Усі крадуть на відбудові? Голова Держагентства Сухомлин кинув виклик детектору брехні

Ранок 10 жовтня 2025 року. Росія щойно завдала масштабного повітряного удару по столиці України. Без світла та водопостачання залишилися кияни, які живуть на лівому березі Дніпра, та у центральній частині столиці. Частково знеструмлене  метро. На вулицях Києва знову загули генератори – атрибут важких часів для українців.

Саме за таких обставин «Главком» зустрічається з головою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури Сергієм Сухомлином. Високопосадовець щойно приїхав із наради у Раді нацбезпеки і оборони. Там був сформований Координаційний центр із захисту інфраструктури, у тому числі енергетичної. Туди ввійшли представники різних відомств. Мета – отримання швидких рішень, яких вимагає президент.

«Сьогодні тактика Росії зводиться до створення мертвих зон на відстані 50 кілометрів від лінії фронту із поступовим їх розширенням до 100 кілометрів», – констатує Сергій Сухомлин. За його словами, ключове завдання нині – захист електричних підстанцій 110 кВ і 150 кВ. У прифронтових областях захисту потребують понад 200 таких об’єктів. Для цього Держагентство відновлення напрацювало зміни до законодавства, що регулює  тендерні процедури. Це дозволить прискорити проведення закупівель, потрібних для захисту енергооб’єктів від ракетно-дронових ударів ворога, а також зафіксувати прозоре ціноутворення послуг. Через тиждень-два ці зміни повинен затвердити Кабінет міністрів.

«Коли наша команда прийшла у Державне агентство відновлення, одразу… отримала шок»

Останній місяць Росія прицільно лупить по енергетичній інфраструктурі України. Подекуди ворог досягає поставлених задач. Наприклад, 3-4 жовтня повітряні атаки окупанти спричинили блекаути на Сумщині, Чернігівщині і Полтавщині. Ваш попередник Мустафа Найєм обіцяв, що до кінця 2024 року Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури повинно було звести трирівневий захист 22 об’єктів енергетики України. На початок минулого року, за словами Найєма, першим рівнем захищено 103 об’єкти у 21 області. Попередник виконав обіцянку? Яка тепер ситуація?

Якщо беремо третій рівень, треба розуміти: це захист від ураження ракет та авіації. Це величезна споруда, яка покриває повністю всю підстанцію. Її розміри – від 10 тис. кв. м, а висота – 20-24 метри. Вона складається з багатьох шарів бетону. Рівень готовності цих об’єктів, які захищатимуть підстанції, нині коливається до 54%.

Чому так сталося? Коли наша команда прийшла у Державне агентство відновлення (кінець вересня 2024 року – «Главком»), одразу проаналізувала вартість цих об’єктів. І отримала шок: були об’єкти, де тільки на благоустрій закладалося сотні мільйонів гривень.

Крім того, чималі кошти скеровувалися за послуги інженерів-консультантів. Лише уявіть: до 3% від 5 млрд грн (середня вартість облаштування третього рівня захисту енергообʼєкта) заробляли консультанти. Агентство зменшило їхні апетити до 1%, а на окремих об’єктах взагалі нічого не платили через дефіцит коштів держаного бюджету.

Також переглянули видатки на перший і другий рівні захисту – сукупно їх зменшили на 15,6 млрд грн. Аналогічно: кошти витрачалися на непотрібний благоустрій територій довкола підстанцій. До речі, наші рішення про ефективне освоєння бюджетних коштів на захист енергооб’єктів проаналізували Держаудитслужба та Рахункова палата, суттєвих зауважень не виявили.

Щодо облаштування захисту на великих підстанціях 330 кВ і 750 кВ. Станом на осінь 2024-го, виконання робіт складало 60-80%. Зараз – 95-98%. На деяких із них потрібно встановити додаткові захисні екрани. Однак цього не можемо зробити через те, що «Укренерго» потрібно вимикати трансформатор. Разом із тим, склалася така ситуація, що це єдиний трансформатор, який може працювати сьогодні в цьому районі.

Щоб розвіяти скептичні оцінки, наведу показовий приклад. В Україні є підстанція, по якій за день ворог випустив до 20 шахедів. Із них, у середньому п’ять-шість дісталися цілі. Було пошкоджено протидетонаційний екран («антидронову сітку»). Натомість бетонний захист лишився неушкодженим, чим захистив трансформатори від уламків.

