Здолала Медведчука. Перше інтерв’ю Вікторії Гриб, яка перемогла в окрузі на Луганщині

Одномандатний округ №105 опинився серед останніх, де ЦВК встановила остаточні результати голосування на позачергових парламентських виборах. Боротьба тут розгорнулася між спадкоємцями Опозиційного блоку, який тепер розколовся на дві частини. На окрузі почубились брат одіозного Віктора Медведчука Сергій («Опозиційна платформа – За життя») та Вікторія Гриб («Опозиційний блок»), працівниця ДТЕК Ріната Ахметова. У підсумку з результатом 39% на 31% перемогу здобула Гриб. Медведчук намагався оскаржити результати голосування у судах, подавши вісім позовів, але все – безрезультатно.

Округ 105 з центром у Щасті особливий. До прикладу, аби перемогти кандидату Гриб достатньо було заручитися підтримкою менш, ніж 2 тисяч людей. А загалом тут мали право голосувати лише 9,4 тисяч громадян. Все тому, що округ розташований на лінії розмежування і включає частину окупованої Луганщини, де, зрозуміло, голосування не проходило.

Видача бюлетенів для голосування за мажоритарника військовим, які не мають місцевої «прописки», підкуп, агітація у день голосування, порізані банери, які фіксувала громадська організація «Опора», –  не повний перелік порушень, якими опоненти закидали одне одного.

Сергій Медведчук намагався оскаржити результати голосування у судах, подавши вісім позовів, але все – безрезультатно

«Главком» поспілкувався з Вікторією Гриб лише через кілька днів після того, як ЦВК оприлюднила остаточні результати голосування у 105-му окрузі. Переможниця не одразу погодилася на інтерв’ю: просила почекати, коли завершаться усі судові розгляди і її результат буде в безпеці. Записати це інтерв’ю вдалося, лише коли новообраний депутат повернулася із Луганщини до Києва, де вона постійно мешкає.

У розмові з «Главкомом» Вікторія Гриб розповіла, за рахунок чого перемогла брата «всесильного» Медведчука, пояснила, чому не збирається приєднуватись до провладної більшості, та не змогла відповісти на просте запитання: чим сьогодні є Росія для України?

Пані Вікторіє, ваші опоненти намагалися оскаржити підсумки голосування до останнього. ЦВК у підсумку таки визнала: ви перемогли…

Останнє судове засідання закінчилося у п’ятницю (2 серпня) увечері. Всього було 8 позовів від пана Медведчука і всі їх суди відкинули.

Ви, як представник «Опозиційного блоку», випередили вашого головного суперника з «Опозиційної платформи - За життя» Сергія Медведчука на 8%. Але якщо дивитися на результати партій на окрузі, то «Опозиційна платформа - За життя» значно випередила конкурентів, зокрема і вашу політичну силу, яка лише на третьому місці. Як можете пояснити такий парадокс. За рахунок чого вам вдалося перемогти?

Тому що для виборця насамперед головний людський фактор, з ними потрібно спілкуватися. Вочевидь, виборці повірили мені більше, ніж моєму опоненту, тому і проголосували. Я йшла з конкретною програмою. Говорила виборцям, що нам зараз терміново потрібно будувати залізничну гілку Сватово-Білокуракіне для того, щоби можна було підвозити вугілля на Луганську ТЕС, електростанцію компанії ДТЕК. Я до останнього часу працювала у цій компанії. З 2013 року займалася соціальними проектами ДТЕК тут у Щасті. Ми працювали з людьми, коли були зруйновані будинки, коли їм потрібно було вікна вставляти. Те, що ми робили, не було пов’язане з виборами, але я не прийшла нізвідки і сказала «оберіть мене». Це довіра, яка формувалася роками.

Ви самі із Софіївської Борщагівки, передмістя столиці, ваш головний суперник – Сергій Медведчук теж проживає в Києві. Відомо, що жителі Донбасу завжди підтримують насамперед земляків і дуже критично ставилися до «парашутистів». Як тепер пояснити результати голосування?

Я народилася в Києві. Але мій батько з Донбасу, коли мені було лише кілька місяців, ми з батьками переїхали до Маріуполя. Там я виросла, пішла в школу, одружилася, дитину народила в цьому місті. Мені якраз дуже близький Донбас. Останнім часом компанія, у якій я працювала, дуже багато уваги приділяла саме соціальному напрямку. Я працювала на території Добропілля, Курахового, Щастя та територіях присутності компанії ДТЕК.

