Чому українцям варто пам'ятати про трагедію Бабиного Яру

29 вересня цього року в Україні відзначають 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Ця місцевість у Києві є одним з символів нацистської політики геноциду, таким, наприклад, як концтабір Освенцим.

Незважаючи на зусилля громадськості, ще рік тому пам'ять про жертв цієї братської могили не було увічнено належним чином. На території Бабиного Яру не було музею, а меморіал перебував у незавершеному стані.

Однак, як це часто буває в Україні, наближення «ювілейних» роковин викликало бажання влади навести лад у цьому питанні. Зокрема, напередодні 75-х роковин трагедії зрушила з місця добудова меморіального комплексу у районі Бабиного Яру.

Точна кількість жертв невідома…

Коли 19 вересня 1941 року моторизована розвідка вермахту вступала до Києва, Бабин Яр був околицею міста. Спочатку гітлерівці планували здійснити свої каральні акції у Голосіївському лісі. Вони його добре знали, бо саме звідти починали облогу Києва. Однак потім виник «варіант» із Бабиним Яром.

Першими жертвами каральної машини стали київські євреї. Гітлерівська расова доктрина передбачала знищення євреїв та ромів. Також жорсткі репресії мало бути застосовано щодо противників окупаційного режиму.

Тому під час окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів євреїв та ромів, радянських військовополонених, в’язнів Сирецького концтабору, підпільників, членів ОУН, душевнохворих, заручників.

Лише за два дні, 29-го та 30 вересня 1941 року, зондеркоманда 4а айзнатцгрупи «С» (каральні підрозділи гітлерівської Німеччини) під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за участі двох батальйонів німецької поліції розстріляла в Бабиному Яру майже 34 тисячі євреїв.

Дані про це збереглись у німецьких документах. Історики вважають, що розстріли євреїв тривали до 3 жовтня 1941 року.

Також у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена ОУН, серед них відому поетесу Олену Телігу. Вважається, що протягом двох років гітлерівської окупації у Бабиному Яру було розстріляно від 100 до 150 тисяч осіб.

Точна кількість жертв залишається невідомою. Люди гинули цілими сім’ями і після завершення війни було важко встановити усі прізвища загиблих. Радянська влада і не дуже цікавилася цим питанням, бо приховувала кількість жертв війни як серед військових, так і серед цивільного населення.

Напередодні відступу з Києва, восени 1943 року, гітлерівці провели роботи зі знищення могил Бабиного Яру, і це ускладнило подальше розслідування. Зокрема, нацисти примусили в’язнів Сирецького табору викопувати та спалювати трупи.

Забута трагедія

Радянська влада приховувала як кількість жертв, так і характер трагедії у Бабиному Яру. Зокрема, йшлося про загальну трагедію цивільного населення, без зазначення, що переважно жертвами Бабиного Яру були євреї, яких знищували за етнічною ознакою.

Все ж окремі дії у вшануванні пам’яті жертв було зроблено на початку 70-х років. В 1974 році приблизно за кілометр від місця трагедії було споруджено монумент. Його було виконано у традиційному для того періоду стилі, який погано відображав, що жертвами були цивільні люди.

Пам'ятник жертвам Бабиного Яру

Після 1991 року, коли Україна здобула незалежність, ситуація почала змінюватися. Ближче до місця розстрілів було встановлено менору – єврейський національний символ.

Потім неподалік від виходу зі станції метро «Дорогожичі» з'явився пам'ятник вбитим восени 1941 року дітям. Вважається, що саме він зараз є найбільш символічним відображенням тої трагедії. Також було встановлено хрест у пам’ять про загиблих у Бабиному Яру оунівців.

Розмови про створення в Києві меморіалу та музею Бабиного Яру тривали ще на початку 90-х років. Проте бюрократичні перешкоди і хронічний розбрат у середовищі єврейських громадських організацій загальмували роботи в цьому плані.

