Ректор КПІ Михайло Згуровський: У нашій стартап-школі вчать, як стати Біллом Гейтсом

Найкращим студентам енергетичних спеціальностей в університеті КПІ ім. Ігоря Сікорського запровадять стипендії, кому саме – визначатимуть на конкурсах. З метою створення «інкубатора ідей» державна компанія «Укренерго» відбиратиме найкращі із проектів, розроблених студентами. Меморандум про співпрацю в День енергетика (22 грудня) підписали керівник «Укренерго» Всеволод Ковальчук та ректор КПІ Михайло Згуровський. 

«Можна багато говорити про внесок КПІ в розвиток енергетичної галузі. Сучасні її досягнення великою мірою пов’язані з роботою наших учених, наших випускників», – наголосив Михайло Згуровський, акцентуючи на тому, що підписаний меморандум започаткує новий етап співпраці вчених та виробничників.

Подія ця знакова, бо на тлі деіндустріалізації економіки та мінімального бюджетного фінансування наукових закладів, коли різко впав запит на підготовку інженерів, Київській політехніці вдається йти проти течії. Вже п’ять років поспіль КПІ проводить фестивалі інноваційних проектів Sikorsky Challenge, які базуються на винаходах молодих учених – у розроблені стартапи активно вкладають капітали інвестори (українські та іноземні) і запускають у виробництво нові або вдосконалені продукти та послуги. Серед виведених на український і зовнішні ринки – перший університетський наносупутник, безпілотні літальні апарати, завод з очищення води, засоби кібербезпеки, різноманітні біомедичні системи і навіть прилад, що програмує сни людини.

В університеті також проводять дослідження «Форсайт економіки України». До виконання цих досліджень, крім КПІ, залучені Світовий центр даних з геоінформатики і сталого розвитку, Комітет системного аналізу при президії Національної академії наук України та інші структури, які розвивають системну аналітику та системну методологію передбачення.

Вчені свідчать: без термінових структурних змін і радикальних реформ економіка України з імовірністю 50–60% зазнає подальшої деградації і, можливо, краху навіть за умови отримання обіцяних кредитів від міжнародних фінансових організацій на суму $40 млрд протягом найближчих чотирьох років. Але, «перебуваючи на межі неповернення, Україна ще має шанси переорієнтуватися на інноваційний розвиток», – упевнені вчені. Проте інноваційний розвиток практично неможливий, якщо не побороти тіньовий сектор економіки, який останніми роками знову зростає. Другий вагомий чинник занепаду – зростання  корупції – тут висновки наших учених корелюють із висновками західних експертів: масштаб корупції досяг 13-14% ВВП (у 2013-му – 13,2%), або приблизно $30 млрд на рік. Лише протягом 2014–2016 років за межі України виведено як мінімум $30 млрд! Архаїчна пенсійна система України, що діє лише за принципом «солідарності поколінь», змушує щороку покривати дефіцит Пенсійного фонду з бюджету країни. Лише в 2016 році на це пішло близько 8% ВВП. Величезною проблемою залишається енергоємність ВВП: Україна задовольняє свої потреби в енергоресурсах за рахунок власного видобутку лише на 45%, але при цьому енергоємність ВВП у три–п’ять разів вища, ніж в економічно розвинених країнах.

Що роблять наукові заклади для того, щоб переорієнтувати Україну на інноваційний розвиток? Із цим питанням «Главком» звернувся до ректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» імені Сікорського, академіка НАНУ, міністра освіти України в 1994–1999 роках Михайла Згуровського.

Стартап-школа Sikorsky Challenge

Михайле Захаровичу, яке ваше бачення недалекого майбутнього української енергетики, які інноваційні складові потрібні для її розвитку?