Ви кажете, що проводили зустрічі з людьми і вам повірили. Але Сергій Медведчук теж зустрічався з виборцями. До того ж йому на допомогу в Щастя приїжджали Нестор Шуфрич, Василь Німченко. Вони свого кандидата підтримували, чи тиск на вас чинили?

Шуфрич і Німченко приїздили уже після голосування. Під час виборчої кампанії до Щастя приїжджав Юрій Бойко. Він представляв на окрузі пана Медведчука. Безумовно, це було серйозна підтримка. Але ще раз можу повторити: потрібно не словами доводити, а справами. Для мене справи – конкретика. Я могла наводити конкретні приклади, що я зробила для жителів Щастя. Це було, мабуть, найголовніше, чому люди повірили мені більше, ніж моїм опонентам. Ми – не просто компанія ДТЕК, ми не просто допомагали людям, ми рятували Луганську ТЕС. Електроенергія, яка є у мешканців Луганської області, є лише завдяки компанії ДТЕК. Дуже багато питань було пов’язано з роботою станції, яка зазнавала обстрілів. Наших директорів у підвали саджали. Словом, ми пройшли там і Крим, і Рим, і мідні труби, але ми не відмовилися від підприємства. Зробили все можливе, щоби воно продовжувало працювати.

Ви часто згадуєте про компанію ДТЕК. Вибори на окрузі 105 багато хто називав суперництвом між Віктором Медведчуком і Рінатом Ахметовим. Перемогу здобув Рінат Леонідович. Згодні?

Ні, не можу погодитися. Завжди використовуються такі кліше. Я би казала про те, що тут є Луганська ТЕС - містоутворююче підприємство, яке витягувало і продовжує витягувати місто постійно. Місто існує завдяки цьому підприємству. І якраз наш акціонер, і компанія ДТЕК робили все можливе для того, щоби це підприємство продовжувало працювати. Ми весь цей час були з цими людьми. Особисто я працювала з територією, з лікарнями, зі школами, працювала з людьми в рамках проекту «Громада своїми руками». У нас п’ять основних напрямків соціального партнерства: енергоефективність, охорона здоров’я, розвиток бізнес-середовища, підвищення активності громади, покращення інфраструктури. От в рамках цього соціального блоку ми весь час працювали.

Чому, на мою думку, виборці у нашому окрузі проголосували більше за партію «Опозиційна платформа – За життя»? Тому що ми себе весь час позиціонували як компанія, яка аполітична. Партію ми не просували. Але коли вже стало питання інтересів території, громади, інтересів Луганської ТЕС, було ухвалене рішення компанії висунути людину безпосередньо від компанії (Луганської ТЕС). Бо хто може найкраще вирішувати проблеми, якщо не людина зсередини, яка їх розуміє і бачить шляхи вирішення.

У яку суму обійшлася вам виборча кампанія, наскільки ДТЕК вам допомагала?

Складно диференціювати, адже ДТЕК без прив’язки до виборів вкладала і вкладає кошти у розвиток цієї території. Були видатки, звичайно, які стосувалися виборчої кампанії, агітації.  Це 10 тисяч гривень, це особисто мої кошти. Щодо компанії, то на встановлення електролічильників ми виділили 2,4 млн грн. 1,5 млн виділили на будівництво баскетбольного майданчика. Можна згадати і концерт, на якому співав Віталій Козловський, він обійшовся приблизно у $20 тисяч. Але це все ми зазвичай робимо у рамках програми соціального партнерства. Тобто це було заплановане ще у минулому році, коли ніхто не знав, що парламентські вибори відбудуться влітку.

Концерт, на якому співав Віталій Козловський, обійшовся приблизно у $20 тисяч

105 округ - це крім міста Щастя ще два райони Луганська. Жителі окупованих територій приїжджали голосувати?

Голосувало лише місто Щастя. Тут є люди, у яких родичі живуть у Луганську, розповідають, що у місті практично утричі нижчі ціни на комунальні послуги, ніж на підконтрольній Україні території. Але у них дорожчі побутові товари, продукти. Люди з непідконтрольної території кажуть, що чим довше така ситуація зберігатиметься, коли ми з одним майже не контактуємо, тим більше ми віддаляємося одне від одного, тим більше виникає бар’єрів. Мені не відомо, щоби люди з непідконтрольних територій приїздили до нас голосувати.

