ми розуміємо їх психоемоційний стан, вони перебували в пеклі.
Щодо Запоріжжя, я би не називав це місто кінцевим пунктом наших переселенців. Ми розуміємо, як рухаються бойові дії. Звичайно, є сім’ї, які мають бажання лишитись у Запоріжжі, або в області – це їх рішення. Але зазвичай люди виїжджали подалі, до більш безпечних місць. Адже ми розуміємо, що в частині Запорізької області також точаться бої і це доволі серйозна точка напруження.
Людям дають чіткі вказівки, де і які є заклади масового розміщення можуть їх прийняти. Потім ми отримуємо зворотній зв’язок з тих місць і знаємо, скількох людей ще можна розмістити.
То скількох людей ще можуть прийняти у себе центральні і західні області?
На початку тижня будемо це розуміти, чекаємо на зворотній зв’язок. Бо ж не тільки з Маріуполя евакуюємо. Враховуйте і те, що частина людей виїздить також за кордон.
Розумієте, люди у складному стані перебувають, дехто в агресивному. Я рівно ставлюся до того, що вони нас критикують. Багато хто з них у капцях виїхав. І не має куди їхати. Ми максимально з розумінням підходимо і всіх розміщуємо.
Скільки зараз залишилося мешканців у Маріуполі?
Близько 120 тисяч.
«Вже після Перемоги будемо розбиратися, де були помилки»
Скількох дітей з Маріуполя та інших населених пунктів окупанти вивезли на територію Росії? Куди взагалі вивозять людей, чи є з ними зв’язок?
Окупанти роблять все, щоби не функціонував зв’язок українських мобільних операторів. Блокується теле-, радіозв’язок, відсутнє газопостачання, електропостачання, водопостачання. Немає зв’язку не тільки в Маріуполі, а й на узбережжі Азовського моря, у тому ж Бердянську. Окупанти депортували людей або на тимчасово окуповану територію, або на територію РФ. Вивезено близько 30 тисяч. Вони потрапляють до так званих концентраційних таборів (фільтраційні табори – місця тимчасового утримання, де біженців перевіряють на предмет прихильності до Росії і ставлення до війни – «Главком»), де проводиться селекція. Визначається, кому куди їхати. Забирають посвідчення особи, паспорти громадян України. Натомість видають довідки. Частину людей відправляють до РФ. За нашою інформацією, ворог не задоволений тією кількістю, яку вони вивезли. Саме тому вони вдалися до страшних знущань, сіють паніку, морять голодом, обстрілюють, завдають авіаудари. Вони думали, що люди з великим бажанням від цього всього до них виїжджатимуть. Але цього не сталося.
Серед тих, кого вивезли є, безперечно, і діти. Зокрема 16 дітей два тижні тому вивезли із санаторіїв з території Маріуполя. Їх повезли до Донецька з тим формулюванням, що як тільки встановимо контроль за Маріуполем, ми їх повернемо.
Про факти вивезення і концентраційні табори ви як дізнаєтеся?
Від свідків, зокрема від особи, яка була причетна до вивезення дітей. 16 – це стільки дітей без дорослих було вивезено. Серед 30 тисяч людей, яких загалом вивезли, звичайно є і батьки з дітьми, цілими сім’ями дітей вивозили.
Має бути список і розуміння, де саме перебувають люди, чи то на окупованій частині Донецької області, чи у Росії. Взагалі якомога більше намагаються дітей вивезти, щоби показати потім у своїх медіа, знімати сюжети як вони їх «врятували».
Нині можна почути обвинувачення у бік Міжнародного комітету Червоного хреста у тому, що ця організація допомагає депортувати українців до контрольованих Росією територій на Донбасі, або до Росії. Мовляв, організація свідомо чи несвідомо причетна до потрапляння українців до фільтраційних таборів. То чи можна довіряти цій організації? Які інші міжнародні організації можуть допомогти, кого ви залучаєте?
Можемо співпрацювати з країнами ЄС, піднімати питання масової насильної депортації на рівні лідерів держав.
Чи є можливість припинити роботу цих фільтраційних таборів, адже це порушення прав? Що ви робите, аби зупинити ці перевірки українських громадян з боку росіян?