Це надзвичайно важливо. Без перебільшення, Україна повинна здійснити революцію в галузі енергозбереження, адже в перерахунку на долар виробленого ВВП споживає енергії у три–п’ять разів більше порівняно з розвинутими країнами. У цій сфері потрібно здійснити прорив, і ми постійно працюємо над цим. Щороку в КПІ зростає кількість розроблених стартапів, спрямованих на розробку нових джерел енергії, на її заощадливе споживання, на створення електротранспорту і багатьох інших складових сучасної енергетики. 

Як втілюються в життя ці стартапи?

Вже понад 150 таких проектів, які народилися в нашій інноваційній екосистемі, виведено на ринки. Вони втілюються спільно із сучасним високотехнологічним бізнесом, тому що затребувані ним. Для цього ми проводимо фестивалі стартап-проектів, у яких беруть участь інвестори – вони  відбирають найбільш перспективні, підписують контракти з розробниками про створення маленьких компаній та інвестують кошти в них, а потім ці компанії виводять на ринок нові розробки. Вже ціла низка стартапів вийшла не лише на український, а й на американський та європейський ринки. На іноземних ринках є більший попит на впровадження чогось нового, революційного. В Україні ж поки що інвестиційний клімат не дуже сприятливий, але це питання ближчого часу, адже країна змінюється.

Хто розробляє бізнес-ідеї, в реалізацію яких вкладають кошти інвестори?

Сама інноваційна екосистема включає кілька важливих складових. Перш за все вона формується навколо інженерних шкіл університету і тисяч, десятків тисяч добре освічених, особливо в інженерній і математичній компонентах, студентів. За роки незалежності нам вдалося зберегти 82 конкурентоспроможні інженерні школи – вони визнані у світі, продукують нові винаходи, нові ідеї, затребувані економікою і суспільством. Ці школи охоплюють увесь спектр української промисловості – це машинобудування, енергетика, нові матеріали, інформаційні технології, електроніка, електрозварювання і багато інших. Тому ці школи – головне джерело для розвитку інноваційної діяльності.

Але для того, щоб на основі винаходів формувалися стартапи, тобто проекти, які буде затребувано бізнесом для промислового втілення, потрібно пройти ще певну дистанцію. Тому наші винахідники – це переважно молоді амбітні люди,  котрі хочуть відбутися – всі вони проходять через нашу стартап-школу Sikorsky Challenge, де досвідчені підприємці зі США, Ізраїлю, Європи та України вчать їх ставати майбутніми Біллами Гейтсами.

Там навчають, як винахід учених має бути запропоновано бізнесу, як на основі цього винаходу для людей створюватимуть нові товари, продукти і послуги з новою якістю. Навчити винахідника цієї бізнесової компоненти – нетривіальна річ, ми рік виділяємо на це навчання. На виході, як правило, 100–150 стартапів щороку. Стартап – це бізнес-проект, який ґрунтується на певному винаході, але він уже сформований з урахуванням бізнес-вимог. Тобто там уже є бізнес-план, є дослідження ринку, визначено, хто споживатиме цю продукцію. Там відпрацьовані відповідні часові графіки інвестування і виведення на ринок цієї продукції, враховано рекламу та захист інтелектуальної власності. Як усе це зробити, навчає стартап-школа при КПІ.

У чому зацікавлений сучасний бізнес, який розвивається в цивілізованих ринкових умовах? У цивілізованих – це коли бізнес працює без адмінресурсу, а заснований лише на ринкових правилах і законах, він зацікавлений перш за все в постійному підживленні потоком таких винаходів і якісним персоналом. Усе це бізнес знаходить у нас, ми влаштовуємо щороку в жовтні великий міжнародний фестиваль інноваційних стартапів під назвою Sikorsky Challenge.

На фестиваль запрошуються інвестори з різних країн світу. Ми готуємо свої стартапи за спеціальною формою, яка зводиться до тієї мови, яку розуміє бізнес, тому що бізнесу не потрібно розповідати особливості якоїсь формули чи сутність якогось винаходу. Йому потрібно пояснити, чому, застосовуючи новий винахід, він стане багатшим. І наскільки він стане багатшим, якщо разом із вченими виведе новий винахід на ринок. 