На початку 2000-х років американські єврейські організації запропонували проект громадського центру, який мали побудувати в Бабиному Ярі разом з музеєм та науковим центром. Однак цей проект викликав негативну реакцію громадськості і не був реалізований через свою невідповідність трагічній темі загибелі людей.

У 2011 році київський підприємець, президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабинович повідомив про те, що благодійний фонд «Бабин Яр» будує на місці трагедії меморіальний комплекс. Однак цей проект також не було реалізовано через бюрократичні труднощі, брак коштів та критику з боку інших єврейських організацій.

Ювілейні роковини

Фото німецького військового фотографа, зроблене в Бабиному Яру на початку жовтня 1941 р.

В Україні активна діяльність із вшанування пам’яті починається під приводом ювілейної річниці чи ювілейних роковин. Не став винятком і Бабин Яр. 75-ті роковини трагедії спонукали уряд та громадських активістів взятися до впорядкування території, запланованої як меморіал Бабиного Яру.

12 серпня 2015 року президент Петро Порошенко підписав указ «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру». Було створено оргкомітет з підготовки та проведення заходів у вересні 2016 року.

Співголовами оргкомітету було призначено прем'єр-міністра та главу Адміністрації президента.

Указом було передбачено проведення жалобних заходів на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» (який поки що не веде активну діяльність). Ішлося, зокрема, про створення експозиції про злочини нацистів під час окупації Києва у роки Другої світової війни, у тому числі про масове вбивство євреїв у 1941 році у Бабиному Яру.

13 вересня цього року оргкомітет провів виїзне засідання у Бабиному Яру. Високопосадовці оглянули реконструйовані пам'ятник дітям – жертвам геноциду та пам’ятник ромським жертвам «Кибітка». Також вони перевірили стан справ на Алеї праведників і Алеї мучеників, які було спеціально реконструйовано до траурних роковин.

У планах Міністерства культури України, під егідою якого працює історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», заплановані роботи з реконструкції будівлі колишньої контори єврейського Лук'янівського кладовища, яку передбачається перетворити на Музей історії Бабиного Яру.

В уряді обіцяють, що в заповіднику продовжать роботи за проектом архітектора Анатолія Гайдамаки з увічнення пам'яті жертв цієї трагедії.

Плани на майбутнє

Бабин Яр з висоти пташиного польоту

Якщо подивитись, що було зроблено за цей рік, то можна побачити певні позитивні зрушення.

Меморіальний комплекс став більше схожим на самого себе, бо дві впорядковані алеї – це вже певний прогрес у наших складних умовах.

Було б непогано відокремити територію комплексу від парку, бо зараз це майже одне й те саме. Цікаво також, коли буде реалізовано подальші кроки з розвитку меморіалу, чи все обмежиться заходами ювілейного характеру.

Більш складним є питання створення в цьому районі музею Бабиного Яру. В незалежній Україні є не так багато прикладів створення музеїв практично з нуля. Якщо казати у спрощеному вигляді, то для цього потрібні приміщення, гроші, люди та експонати.

Виставка до 75-х роковин, яка зараз відбувається у Музеї історії Києва, показує, що експонати в певному обсязі є. Питання з приміщенням для музею можна вирішити адміністративним шляхом.

Складніше з грошима та людьми. Хронічне недофінансування музейної сфери призводить до того, що туди не йде працювати молодь. Отже, виникає кадрове питання, бо для якісного музею потрібні менеджери, екскурсоводи та науковці.

…Тим часом, поки тривають розмови про подальший розвиток меморіалу та створення музею, навколо Менори діти грають у футбол, а дорослі відпочивають як у парку. Можна зрозуміти людей, котрі, як і в радянський період, приходять до Бабиного Яру як до парку відпочинку. Тим паче що це і є парк, який починається від метро «Дорогожичі» і йде аж до Кирилівської церкви.

У цьому густо населеному районі Києва майже немає іншого великого парку, де можна гуляти. От і виходить, що веселі компанії влаштовуються просто у тих ярах, де в 1941 році, можливо, вбивали людей...