Інформацію щодо дітей ми надали до правоохоронних органів. З інформацією уже працює уповноважений президента з прав дитини (Микола Кулеба – «Главком»). Ці табори знаходяться на окупованій території поблизу Маріуполя у Мангушському районі. Є інформація, що саме там проводиться селекція, відбір.
Чи є у вас звернення від конкретних людей, які пройшли ці фільтраційні табори?
Це люди, які тільки вийшли з Маріуполя, з ними нині втрачено зв’язок, або вони не у тому стані зараз, щоби від них надходили звернення. Насамперед є наша ініціатива збирати інформацію, ми її передаємо до правоохоронних органів. Фіксуємо й передаємо інформацію до правоохоронних органів щодо дітей, яких батьки відправили до оздоровчих таборів. Інколи так трапляється, що ми дізнаємося про те, що дітей насильно вивезли, не від батьків. За кожним таким фактом ще необхідно підтвердження. Але найбільша проблема – відсутність зворотного зв’язку. Якщо його немає, то немає і заявників.
Чи залишився хтось із представників української влади у Маріуполі?
Практично усі, хто міг, виїхали. Я і до війни координував свою діяльність як голова облдержадміністрації, саме з мером Маріуполя. Не тому, що я не можу розмовляти з його заступниками чи ще з кимось. З мером було достатньо.
Але мер Вадим Бойченко виїхав з Маріуполя. Звідки вони з командою працюють, як ви з ними комунікуєте?
Я не питав його, звідки він працює. Мене про це багато запитують, чому мер поїхав з міста і не повернувся. По-різному люди до цього ставляться. Та для мене головне, що він на зв’язку, що мер виконує чітко все, що необхідно. Відбувається евакуація, навіть ті люди, які озлоблені, все одно комунікують з мером, який на зв'язку…
Мера Маріуполя місцеві мешканці критикують за те, що бомбосховища в місті не були підготовлені до війни. То в чому були помилки, як ви їх врахували? Де гарантія, що в разі загострення ситуації на іншій території Донбасу, бомбосховища будуть у належному стані?
Ми не просто його врахували (досвід Маріуполя – «Главком»). Ми працювали над цим (облаштуванням бомбосховищ – «Главком») і до початку війни, проводили відповідні навчання щодо укриттів і бомбосховищ. Люди ними зараз користуються. Після перемоги будемо розбиратися, де були помилки.
«Окупанти ніколи не відбудують Маріуполь»
Як ви для себе відповіли на запитання про те, навіщо Путін фактично знищив Маріуполь? Він же планував захищати його жителів, а взяв їх повбивав, а їхнє місто зрівняв з землею.
Хочу зауважити, що Маріуполь вони не можуть взяти вже понад місяць, хоча кинули на це багато сил. Але ми ніколи не маємо недооцінювати ворога. Він зухвалий, він дуже сильний і має чисельну армію.
Можу вам відверто сказати, що окупанти ніколи не відбудують Маріуполь. Я очолюю область з липня 2019 року, знаю, скільки сил і ресурсів було витрачено, щоби зробити це місто європейським. А це все знищили. Чому? Це така своєрідна російська і колабораціоністська злість, заздрість, що ми вісім років розвивалися, а вони жили в занепаді. Так, зараз чуємо від них обіцянки відбудувати. Але вони не мають таких можливостей.
Ким для мешканців Донецької області нині є Росія та росіяни?
Частина, безумовно, ставилася до Росії і росіян лояльно. Наші люди вважали їх дружнім, братським народом. Зараз я не маю часу проводити опитування про те, як змінилася ситуація. Але впевнений: більшість розуміє, що Росія – це ворог, окупант і є тією державою, що несе смерть і нещастя.
Але ж є люди, які відмовляються прямо називати Росію ворогом. Це страх?
Це постійна російська пропаганда, є люди, які постійно користуються відповідними ресурсами, звідки беруть інформацію. Як на мене, це люди , яких напряму не торкнулося горе. Коли поряд прилітає снаряд, коли бачиш, що попри заяви про знищення лише воєнних об’єктів окупанти руйнують житлові будинки, коли гинуть твої близькі та знайомі, то правда одна. В цьому випадку одразу все зрозуміло: хто, чому, як і де стріляє.
Окрім Маріуполя, у яких населених пунктах є найбільші руйнування?
Авдіївка, Мар’їнка, Красногорівка, Вугледар. Ми звідти вивозимо людей. Є прильоти й в Бахмуті. Сигнали повітряної тривоги – по всій області.