Важлива деталь. Якщо у попередні роки окупанти запускали шахеди з масою боєкомплекту у 40-50 кг, то тепер ворожі дрони здатні нести до 90 кілограм вибухівки. До того ж шахеди заходять на об’єкти один за одним, тим самим збільшуючи силу ураження. Відповідно, ці нюанси також треба враховувати під час облаштування захисту енергооб’єктів.

Активно у роботу по захисту електричних підстанцій на 110 кВ і 150 кВ включилися Запорізька і Харківська обласні військові адміністрації. Наприклад, у Запорізькій області ОВА є замовником, а наша Служба відновлення – виконавець. У Запорізькій області визначено 12 пріоритетних об’єктів. Акцент ставиться на захисті підстанцій, які живлять великі мікрорайони, пологові будинки тощо. До кінця року закриємо питання щодо восьми об’єктів, у січні наступного року – захист отримують ще чотири підстанції.

Тобто захист є, і він щодня працює. При цьому ворог постійно удосконалює свої технології, змінює тактику. Але і ми надбудовуємо, розбудовуємо обʼєкти, за які відповідальні як Агентство.

Ми згадали вашого попередника Мустафу Найєма. Цікаво, як зараз працює зв’язка віцепрем’єра з відновлення Олексія Кулеби і вас – голови Держгентства відновлення Сергія Сухомлина? Раніше тандем Кубраков-Найєм вважався ефективним, принаймні за оцінкою міжнародних донорів.

Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури і віцепрем’єр-міністр з відновлення України-Міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба працюють як єдина команда.

Наприклад, учора (9 жовтня – «Главком») віцепрем’єр виїхав з нашої будівлі о дев’ятій вечора, позавчора – орієнтовно о восьмій вечора. Лише телефоном протягом дня між мною та Олексієм Кулебою може бути приблизно десять дзвінків. Спільно напрацьовуємо технічні рішення щодо проєктів захисту інфраструктури. Це задача номер один в умовах енергетичного геноциду України, який застосовує Росія. І взагалі, думаю, збудований водогін для Миколаєва за кілька місяців, пришвидшення відбудови населених пунктів: Ягідного, Бородянки, Посад-Покровського та інші наші спільні результати говорять самі за себе.

З початку 2023 року в Україні триває відбудова зруйнованих цивільних об’єктів. Ваше Агентство разом зі Службами відновлення долучені до цього процесу. Скільки коштів наразі витрачено і які найбільші складнощі постояють перед державою під час відбудови?

Дійсно, процес було запущено позаторік, але реальне фінансування розпочалося у березні 2025-го. Орієнтовно 90% фінансування йде з державного бюджету. Решта – кошти міжнародних донорів.

Яскравим прикладом цивільної відбудови є населені пункти Бородянка Київської області та Посад-Покровське на Херсонщині.

До речі, у Посад-Покровському реалізовується великий проєкт, мета якого повернути людей у відновлені домівки.

«Відбудувати зруйновані населені пункти і дати людям можливість повернутися – найголовніший пріоритет»

Мусимо поставити уточнююче питання. Чому держава пішла на таку ризиковану затію? Посад-Покровське розташоване за 30-40 км від лінії фронту. Окупанти банально можуть знищити щойно відбудоване житло, як це нещодавно трапилося з відновленим за 200 млн грн ліцеєм на Харківщині.

Ситуація постійно змінюється. Щодо відбудови села Посад-Покровське, на мою думку, рішення ухвалено правильне. Нам треба втримати українців, щоб вони не виїжджали за кордон.

Простий випадок. Мама з дитиною втратили житло і переїхали в інший населений пункт, де знімають тимчасову квартиру. Хоч і оренду нерухомості частково покриває держава, жінці не вистачає власної зарплати для утримання сім’ї. Кілька місяців вона переб’ється, а потім виїде за кордон, і шанс її повернути через два роки майже нульовий. Дитина йде у тамтешню школу, а мама знаходить роботу. І все. Тому відбудувати зруйновані населені пункти і дати людям можливість повернутися – це сьогодні найголовніший пріоритет.

Коли восени 2024 року моя команда прийшла у Держагентство, у Посад-Покровському працювало три компанії. У середньому, 24 робітника щоденно. Вони не мали дозволів на початок будівельних робіт; неврегульованими були земельні питання. Ми їм дали три місяці, однак нічого не змінилося. Довелося розірвати договори і оголосити повторні тендери (будівельні роботи оцінюються у майже 2 млрд грн, всього у селі мають з’явитися 362 будинки (263 «з нуля», 99 – капремонт, згідно з постановою Кабміну – «Главком»). Зайшли чотири підрядники, які лише протягом січня-лютого демонтували 176 будинків, постраждалих від обстрілів.