Опоненти заявляють про вашу нечесну перемогу через зникнення частини бюлетенів. Мовляв, виборці отримали на 20% бюлетенів більше, ніж виявилось в урнах. Куди поділися ці документи суворої звітності?

Це абсолютна маячня. Була така кількість бруду, з якою я не стикалася за все своє попереднє життя. На біле говорили чорне, а на чорне – біле. Сергій Медведчук в одному зі своїх інтерв’ю розповів, що ми, виявляється, привели на виборчу дільницю 230 військових і всі вони проголосували за Вікторію Гриб… По-перше, це повний абсурд тому, що нікого нікуди ми не приводили. По-друге, дійсно на одній з виборчих дільниць було непорозуміння, коли одна з членів ДВК помилково видала військовим по два бюлетеня (не лише за партію, а й за мажоритарного кандидата). Але їй вказали на помилку. Щодо тих восьми бюлетенів, які вона помилково раніше видала, у ДВК одразу зафіксували порушення і склали акт. Ці 8 голосів, я упевнена, не пішли за Вікторію Гриб. Але навіть якщо би це було так, можна було б відрахувати ці 8 голосів з тієї різниці, яка у мене була з Медведчуком.

Але ми говоримо про різницю у сотні бюлетенів, яких нібито недорахувалися.

Це також маячня. На всіх шести дільницях була моя цілковита перемога. Коли опоненти зрозуміли, що вони програли, почали шукати способи зупинити негативний для них розвиток подій. У мене склалося враження, що наша ОВК була на три чверті створена з їхніх прихильників. Бо той цирк, який вони влаштовували, був неймовірним. Трохи подробиць. Спочатку порахували чотири дільниці. Потім вони зрозуміли, що програють, і стали чіплятися до дрібниць. Казали, що на пачках, в яких були запаковані бюлетені з п’ятої дільниці, не була зазначена кількість бюлетенів. Тобто в протоколах усе було вказано, а на самих пачках зазначено не було. Почали закидати, що це порушення. Я запропонувала зробити перерахунок, без проблем. Внаслідок цього перерахунку вони побачили бюлетені, на яких не зовсім повний відбиток печатки. Але ж на бюлетені є номер, все можна легко встановити, чи з цієї він пачки, чи ні! Е ні! Вони більшістю голосів ОВК ухвалили рішення, що якщо нечітко стоїть печатка, вони не рахуватимуть ці бюлетені. Я була проти цього, бо прекрасно розуміла, що це волевиявлення громадян, яким хочуть знехтувати. І якщо люди віддали свої голоси, то чому вони не зараховані? Далі – більше. Продовжили перерахунок. Уявіть, яким було їхнє здивування, коли в пачці Кравченка (Владислав Кравченко, кандидат в народні депутати у 105 виборчому окрузі, самовисуванець, посів третє місце – «Главком») знайшли голос за мене, потім у пачці Медведчука також знайшли бюлетень з голосом за мене. Більше того, за Медведчука було чотири голоси на бюлетенях з печатками, які вони вважали сумнівними. При тому, що за мене було тільки два бюлетені з такими печатками.

Щодо 919 бюлетенів, які нібито зникли, про що говорять мої опоненти. Це історія 405 ДВК. А 919 – кількість виданих бюлетенів насправді. І всі вони враховані.

Інший аргумент ваших опонентів – підкуп виборців. Телеканал NewsOne показав кадри, на яких видно, як хтось збирає підписи і обіцяє по 500 грн за вашу підтримку. Стільки ж обіцяють заплатити після виборів. Як прокоментуєте цей відеозапис?

Я спеціально не дивилася це відео, але мені про нього розповідали. Зателефонувала моя свекруха і запитує, що це таке, чому таку гидоту кажуть, як ти могла в таке влипнути? Займатися «мінусовкою» було основною ціллю моїх конкурентів. Я собі жодного разу не дозволила сказати щось негативне про когось з конкурентів, яких було 32. Біля своїх під’їздів люди знаходили ранками листівки про те, хто така Вікторія Гриб з написом «Не дамо їй знищити наше Щастя», «не дамо аферистам-корупціонерам правити нами» тощо.   

Але якщо це все неправда, чому до суду не подаєте вже після виборів?

Ви вірите, що це увінчається успіхом?

Але це законний механізм захистити репутацію, тим паче суд був на вашому боці, підтвердивши вашу перемогу, чи не так?

