«Інколи Євангеліє без слів працює набагато краще. Бо говорити – не мішки тягати»
У багатоквартирному будинку на вулиці Мокрій, 7 у Солом’янському районі Києва, який постраждав внаслідок масованого ракетного обстрілу 2 січня, досі немає опалення та газопостачання.
Електроенергію дали лише у крайніх двох під’їздах – у решті квартир, (а таких понад 200), невідомо коли з’явиться світло. Волонтери і жителі будинку продовжують розбирати завали, шукають документи і вціліле майно.
Квартири, які найменше постраждали внаслідок обстрілу, сьогодні стали своєрідними «пунктами незламності» для волонтерів – там вони можуть зігрітися, випити кави і чаю, зарядити телефони або робочі інструменти на акумуляторах.
Волонтери збираються біля першого під’їзду. Сюди ж приходять ті, кому потрібна допомога – винести сміття із квартири, «зашити» вибиті вікна.
Це зараз головна мета – якнайшвидше закрити вибиті вікна, щоби комунальники знову запустили централізоване теплопостачання. Задля цього до Києва у четвер приїхала велика бригада ремонтників із Житомира.
Людям ставало зле, коли вони вперше заходили до своїх знищених квартир
3 січня за цією адресою на Солом’янці працювали близько 600 людей: хтось приходив на кілька годин, хтось трудився з ранку і до пізнього вечора, допомагаючи. У світлі налобних ліхтарів усі розгрібати завали у квартирах.
Альона Нікітіна, координаторка громадської організації Los Solomas, розповіла «Главкому», що волонтери почали працювати одразу, як їм це дозволили ДСНС і поліція. «Люди не чекали, що ми кинемо клич, самі писали, що вже біля будинку, або готові прийти і допомогти, чим зможуть. Багато хто пропонував жителям потрощених квартир прихистити їх у себе. 2 січня на толоку прийшли близько 600 волонтерів, 3 січня їх було не менше», – каже вона.
Координатор громадської організації «Солом’янські котики» Максим Фомін додає: останні два дні волонтерам нерідко доводилося виламувати двері до квартир – вибуховою хвилею їх пошкодило так, що люди не можуть відчинити. Багато мешканців вперше побачили, що сталося з їхнім житлом, вже разом з волонтерами. Декому з них ставало зле від цього видовища.
«Завали розгрібали і судді, і прокурори, і студенти з пенсіонерами»
Вік волонтерів, які працюють у будинку та навколо нього, різноманітний. «Із першого дня ми просили, щоби до нас приходили хоча б підлітки – не молодше 16-17 років, але зараз на локаціях є всі, будь-якого віку. Тому ми вже «налагодили очі», щоби за ними спостерігати. Найстаршим тут, мабуть, близько 80 років. Вони не зможуть розбирати бетонні завали, але ми не відмовляємося від їхньої допомоги, просто даємо якусь посильну роботу. Дуже багато молоді тут – і ми цьому раді. Так формується правильне ставлення до суспільства і до себе, – каже Альона Нікітіна. –Усім без винятку ми про всяк випадок пояснюємо, що цей будинок – місце горя. Сюди не приходять на екскурсії, пофоткатися або «для галочки», винести два пакети сміття. Ми пояснюємо, що тут буде важко, холодно, але сьогодні постраждали не ми, тому у нас є місія».
Один із волонтерів – пастор і будівельник за фахом Андрій Тимошенко. Каже – потреби у «слові божому» у мешканців постраждалого будинку поки не виникало. А от допомогти відтягнути кудись щось важке просять часто.
«Знаєте, Господь спершу робив якісь справи – годував голодних і зцілював хворих, а вже потім казав слова для душі. Тому люди насамперед потребують дієвої допомоги. Інколи Євангеліє без слів працює набагато краще. Бо говорити – не мішки тягати», – каже пастор.
У четвер, 4 січня, волонтери сформували кілька «ударних груп» – жартома їх називають «каменярі».
Вони розбирають завали, щоби комунальники скоріше отримали доступ до теплотраси.
«Завали розгрібали і судді з прокурорами, і студенти з пенсіонерами. І бувало, що судді виконували вказівки студентів», – зауважує Альона Нікітіна.
Волонтери розповідають «Главкому» про свої лайфхаки: гумові рукавиці зверху звичайних, щоби менше мерзли руки, маски «часів ковіду» і лижні окуляри, щоби захистити очі і дихальні шляхи від пилюки.
«Ми радимо нашим мати при собі вазелін і періодично змащувати руки, аби не тріскалися до крові», – додає Юлія, волонтерка солом’янського «Мурашника» – організації, яка на толоці з першого дня.
Польову кухню для волонтерів влаштували ще 2 січня, за кілька годин після ракетного удару.
«Ми розуміли, що завзяття – це добре, але банально гарячий чай і бутерброди мають бути. Тому між собою домовлялися брати термоси з чимось гарячим, і скоординувалися із закладами харчування, які пропонували допомогу. Наприклад, 3 січня нам запропонували привезти гарячої юшки, а найближчий супермаркет напік пиріжків. Сьогодні ми вже розуміємо, скільки і чого нам треба, наприклад, що тисячі пиріжків вистачить, більше не везіть», – каже Альона Нікітіна.
Волонтерка Дарина Євенко привезла чай, цукерки і бутерброди, яких їй нанесли сусіди.
«До вечора 2 січня у нас уже була гора цукерок і чаю у пакетиках. Наступного дня привезли стіл. Потім нам поставили намет, тут ми заварюємо окропом швидкі супи, чай, робимо бутерброди. Зараз велика потреба у грілках для ніг, бо стояти дуже холодно. Ми намагаємось бути тут до останнього, наскільки можливо, тобто десь до десятої вечора. Тоді тут цивільних немає, але чергують поліція і рятувальники, тому ми годуємо і поїмо гарячим чаєм їх», – каже Дарина.
Підгодовують і напувають гарячим і тих, хто лишився жити у своїх промерзлих квартирах.
Кав’ярні неподалік також пригощають волонтерів чаєм і кавою безкоштовно. Щоправда, зізнаються бариста, ті все одно намагаються заплатити хоч скільки-небудь…
«Якби були вдома – не вижили»
Вікторія, мешканка однієї зі згорілих квартир у третьому під’їзді (який постраждав найбільше), не була вдома, коли по будинку прилетіло. Вона із доньками гостювала у батьків і про трагедію дізналася вже із новин. Зізнається, що тепер щороку святкуватиме другий день народження – 2 січня.
«Рятувальники нам сказали, що шансів вижити у нас би не було, бо вибух йшов із коридору і у кімнати. Учора ми разом із поліцією вже заходили у квартиру – її немає, суцільне згарище. І найгірше – що згоріли всі документи, у мене лишився лише паспорт», – розповідає Вікторія.
Олександр, працівник ДСНС, який чергує на місці трагедії, додає: на його думку, орієнтовно за рік будинок відновлять – навіть найбільш постраждалий під’їзд, який сьогодні законсервували.
«Орієнтовно розчищення та убезпечення території триватиме ще два-три дні. Надалі на місці працюватиме важка техніка, яка працюватиме з відновленням будинку», – каже рятувальник.
Аліна Євич, «Главком»
Коментарі — 0