Нині на об’єктах відбудови працює від 360 до 400 працівників. До кінця року здаємо 99 капітально відремонтованих будників. Вже відновлено електропостачання, на фіналі роботи з прокладення мереж води та газу; в роботі на зараз вісім доріг.

Відверто кажучи, на початках у місцевих мешканців простежувалася зневіра. Частина мешканців подалися на єВідновлення, щоб забрати компенсацію за зруйноване житло. Коли ж побачили темпи будівництва, 70 людей відкликали заявки із єВідновлення і вже хочуть, щоб їм держава відбудувала оселі.

Кілька слів про вартість будівельних робіт у Посад-Покровському. Отже, зведення будинку з «нуля» на 120 «квадратів» (з частково мебльованою кухнею) обходиться державі у 46 тис. грн за кв. м. Оселя на 50 «квадратів» затягне на 62 тис. грн за кв. м

Також масштабні роботи ведемо у Бородянці. Саме там разом із Олексієм Кулебою запустили ініціативу комплексного відновлення селища. Ми не просто відновлюємо будинки і робимо так, як було, а повністю відновлюємо громаду, яка постраждала від війни.

Бородянка – зразок комплексного відновлення: енергоефективність, екологія, надійні послуги для мешканців, культура та спорт.  Багатоповерхівки, які капітально ремонтуємо, або будуємо з нуля, термомодернізовані; на дахах встановлюємо сонячні панелі, реконструюємо вулиці Центральну (безпечні пішохідні переходи, енергоефективне вуличне освітлення, інклюзивність). Зокрема, повністю оновлюється підземна інфраструктура (тепловодопостачання, каналізація, мережі, укриття); зводяться об’єкти соціальної сфери; працюватиме індустріальний парк; планується рекультивація сміттєзвалища та  запровадження системи сортування відходів. Окремий блок – це система «Безпечне місто». По вулицях і зупинках громадського транспорту будуть встановлені камери спостереження. Транспорт: е-квиток, електробуси, додаток із відстеження руху транспорт, сучасні зупинки з «тривожними» кнопками, камерами, цифровими табло.

У цілому, Держагентство разом із Мінрозвитку взялося за п’ять пілотних проєктів комплексного відновлення – відбудова уже згаданих Бородянки і Посад-Покровського, а також населених пунктів Тростянець Сумської області, Циркуни Харківської області та Ягідне на Чернігівщині.

Між іншим, реагуючи на звинувачення окремих народних депутатів, мовляв, усі крадуть на відбудові, написав заяву до НАБУ з проханням пройти поліграф. Питайте, усе що завгодно: чи брав хабарі з підрядників, чи причетні до цього мої родичі… Антикорупційне бюро відмовило, посилаючись на «відсутні правові підстави для проведення дослідження із застосуванням поліграфу» (відповідь НАБУ на запит Сухомлина чомусь має гриф «Для службового користування» і не може бути опублікована – «Главком»). Тоді я пішов іншим шляхом: звернувся до Антикорупційної ініціативи Європейського союзу в Україні. Отримали позитивну відповідь – очікуємо, що в першій черзі 20 співробітників Держагентства відновлення разом зі мною пройдуть «детектор брехні».

Ми у вашому кабінеті говоримо про шалену відбудову цивільної інфраструктури, на яку спрямовується величезне фінансування. Водночас за вікном в цей же момент в центрі столиці на початку жовтня гудуть генератори і частина мегаполісу вже залишилася без світла після нічних повітряних ударів. Погодьтеся, що у читача виникнуть питання щодо пріоритетності розподілу коштів з боку держави?

Це питання правильніше адресувати уряду. Держагентство відновлення не визначає пріоритетів. Тим паче, цього року наше відомство повертає близько 1 млрд грн до резервного фонду державного бюджету. Гроші мали направлятися на будівництво школи, дитячого садочку та реконструкцію площі Посад-Покровська. Однак поки це відкладено.

Є й інші кричущі історії. Наприклад, Служба відновлення та розвитку інфраструктури Івано-Франківської області планує капітальний ремонт ділянки дороги Івано-Франківськ-Бистриця, яка може стати альтернативним шляхом до гірськолижного курорту «Буковель». Очікувана вартість робіт складає 2,4 млрд грн. Подібних тилових великих будівництв чимало. Поясніть, наскільки під час війни є гостра потреба у таких ремонтах доріг?

Знаєте, скільки дорожніх проєктів в Одеській області, які повинні були реалізовуватися у попередні роки, ми списали? Двісті! Це до слова про плани.