А ще можна ігнорувати цю дурість. Мої союзники і люди, які часто з цим стикалися, радять просто не звертати на це уваги, не розпорошуватися на негатив. Зараз дуже багато питань, які потрібно вирішувати саме на території Щастя. Зокрема, відкриття автомобільного мосту через Сіверський Донець, який нині закритий. Це було одним з пунктів моєї програми. Зараз я веду перемовини з CHD (Centre for Humanitarian Dialogue - Центр гуманітарного діалогу – недержавна дипломатична організація, офіс якої знаходиться у Женеві, Швейцарія – «Главком»). Є також громадська організація «Патріоти Луганщини». З ними ми працюємо над завершенням соціологічного опитування жителів Щастя щодо доцільності відкриття цього мосту, адже в місті думки дуже різні. Більшість все ж виступають за його відкриття.

По-друге, я починаю працювати над законопроектом, щоби звільнити мешканців так званої «червоної зони» (територія біля лінії розмежування, підконтрольна українські владі) від військового збору (військовий збір було впроваджено в Україні з серпня 2014 року, його ставка становить 1,5% доходів, що підлягають оподаткуванню. Платниками військового збору є фізичні особи – резиденти та нерезиденти, які отримують доходи в Україні – «Главком»). Також працюю над законопроектом, який би передбачав надбавку до соціальних виплат і зарплати для людей, які перебувають на територіях таких, як наша. На мою думку, люди, які живуть у постійному страху, постійній тривозі, де немає доріг, куди насилу доїжджають товари, які до того ж набагато дорожчі, ніж в будь-де в Україні, мають право на такі надбавки. Тобто щоби зараз я звертала увагу на пана Медведчука і продовжувала з ним судові тяганини, такого бажання у мене немає. Є серйозніші питання.

Вікторія Гриб

У Станиці Луганській є перехід на окуповану територію. І там є конфлікт між місцевими мешканцями через те, що одні не відвідують окуповану територію, а інші заробляють усюди, де можуть, про це йшлося в репортажі «Главкому». Чи не думаєте, що подібне невдоволення може бути у Щасті після відкриття проходу через міст?

Коли ми обговорювали питання відкриття мосту у Щасті, люди наводили приклад якраз ситуації у Станиці Луганській. Казали про те, що у нас почнеться такий же безлад, як там, ціни вгору підуть, запаскудять нам місто. Я відповідаю на ці закиди просто, адже всі, перш за все, хочуть миру, чи не так? Тобто ви хочете миру, але хочете, щоби цей мир забезпечив вам хтось інший, при цьому ви не готові для цього зробити жодних рухів. Коли ти починаєш з людьми говорити так предметно, вони починають замислюватися. Жодного разу після подібних розмов у мене не залишилося осаду, що хтось не хоче, щоби був відкритий цей міст. Так, люди готові на якісь тимчасові складнощі, але ми повинні їх долати. Чомусь у Донецькій області дороги усі нормальні, принаймні порівнянні з Луганською областю, де просто неможливо доїхати з одного населеного пункту до іншого. Це просто військова територія суцільна. На Луганщині потрібно ремонтувати дороги, це спонукатиме підприємців привозити більшу кількість товарів.

Дороги у Донбасі, зокрема на Луганщині, раніше були гарними? Може, справа не лише у війні, а і у владі, яка десятиліттями керувала регіоном?

Ні, тут мова про те, що дорогу зіпсували танки. Я була у місті Щастя до війни і зараз там перебуваю. Послухайте, це зовсім різні речі. Місто Щастя було дійсно щасливим містом. Це було місцем, куди люди приїздили і відпочивали, у них ніколи не було таких проблем, як зараз. Усі прекрасно розуміють, що тут можуть стріляти, тому ніхто не поспішає вкладати сюди гроші.

Аби мати більше можливостей депутату бажано не сидіти у опозиції, а долучитись до правлячої коаліції. Враховуючи, що ваша партія не пробилася до парламенту, до якої фракції/групи ви могли б приєднатись?

Скоріше за все, буду позафракційною. Дуже багато тепер залежатиме від особистих якостей кожного депутата, який працюватиме не лише в стінах парламенту, а і з донорськими, міжнародними організаціями, посольствами. Є багато питань стосовно Донбасу, які потрібно вирішувати на міжнародному рівні, у тому числі поновлення миру. Ці питання тільки в парламенті не вирішити, не вирішити їх лише в Україні, їх слід вирішувати на міжнародній арені.

