«Зв’язували руки, ставили спиною і розстрілювали на вулиці». Інтерв’ю з мером звільненої Бучі

Надвечір 2 квітня Міністерство оборони України сповістило про звільнення від російської окупації всієї Київської області. Місто-супутник столиці Буча – одна з найбільших ран, які залишили росіяни після себе у столичному регіоні. 24 березня президент Володимир Зеленський присвоїв Бучі почесну відзнаку «Місто-герой України», відзначивши подвиг, масовий героїзм та стійкість громадян, виявлених при відсічі збройній агресії Російської Федерації.

Місто пробуло «під Росією» близько місяця. За цей час мешканці Бучі втратили зв’язок з цивілізацією: через постійні обстріли ворога зникли газ, вода, світло, інтернет. Щоб вижити, люди розводили вогнища та готували на них їжу.

«Усе дуже примітивно: макарони, каша. Плюс виручала домашня консервація. Коли ще було борошно, готували на вогнищі млинці. Створили маленьку комуну: люди один одному допомагають», – розповідав «Главкому» місцевий мешканець з окупації.

Паралельно місто зазнало з боку окупантів атаки жорстокого мародерства. Вони вимітали з будинків коштовності, гаджети, техніку, мисливську зброю, парфумерію, алкоголь та їжу тривалого зберігання. Прикладів цього дикунства безліч. Траплялись і трагічні казуси. За свідченнями очевидців, одного разу російські солдати вдерлися в будинок, який спішно покинули господарі. У пошуках наживи рашисти натрапили на сейф, об який вони «зламали всі зуби», але так і не відкрили. Тоді окупанти закидали маєток гранатами.

Окупанти «нашкрябали» «подяку» мешканцям будинку, який обчистили в Бучі (фото: glavcom.ua)

Та найбільший шок у психічно здорових людей викликають звірства щодо мирних людей. Масштаби цих злочинів вражають. Ще до звільнення у пресі повідомлялось про окремі факти розправ над мирними жителями: російський окупант безжально вбив батька багатодітної родини на очах у 14-річного сина, коли ті прямували за гуманітарною допомогою.

«Ми їхали на велосипедах, коли із-за будинку вийшов російський військовий. Ми зупинилися, підняли руки, сказали, що в нас немає зброї. Але солдат почав стріляти по батьку. Він впав. Далі військовий почав стріляти по мені, дві кулі влучили в руку. Я повалився на землю. Солдат ще вистрелив в капюшон, але куля не зачепила голову», – згадує Юра, син загиблого.

Окупант вбив батька та стріляв у голову дитини (фото: facebook.com/ndslohmatdy)

Хлопець пролежав на землі, поки окупант пішов, а потім побіг до найближчого прихистку, де йому надали першу допомогу.

На людоїдську поведінку росіян відреагували у міністерстві закордонних справ Великої Британії. Міністерка Ліз Трасс зізналася, що такі звірства її шокували.

По гарячих слідах деокупації «Главком» поспілкувався з міським головою Бучі Анатолієм Федоруком. Він оприлюднив кричущий факт: у дворах міста вже розкопали дві братські могили: там виявлено 287 мирних людей, вбитих рашистами. Водночас деякі відповіді міського голови доволі дивні, але ми їх залишили в тому вигляді, як він їх надав.

Вранці 1 квітня секретар Бучанської міської ради Тарас Шаправський повідомив, що місто залишається в окупації. При цьому рашисти тоді вже вивели з міста значну частину своєї бронетехніки. Ближче до вечора того ж дня ви вийшли з відеозверненням, в якому заявили про звільнення Бучі ще 31 березня. То за яких умов і коли саме було звільнене місто?

31 березня цього року жодного окупанта не було на території Бучанської об’єднаної територіальної громади. Збройні сили України витіснили та вибили російських орків.

Куди пішли окупанти після витіснення з Бучі?

За напрямком російського корабля (жартує).

Якщо серйозно, вони повертались до Білорусі?

У них не було іншого варіанту – звідки заходили, там і вийшли.

Який вигляд має Буча після звільнення? Які мікрорайони зазнали значних руйнувань?

Практично кожен мікрорайон постраждав під час російської окупації. Найбільше – мікрорайони Яблунька і Мельники, де велися бойові дії.

Крім цього, зруйновано 17 шістнадцятиповерхівок, 70 будинків індивідуальної забудови не підлягають відновленню. Також зруйновано велику кількість промислових підприємств. Загальну суму збитків підраховуємо.

До речі, багато російської військової техніки «застрягло» на вулицях міста?

Якщо говорити про тоннаж, то, розраховую, що частину завданих місту збитків, вдасться покрити за рахунок цієї техніки. Більш точну цифру матимемо після експертних оцінок.

На вулицях Бучі багато розбитої техніки рашистів (фото: glavcom.ua)

Чи є у місті газ, світло, інтернет?

Наразі про такі умови цивілізації говорити не доводиться. Маємо сподівання найближчим часом відновити. Для цього ми закупили 1200 балонів газу, газових плит для потреб населення своєї громади. Востаннє мешканці Бучі могли користуватися газом, світлом та інтернетом 30 днів тому. Під час окупації наші люди навчилися виживати… Після звільнення міста є можливість постачати всі необхідні товари, зокрема, продукти харчування та медикаменти.