Ми вже провели п’ять таких фестивалів, динаміка дуже позитивна. Якщо п’ять років тому лише п’ять-шість стартапів виводилися на ринки зі скромними сумами інвестицій у кілька десятків тисяч доларів, то в 2015 році інвесторами було відібрано вже 23 стартапи, а в 2016-му – 34. У грошовому вимірі, наприклад, у 2015 році в 23 стартапи було інвестовано $26 млн – це в 1,3 разу більша сума порівняно з фінансуванням (з державного бюджету) науки всіх університетів України. Але ж ми не маємо стосунку до державного бюджету, ми працюємо з приватним бізнесом, який зацікавлений далі розвиватися на основі нових винаходів учених.  

Ці цифри свідчать про зростання інтересу до нас. Зараз понад 110 компаній увійшли в нашу інноваційну екосистему, зокрема, 20 – зі США, 25 – з Європи, решта – з України. Близько 30 інвесторів уже постійно працюють з нами – вони чекають нашого нового продукту.

Михайло Згуровський

Переважають українські інвестори?

Інвестори переважно українські, бо Україна ще не насичена високотехнологічними проектами. Будь-яка галузь промисловості перебуває на низькому технологічному рівні, тому затребуваність дуже велика. Сучасний бізнес, далекий від використання адмінресурсу, працює за сучасними ринковими правилами, може вирости тільки за рахунок створення чогось нового. І тому поки що наші головні партнери – переважно українські інвестори. Хоча близько 15–20% – це іноземні інвестори. Наші партнери зі США вже створили в Каліфорнії компанію-супутник до нашої екосистеми для виведення стартапів КПІ на американські ринки. Вони назвали її Стартап-академія.

Які проекти стали найбільш успішними?

Ми працюємо не лише в IT-галузі, як це можна побачити в інших інноваційних чи індустріальних інкубаторах, адже IT потребує найменших капіталовкладень. А от машинобудування, енергетика, створення нових речовин і матеріалів, авіаційні і космічні технології та інші подібні класичні інженерні та промислові напрями – вони потребують більших капіталовкладень і значно більших зусиль. Це не просто кімната з комп’ютерами, підключеними до інтернету, із хорошими математиками і програмістами. Це все-таки потужне обладнання.

Я вже казав про завод з очищення шахтної води, який спільно з американською компанією General Electric ми побудували в місті Алчевську. Суто американська технологія «зворотного осмосу» не спрацювала для надзвичайно агресивної шахтної води м. Алчевська. Тому з боку КПІ було додатково зроблено понад 15 винаходів для того, щоб спільно з General вирішити цю проблему.

Ми багато робимо для космосу і авіації – наш проект «Безпілотний літальний апарат» було виведено як стартап на фестиваль Sikorsky Challenge у 2013 році, він отримав інвестицію від Фонду академіка Михалевича (створений за сприяння КПІ. – «Главком»), а вже за рік безпілотний літальний апарат було серійно запущено у виробництво на київському підприємстві «Меридіан» імені Корольова для Збройних сил України і для аграрного комплексу. 

Ще один реалізований стартап – це наш наносупутник PolyITAN-1. Зараз ми створюємо цілу серію наносупутників. Їх створюють наші молоді вчені, навіть студенти. Вже 2,5 року як наш наносупутник виведено в космос, і зараз він з орбіти передає дані до нашого центру управління польотом. Ми вже створили наступний стартап – PolyITAN-2 – цей супутник відправили у США, де в березні  очікується його виведення на орбіту.

На цей проект покладається два завдання: перше – це участь у міжнародній програмі з дослідження змін клімату; друге – виконання для України завдань дистанційного зондування Землі. Ми не бачимо з космосу, що у нас відбувається на Землі, тому ми «сліпі» і не дуже ефективні в питаннях національної безпеки, рослинництва, розвідки природних копалин та інше.