В інтерв'ю «Главкому» мажоритарник Євген Яковенко («Батьківщина», округ 52 з центром в Торецьку) говорив, що його виборці хочуть, аби він був частиною коаліції, щоб мав більше можливостей добиватися для свого округу. А ваші виборці хочуть, щоби ви були владою чи опозицією?

Виборці хочуть вирішення питань. В даному випадку у того ж пана Сергія Медведчука, на мій погляд, було би набагато менше інструментів для вирішення ключових проблем міста Щастя, округу, Луганської ТЕС, ніж у мене. Перш за все, тому, що у мене є серйозний досвід роботи з місцевим самоврядуванням. 10 років у компанії ДТЕК я безпосередньо цим займаюся, відповідала за напрямок сталого розвитку, соціального партнерства з територіями. Ми працювали з місцевим самоврядуванням. До цього я 17 років працювала з міжнародними донорами, маю відповідний досвід. Дійсно, багато виборців у нас проголосували за партію «Опоплатформа». То нехай тоді і вона в тому числі вирішує питання людей, адже ця партія отримала у нашому окрузі 56% голосів.

У новому парламенті фракція «Опозиційної платформи – За життя» буде ідеологічно найближчою до Опоблоку. За яких умов могли би до них приєднатися?

Якщо я бачитиму, що пропонуються якісь законопроекти, вигідні Україні і моїм виборцям, я готова розмовляти з ким завгодно. Найголовніше – не форма, а зміст, конкретні дії.

З вашої риторики випливає, що ви хотіли б, аби мажоритарна система залишалася в Україні?

Безумовно, ми повинні розвиватися, іти далі. Але коли в парламенті є представники території, які допомагають вирішувати її проблеми, то це, як на мене, дуже важливо. Поки ми не готові від цього відмовитися.

Але Верховна Рада уже відмовилася від мажоритарки з 2023 року. Наполягатимете, аби новообрані депутати повернули мажоритарку до нового виборчого кодексу?

Поки нічого не казатиму з цього питання. Час покаже. Сьогодні у мажоритарці є необхідність, я її бачу, потрібно захищати інтереси конкретно мого округу. Але коли я казала про необхідність скасувати військовий збір у всій «червоній зоні», то це не тільки мій округ.

Згідно з інформацією на сайті ЦВК, ви є керівником напрямку сталого розвитку ТОВ «ДТЕК Енерго». Ви також працювали і на посаді радника мера Добропілля Андрія Аксьонова. Суміщали?

Так, суміщала. Займалася соціальним напрямком. Можу сказати, що з міським головою Андрієм Аксьоновим дуже багато вдавалося зробити у місті. Основне – спортивна інфраструктура. У Добропілля і околицях два палаци спорту вже відремонтовано, ще у двох ремонти завершуються. Можна згадати стадіон зі штучним покриттям, який є одним із кращим у Донецькій області. Це все ми робили спільно з владою Добропілля.  

Днями активісти організації «Традиція і порядок» під час прес-конференції облили водою і закидали яйцями Андрія Аксьонова, який також був кандидатом у нардепи і має доволі неоднозначну репутація. Ви неодноразово публічно його захищали, були його радником. Не боїтеся що і вам за нього перепаде?

Ні. Не боюся. Його закидали яйцями люди, які ніякого відношення до Донбасу, до Добропілля не мають і не мали.

Кого місцеві мешканці обвинувачують у тому, що відбувається тепер на Донбасі?

Люди дуже обережні, стараються нікого не обвинувачувати, просто хочуть, щоби швидше це все закінчилося. Зрозуміло, що в більшості випадків обвинувачують владу і не тільки українську, з усіх боків. Не кажуть кого конкретно, але упевнені, що на цьому заробляють. І саме тому цей конфлікт тягнеться.

Для вас особисто Росія - це хто?

Так і знала, що ви поставите це запитання. Я би зараз утрималася від відповіді на ваше запитання. Тому що тут потрібно дуже багато розбиратися. Геополітика, яка, на жаль, зіграла з нами такий злий жарт – серйозна річ. Якихось конкретних заяв я зараз робити не буду, дуже багато складнощів, запитань. Усі сторони конфлікту в цій ситуації могли би трішки по-інакшому поводитися.

Михайло Глуховський, «Главком»