Олігархи підготували новій владі тарифну підставу

Чого вартий лише такий заголовок: «В опалювальний період плата за квартиру зросте майже вдвічі – КМДА»! Або «В Києві значно зростуть тарифи на теплопостачання»! Чи так: «КМДА: максимальний тариф на електроенергію підвищується на 40%»!

У пересічного громадянина складається враження, що нова міська влада починає свою діяльність з того, що здирає з городян три шкури за комуналку!

Для того, щоб внести ясність для думаючої частини суспільства, наведемо прямі норми законів, що регулюють процес тарифоутворення:

«До повноважень національної комісії, що здійснює державне

регулювання у сфері енергетики, у сфері теплопостачання належать:

…встановлення та регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;» (закон України «Про теплопостачання»).

Тут йдеться про всім відому НКРЕ, а далі – про ще одного національного регулятора, Нацкомпослуг:

«Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової

енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для

суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво

теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні

та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною

комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних

послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень,

визначених законодавством» (в тому ж законі)». Тут пояснимо, що ОМС встановлюють тарифи лише дрібним котельням та підприємствам, які обслуговують менш, ніж 100 тис. населення.

Що ще залишається місцевим органам самоврядування?

«встановлення в порядку і межах, визначених законодавством,

тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію,

централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги;» - Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Перепрошую за розлоге цитування, це – для особливо прискіпливих, але сухий залишок з цих витягів – доволі простий: представники природних монополій, себто олігархів від тепло- та електроенергетики, які до цих пір продовжують сидіти у Верховній Раді, НКРЕ та Нацкомпослуг (а донедавна засідали й в Уряді) забрали від місцевої громади право визначати вартість усіх комунальних послуг, крім… прибирання дворів та сходів.

Дійсно, якщо підприємства є «комунальними», себто належать всім громадянам міста, селища чи села, то логічно, що вартість їх продукції, – води чи тепла, – має визначати громада! Принаймні її представники – місцева рада або виконком, але цього – нема!

Понад те, влада олігархів забрала у громадян й самі комунальні підприємства, тепер вони – «публічні»! На словах, а насправді… приватні. Приміром, в Києві 70% акцій «Публічної акціонерної компанії «Київенерго» належить… одній особі, ім’я якої відомо всьому світу – Ринат Ахметов.

Як таке сталося – не мені вам розповідати, головне – в іншому: ніде в цивілізованому світі такого нема: компанії, які є природними монополістами та називаються публічними, не можуть мати навіть мізерної концентрації власності (акцій) в одних руках.

Таким чином, «наші» олігархи не лише відібрали у нас, фігурально кажучи, річки, озера, колодязі та вогонь, вони залишили нас безправними й диктують ціну на саме необхідне для життя – воду та тепло.

В цивілізованому світі теж є природні монополісти, але там суспільство їх суворо контролює та обмежує апетити власників та менеджерів. Адже людина не може піти на базар чи в мегамаркет та вибрати собі іншого постачальника комунальних послуг – він один на всіх.

Найбільш вибухонебезпечне питання в цій справі (комбінації, махінації, обдиралівці – назвіть як захочете) – повідомити споживача про нові тарифи. Й тут влада олігархів діяла за принципом громовідводу – мало того, що тарифи встановлюють «незалежні» «національні» регулятори, їх в більшості випадків дублювала місцева влада, та ще й накручувала!

В Києві, приміром, колишній голова КМДА О. Попов на 200 грн. за гігакалорію, встановлені НКРЕ, накинув 38 грн. до 20-го та 53 грн. – після (розпорядження КМДА від 29.12.2011 № 1222). Подвійний тариф це – така собі морковка для «розводу кроликів», придумана для того, щоб народ платив до 20-го, хоча жодним нормативним документом така «виделка» не передбачена, ба – більше, як випливає з положень закону (див. на початку) О. Попов видавати таке розпорядження взагалі не мав права!

В результаті, усіх киян влада олігархів з колись всемогутньої Партії регіонів поділила на два сорти – ті, що мешкали в ОСББ отримували тепло по 200 грн. (по рішенню НКРЕ), а хто в жеківських будинках – по 238-253 грн., за «промокашкою» Попова.

Цими днями Управління цінової політики при КМДА вустами його очильника – В. Яструбінського «порадувало» киян новими тарифами, які встановила… ні, не КМДА, а саме національні регулятори – НКРЕ та Нацкомпослуг, але подано це було пресою саме як рішення КМДА (почитайте ще раз заголовки на початку).

Цікаво, а знав про цей «концерт самодіяльності» свого підлеглого колишній в. о. голови КМДА Володимир Бондаренко? А може цей «подаруночок» було спеціально підкинуто під крісло новоспеченого голови КМДА Віталія Кличка?

Так чи інакше олігархи від води та тепла дурять вже нову київську владу та продовжують грабувати киян. Щоб покласти цьому край є лише один вихід – «Київенерго», «Київводоканал», «Київгаз» та інші колишні комунальні підприємства – повернути у власність громади, себто зробити їх комунальними та по-справжньому публічними.

Одночасно, місцевій владі – повернути право встановлювати тарифи на цих підприємствах, оскільки тарифи на воду та тепло це – не економічна, а соціально-економічна категорія й «економічно обґрунтований» тариф є власне компромісом між можливістю людей платити, а підприємств – виробляти продукт.

Тариф слід встановлювати, хоч як це парадоксально звучить на перший погляд, на основі взаємної згоди споживача й виробника, бо не лише людина не може прожити без води й тепла, а й вироблене тепло й вода нікому не потрібні… якщо за них не зможе заплатити споживач.

{1-}

Автор - Олександр Сергієнко, директор «Інституту міста»