А якими розробками зацікавилися на іноземних ринках?

У США виведено декілька наших стартапів, зокрема нашої колишньої студентки Лізи Воронкової, – стартап у вигляді браслета для людей із вадами здоров’я і для людей похилого віку. Якщо важливо контролювати стан здоров’я людини, в якої є певні ризики – серцево-судинного характеру чи інші, – то можна це робити на відстані, якщо людина носить цей браслет. Окрім того, браслет може допомогти літнім людям, які часто погано орієнтуються у просторі, – завдяки цьому пристрою родина може допомагати старенькому і знати, де він. Так само браслет стане у пригоді й дітям.  Народжений у нас стартап зараз розповсюджується на ринках Америки.

Крім того, такий фантастичний, на перший погляд, стартап, як програмування снів людини, народжений у нас, зараз дуже швидко поширюється у США. І це лише окремі приклади.

Що приносить інституту запуск стартапів, чи допомагає виживати на тлі не дуже щедрого бюджетного фінансування?

Безумовно. Від держави ми очікуємо лише фінансування наших фундаментальних розробок, оскільки без фундаментальної науки не можуть з’являтися хороші прикладні результати. Це дуже скромне фінансування – близько 20 млн грн на рік, які ми отримуємо на основі участі у відповідних конкурсах Міністерства освіти і науки.

Це ми говорили про наукову компоненту, а є загальний бюджет – бюджет на навчальний процес, він включає зарплату, стипендію і часткову оплату комунальних послуг. Повністю держава не може сплатити, більшу частину комунальних послуг – на дві третини – ми оплачуємо за рахунок наших міжнародних угод, а також угод із промисловістю. Тобто намагаємося заробляти, щоб виживати і розвиватися.

Що ж стосується інноваційної складової: якщо певна група винахідників отримує інвестування, вона не залишає університет після виведення на ринок того чи іншого продукту чи послуги й отримує від впровадження цього продукту роялті – як частину прибутку від впровадження винаходу. Саме так ми вибудовуємо відносини з бізнесом – це дуже цивілізована форма відносин. Учені не зацікавлені покидати наукову школу, тому що вони стануть через деякий час неконкурентоспроможними. Тільки в науковій школі вони можуть підтримувати наукові кондиції і бути цікавими для бізнесу. Тобто якщо казати про фінансування інституту, то воно багатоканальне і складається з багатьох маленьких струмочків.

Усі науковці КПІ мають гідну оплату праці?

Якщо вчений бере участь у міжнародних грантах, якщо він створює певні наукові продукти, які цікаві для бізнесу, він може бути досить забезпеченим, не залишаючи своєї основної роботи, і ми це вже спостерігаємо.

Якщо вчений виконує тільки викладацьку роботу, то, звичайно, в нього лише стандартна зарплата в кілька тисяч гривень залежно від рівня викладача. Скажімо, асистент, старший викладач, доцент, професор – зарплата коливається в межах від 4,5 до 8 тис. грн.

Під вашим керівництвом за участю кількох наукових центрів у 2015 році розроблено документ під назвою «Форсайт економіки України». Чи було передано вищому керівництву держави цей документ і яким чином влада відреагувала на досить песимістичні висновки? Зокрема про те, що знесилена економіка без належних реформ уже не здатна забезпечувати майбутнє України?

Результати цих досліджень надіслано управлінцям усіх рівнів – від президента України, голови уряду до керівників областей. У листопаді 2016 року відбулася масштабна громадська презентація «Форсайту», де були присутні представники Адміністрації президента України, народні депутати, урядовці, представники бізнесу, громадянського суспільства, вчені. Маємо надію, що запропонована стратегія розвитку України за бажаними сценаріями, п’ятдесят дій влади, спрямовані на втілення цієї стратегії, будуть крок за кроком втілюватися. Головним чинником якраз такого розвитку є громадянське суспільство, яке має скеровувати дії влади.

Наталка Прудка, «Главком»