Наметове містечко на Хрещатику може незабаром зникнути

Розгорнуте в день, коли екс-прем’єра було заарештовано, воно нині дуже відрізняється від власної версії літа 2011 року. Як живе наметове містечко через два роки після появи і чому за права ув’язненої в Качанівській колонії на Харківщині Тимошенко її політичні соратники борються у столиці?

-- Швидше мертвий, ніж живий

Зо три десятки військових наметів і близько десяти – білих агітаційних БЮТівських, що розтягнулися на тротуарі поблизу будівлі Печерського райсуду – це і є наметове містечко на Хрещатику. Тут чистенько, розбито кілька клумб. І тихо – вже давно в минулому часи, коли тут лунали підсилені гучномовцями заклики звільнити Тимошенко.

Нардепи-бютівці до наметового містечка не вчащають. Активісти виправдовують цей факт надмірною зайнятістю народних обранців.

Та й самих активістів тут мало. Замість сотні людей на початку нині перехожі можуть побачити в десять разів менше. Самі мешканці наметового містечка пояснюють таке кардинальне зменшення «популяції» незручностями «табірного життя» для іногородніх.

«Ближче до зими у 2011 році ми зрозуміли, що неможливо, щоб тут люди жили. Вони померзнуть, та й морально і фізично дуже тяжко не-киянам жити постійно у наметах. Було прийняте рішення, що чергуватимуть в містечку представники партії з Києва. Тож кожен з 10 районних осередків дає по 3 людини на день і по 1 – на ніч. Тобто, в містечку постійно перебуває 30 чоловік вдень і 10 - уночі», - розповідає комендант містечка Григорій Ляхович.

Більшість тимчасових мешканців наметового містечка – пенсіонери, адже саме вони мають багато вільного часу і «підміняють» тих партійців, хто мусить ходити на роботу. «Є люди які постійно ходять, через дві доби, через добу, якщо є можливість. Наприклад, я пенсіонер і маю можливість через добу чергувати. Хтось приходить раз на тиждень, хтось на вихідні – це вже вирішується в районній партійній організації», - розповідає черговий по містечку Леонід Юзва.

-- 50 гривень за протест

Офіційна версія партії «Батьківщина»: наметове містечко живе на голому ентузіазмі і грошей за перебування тут люди не отримують. Хоча це не зовсім відповідає дійсності – кожен, хто заступає на чергування, може розраховувати на 50 гривень.

«Чай, кава у нас безкоштовно. І добові є, я не скажу, що зовсім у нас все безкоштовно. Виділяється чисто символічно 50 гривень на проїзд і на комплексний обід. Була пропозиція щоби або поставляти готовий обід, або самим вирішувати це питання за рахунок бутербродів. Вирішили кияни, що справимося самі. Це не зарплата, це символічна компенсація витрат», - пояснює Юзва.

Однак для партії в результаті ця «символіка» виливається у цілком конкретну суму – мінімум 1,5 тисячі гривень на день. За рік це 547 500 гривень, за два – понад мільйон. І це – не кажучи про інші витрати на забезпечення функціонування містечка.

Досить суттєва стаття витрат як для проекту, ефективність якого у досягненні початкової мети – під питанням.

Самі мешканці наметового містечка у відповідь на питання щодо цілей свого перебування на Хрещатику або посилають до керівників – коменданта чи його замів, або декларують давно звичне «Юлі – волю!».

-- Київ – не Харків

Наметове містечко під Печерським райсудом виникло в день, коли в цьому суді було прийняте рішення ув’язнити підсудну Тимошенко. Зараз вона вже давно не в Києві – але перевозити намети під стіни Качанівської колонії чи лікарні у Харкові опозиціонери не поспішають. Кажуть, підтримувати Тимошенко зі столиці зручніше.

«Чому не там? А тому, що тут, у центрі Києва, нас бачать. До нас приходять гості, дуже багато людей з усіх куточків України, яким ми розповідаємо, які потім розповідають у себе», - каже Юзва.

Крім того, всі два роки в наметовому містечку проходить збір підписів під зверненням до Європейського суду на користь звільнення Тимошенко: за час з моменту її ув’язнення активісти містечка зібрали понад 20 тисяч підписів.

За словами самих активістів, останнім часом наметове містечко перетворилося на ще один туристичний об’єкт – сюди екскурсоводи вже давно водять туристів-іноземців.