Назвіть заводи, фабрики, які зруйновані. Що зараз відбувається на ММК імені Ілліча?
Керівництво заводу ввело його в «гарячу консервацію». Усі процеси безпечно зупинені. Звичайно, завод сильно пошкоджено, але про категорії руйнації можна буде сказати тільки після обстеження. По ньому були системні удари, щоб не просто зупинити, а спричинити більш тяжкі наслідки. Але керівництво встигло законсервувати. Стосовно інших заводів теж є потрапляння. Але не хочу деталізувати.
Чи виходили з вами на зв’язок окупанти, що пропонували?
Так. І навіть до вторгнення. Я все видаляв з телефону. Спочатку це був телефонний зв’язок: з явним російським акцентом пропонували співпрацю. «По вашему говору я уже всё понял», – приблизно так я відповів і поклав слухавку. Тоді ще корабля й цього крилатого вислову («Русскій воєнний корабель, іди нах…» – «Главком») не було. Потім приходило декілька SMS, в яких йшлося, що мені не можуть гарантувати безпеку. Той, хто дзвонив, назвався полковником, представником «Центру примирення сторін». Моїм співробітникам також приходили подібні повідомлення. Всю інформацію я збирав і передавав правоохоронцям.
А хто ці люди, які на вас виходили?
Керує цими комунікаціями Федеральна служба безпеки. За тим телефонним спілкуванням, яке я з ними мав, скажу, що це не українці. Я уродженець Донеччини і я розумію, якою мовою спілкується російськомовна Донеччина.
Нам необхідно завершити те, що не ми почали, але завершити нашою перемогою. Я не забув і не втратив свій досвід фіксувати, в тому числі, факти злочинів (Павло Кириленко – фаховий юрист, працював прокурором у Донецькій області, Криму і на Закарпатті – «Главком»). Тому я дуже добре розумію як буде далі.
Хто окрім маріупольців ще потребує гуманітарної допомоги, як вона розподіляється і звідки саме вона приїжджає?
З різних областей України, а також з-за кордону. Постачання гуманітарної допомоги – це дуже регламентована діяльність, вона координується Офісом президента, Кабміном, є чіткий алгоритм дій з електронними підписами тих, хто її отримує, розподіляє тощо. Немає хаосу, такого, що приїхали, роздали, а завтра на полицях магазинів опинилася польська продукція. Так, були деякі винятки, факти продажу гуманітарки, але вони поодинокі.
Яких гуманітарних товарів мешканці області потребують найбільше?
Є сформовані набори продуктів харчування – це те, з чого можна готувати: борошно, олія, тушонка, каші.
Які регіони, міста, села вам найбільше допомагають?
Є централізована допомога і контакти з моїми колегами на місцях. Наприклад, може зателефонувати колега з Тернопільської області: «У мене є те й те, буде їхати машина. Відправляти? Відправляю». Те саме з Дніпропетровською областю. З Дніпром дуже сильно спілкуємось. Є спілкування із Закарпатською областю, Івано-Франківщиною… Кожна область формує свої заявки, виходячи з чисельності населення, враховуючи людей, які виїхали. Гуманітарною допомогою є у тому числі медикаменти, зокрема інсулін, медичні препарати, без яких певні категорії людей не можуть нормально жити, а то й вижити.
Хто з бізнесменів найбільше допомагає?
Ми співпрацюємо з державою, з Офісом президента. Сказати, щоби хтось з бізнесменів мені зателефонував і запропонував поміч, я не можу. Не тому, що їх немає…
Туреччина заявила про готовність кораблями евакуювати маріупольців з окупованого міста. Це можливо?
Можливо. Я вже працюю над цим, отримав відповідні доручення від представників керівництва держави. Але ще рано про це казати, все дуже складно. Як взагалі це має запрацювати, звідки може виходити корабель, з якого порту, як буде рухатися, і багато інших питань. Це складний механізм, для роботи якого необхідно отримати гарантії. Оскільки коли ворог каже «так», це зазвичай означає «ні». Поки незрозумілий алгоритм дій. Знаєте, я люблю більше говорити, коли все зроблено. А так поки мені не зрозуміло, як до цього готуватися, як це питання вирішуватиметься, що взагалі необхідно, який транспорт тощо. Тому зараз це все лише на стадії обговорення.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0