Ви зникли з публічних радарів після інформації, яка з’явилася 6 березня про ваше поранення. Водночас один із поінформованих мешканців Бучі сказав «Главкому», що дані про поранення не відповідають дійсності. Що насправді з вами сталося і де були весь час до звільнення міста від окупантів? У соціальних мережах одразу після вашого повідомлення про деокупацію почали з’являтися негативні дописи на вашу адресу. Окремі з дописувачів звинувачували вас у зраді громади.

Весь час перебував у місті. Там, де я був і є, відсутній зв’язок та інтернет. Тому не мав можливості слідувати за соцмережами. Що стосується поранення та будь-яких подразнень на шкірі, то це зайвий раз доводять, що справжній чоловік має бути чоловіком.

Ексміністр внутрішніх справ Арсен Аваков у середині березня 2022 року дав доволі чітку пораду: проукраїнський мер має йти з окупованого міста за умови, якщо там немає української армії. Його цитата: «Це не означає, що ти кидаєш своїх. Навпаки – ти не дозволяєш окупаційній владі у присутності містян публічно страчувати лідера громадської думки». Ви з ним погоджуєтеся?

Я не готовий коментувати лідера громадської думки, на якого ви посилаєтеся. Скажу так: кожен міський голова повинен діяти так, як велять його сумління, честь і гордість. Я є і був у місті Буча. Це моє місто.

Чи правда, що російські солдати зруйнували ваш будинок?

(Пауза кілька секунд). Приїдете після війни і глянете. Також можете перевірити інформацію у публічних реєстрах.

Скільки евакуаційних коридорів було організовано в Бучі під час окупації?

Чотири. 70% населення вдалося евакуювати. Решта лишилася в Бучі. Орієнтовно це 3,5-4 тисяч осіб.

Кондитерська фабрика «Деліція» 1 квітня повідомила, що рашисти замінували її територію, а печиво отруїли. Яка загалом ситуація із замінуванням Бучі?

Дійсно, велику кількість об’єктів заміновано. Якраз відповідні служби займаються цим питанням. Що стосується «Деліції», то на той період часу, на який ви посилається, вона не була замінована. По суті, це єдине підприємство у Бучі, яке мало і може нині випускати хлібобулочні вироби. Але воно не функціонує. Через два-три дні матимемо повну картину щодо вказаної фабрики.

У вас, як у міського голови, є розуміння, яка кількість російських солдатів утримувала місто?

Приблизно 2,5-3 тис. особового складу збройних сил Росії. Такі висновки роблю за кількістю техніки, на якій окупанти покинули місто.

Що вас найбільше шокували у поведінці рашистів, які захопили Бучу?

Розстріли мирних людей, незалежно від віку та статі. 22 мешканця з білими пов’язками намагалися виїхати з Бучі. Однак окупанти вбили їх на перехресті вулиць Вокзальна-Яблунська. Ці люди не створювали жодної небезпеки. Люди хотіли вижити, прямуючи у бік Києва. Але орки зв’язали руки мирних мешканцям, поставили спиною і розстріляли. Досі їхні тіла лежать на місці вбивства.

У середині березня на території церкви було викопано братську могилі, в якій поховано 67 мирних людей. Декого із загиблих так і не вдалося опізнати. Якою є ситуація із непохованими тілами у місті?

Максимальну кількість громадян, яких ми називаємо «200-ті», зібрали і похоронили у двох братських могилах громади. Могили вирили у дворах мікрорайонів міста. У них похоронено 287 мирних людей, яких вбили російські окупанти.

Однак велика кількість тіл людей досі лежить на вулицях, тротуарах, проїзній частині міста. 3 квітня очікуємо на дозвіл, щоб комунальні служби міста приступили до поховань цих загиблих.

Тіла вбитих російськими нацистами мирних жителів на вулицях Бучі (скріншот з відео Іллі Новікова)

Скільки часу знадобиться для відбудови Бучі?

Складно сказати. Розраховуємо протягом трьох тижнів за підтримки обласних структур відновити критичну інфраструктуру. Маються на увазі, подача води і газу в оселі мешканців.

Разом з тим про відновлення подачі електроенергії взагалі не говоримо, оскільки для цього необхідно великі капіталовкладення. Тому що всі підстанції, які живили Бучу, зруйновано окупантом. Наразі містом придбало понад 30 дизель-генераторів, щоб тимчасово забезпечити живлення територіальної громади.

Окремо прошу евакуйованих мешканців протягом двох тижнів не повертатися до Бучі.

Є ще одна ситуація, яка потребує роз’яснення. Заступниця міністра оборони Ганна Маляр 3 березня повідомила, що над містом Буча Київської області знову замайорів синьо-жовтий український прапор. Стяг підняли над міською адміністрацією. При цьому місто було окуповано росіянами. Це такий був патріотичний хід чи що?

Жодного дня протягом окупації прапор України над мерією Бучі та основними адміністративними будівлями не було приспущено чи знято. Він завжди майорів над нашими адмінбудівлями.

Що ж тоді трапилось саме 3 березня?

Повертаюся до запитання, яке ви поставили: жодного дня на території Бучі і в наших населених пунктах український прапор не приспускався і постійно майорів. Більше того на перехресті між Бучею і Ворзелем встановлено найвищий 34-метровий флагшток. Попри те, що орки хотіли його розбити, він вистояв. На ньому майорить прапор України. І так буде надалі.

Віталій Тараненко, «Главком»