Кияни вже звикли до встановлених на Хрещатику наметів – тільки інколи вряди-годи молоді хлопці напідпитку намагаються перевернути чи підпалити намети. Але активісти кличуть на допомогу міліціонерів з Печерського райсуду – тож до фізичних сутичок досі жодного разу не доходило.

«Є тут одна чи дві такі екзальтовані дами, які приходять і починають: а Юлія Володимирівна не така – розумієте? Я не буду переказувати дурниці, які вони говорять. Але вони тут постійно з’являються – вочевидь, недалеко десь живуть», - розповів Юзва.

-- Протест за рахунок бізнесу

«Чи заважає містечко? Звісно, заважає! Їхні намети і паркан загороджують наш магазин. З протилежного боку вулиці його взагалі не видно. Подивіться – у нас зараз пусто, як у музеї, хоча до появи містечка завжди було багато покупців. Хоча є й один плюс їх перебування тут – взимку дідусі і бабусі, що там чергують, розчищають доріжки від снігу», - обурюється Денис, касир одного з місцевих бутіків, вхід до якого перекрило наметове містечко.

На «блокаду» поскаржилися «Обозревателю» і в квітковому магазині – серед його клієнтів лишилися тільки ті, хто давно знає, що між наметами можна купити квіти. Нові покупці про існування крамнички навіть не підозрюють, хіба що випадково наштовхнуться на неї.

У декількох крамницях у коментарі нам взагалі відмовили. Чому – стало зрозуміло після візиту до манікюрного салону. Тут визнали, що намети бізнесові заважають, але далі розвивати тему не схотіли. «Тут взагалі ходив чоловік, який нас переконував, що краще на цю тему з журналістами дуже не розводитися», - заявила працівниця салону.

-- Чи допоможуть скарги киян очистити Хрещатик?

Ще минулого місяця міліція Києва зробила заяву, що готова знести наметове містечко, якщо на нього почнуть скаржитися кияни. Наразі в Департаменті міського благоустрою і службі 1551 не зафіксовано жодного дзвінка зі скаргами на містечко і вимогою його знести. До того ж, у згаданому департаменті взагалі скептично ставляться до можливості щось зробити з наметами на Хрещатику.

»Якщо говорити про можливість знесення наметового містечка, то тут є певна правова особливість. Майже всі – якщо не всі – намети оформлені як приймальні народних депутатів. Чіпати майно народних депутатів, яке є недоторканним – значить, ризикувати потім довго бігати по судах і зрештою програти. Нині немає рішення суду, яке би дозволило нам демонтувати ці тимчасові споруди. Якщо воно буде – ми його виконаємо. Поки ж у нас немає на те правових підстав», - пояснив нам Владислав Шелоков, прес-секретар Департаменту міського благоустрою.

Він додав, що єдине, що наразі зможуть зробити представники департаменту – це трошки розсунути намети, щоб звільнити прохід.

Насправді зараз у наметовому містечку працює всього одна громадська приймальня – нардепа Юрія Одарченка. Та й та з’явилася лише минулого тижня. Однак побоювання міської влади обгрунтовані.

«Є телефони депутатів і є домовленість, що у разі екстренних випадків, наприклад, якщо міліція прийде демонтувати намети, ми піднімаємо всіх і вся. І в першу чергу депутатів – з готелю «Київ» недалеко. Тут моментально буде, я впевнений, десяток-два депутатів. І ми одразу вивісимо на наметах таблички, що це приймальні народних депутатів. Далі депутати розберуться», - поділився стратегічними планами з нами Юзва.

Тож наразі ситуація така, що наметове містечко буде на Хрещатику, аж поки не буде прийняте рішення щодо його згортання в самій «Батьківщині». У містечку сподіваються, що станеться це вже цього місяця.

«Я дуже сподіваюсь, що до 20 вересня буде прийняте рішення, щоб звільнити Тимошенко – хай навіть через відправку її в Німеччину на лікування, хай навіть так. А далі, сподіваємося, Європейський суд винесе рішення і тоді Україна буде змушена просто-напросто її звільнити. А коли Юлія Володимирівна буде вільна – ми згорнемо містечко, бо не буде вже сенсу», - каже Юзва.

Однак остаточне слово – за керівництвом партії. А воно вирішуватиме подальшу долю наметового містечка відповідно до розвитку ситуації.