Тепер по суті. До 2022 року дорога Івано-Франківськ-Бистриця рахувалася на балансі департаменту розвитку громад ОДА. У 2023 році Служба відновлення Івано-Франківської області замовила проєкт, а через рік було завершена розробка проєктної документації. Цього року оголосили тендер на капітальний ремонт. Кошти ще не виділено. До кінця року, за умови фінансування, планується грейдерування покриття на ділянці Пасічна-Бистриця.

Варто наголосити: мости на цій ділянці дороги – у незадовільному стані. Вони побудовані ще в 50-х роках минулого століття. Якщо обвалиться один із них, від сполучення буде відрізана значна частина населення Прикарпаття.

(Коли інтерв’ю готувалося до друку стало відомо, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури Івано-Франківської області відмінила цей тендер. Причиною вказала «відсутність подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт і послуг» – «Главком»).

Крім того, Держагентство працює над оновленням пунктів пропуску через державний кордон, які є візитівками нашої країни. Насамперед ідеться про пункт пропуску на кордоні з Румунією «Біла Церква – Сігету Мармацієй». За останній час наша сусідка провела реконструкцію автостради і добудовує міст. Натомість із української сторони ще рік тому нічого не робилося. При тому, що це дуже важливий пункт пропуску: шість смуг для вантажівок, стільки ж – легкових автомобілів і дві – для автобусів. Нині завершуємо реконструкцію і плануємо відкрити оновлений пункт пропуску до кінця 2025 року.

«До програми будівництва житла для переселнців увійшли Дубно, Житомир, Ковель, Львів, Макарів та Чернівці»

На початку жовтня «Главком» опублікував матеріал проєкту Dozorro TI Ukraine про будівництво житла для переселенців. За приклад узяли Житомир, яким ви керували майже десять років. Ішлося про будівництво житлового комплексу для 116 родин-переселенців за кошти міжнародних донорів. Однак цей проєкт гальмується, терміни здачі в експлуатацію затягуються. Крім того, виявлено певне завищення цін на будматеріали. Як це можете пояснити?

Давайте по черзі. У трьох будинках Житомира, про які згадується у вашій статті, триває внутрішнє оздоблення, паралельно – утеплюються фасади, триває монтаж вікон та покрівлі. Четвертий будинок – збудований, триває монтаж покрівлі. 

Оселі будуть повністю готові до проживання. Кожна квартира матиме меблі, пральну машину, кухонне обладнання, матраци, столи, ліжка. Усе обладнання та меблі входитимуть до стандартного пакету забезпечення.

Окремо у встановлено сонячну електростанцію та індивідуальні теплові пункти. Передбачено укриття на 445 осіб, яке разом із підвальними приміщеннями складає 2 тис. кв. м

Крім того, усі чотири будинки матимуть повноцінний безбар’єрний доступ. Зокрема, на перших поверхах розмістять 32 квартири, спеціально облаштовані для маломобільних осіб. Розширені дверні прорізи, пандуси, відсутність сходів і продумане планування забезпечать комфортне проживання людей з інвалідністю.

Тепер поговоримо про ціну. У статті вказано, що вартість метра квадратного складає 68 тис. грн. Це некоректні дані. Насправді ж, вартість метра квадратного складає 57,5 тис. грн (без меблів та обладнання виходить 33,5 тис грн/кв. м).

Складові, які прямо впливають на вартість метра квадратного – умеблювання «під ключ», укриття, а також висотність. Адже всі будинки чотириповерхові, а це означає, що вартість метра квадратного вища, аніж у девʼятиповерхівках. Це стандартна закономірність: у чотириповерхівці менше квартир, менша загальна площа, отже, всі витрати на проєктування, підключення до комунікацій, благоустрій території розподіляються на меншу кількість власників.

Треба додати, що програма «Житло для внутрішньо переміщених осіб та відновлення звільнених міст в Україні» фінансується Європейським Союзом і реалізується під управлінням Північної Екологічної Фінансової Корпорації (НЕФКО). До програми увійшло шість міст: Дубно, Житомир, Ковель, Львів, Макарів та Чернівці.

«Без великих підрядників держава не зможе реалізовувати масштабні інфраструктурні проєкти»

У мирні часи вирішальне значення у питанні будівництві або реконструкції великих об’єктів закріпилося за так званим дорожнім картелем – Національною асоціацією дорожників України, в яку входять провідні компанії. Ідеться про майже десять гравців, які між собою, по суті, домовлялися, виходячи на тендер, кому які об’єкти дістануться. Який нині вплив цього картелю?

Заради справедливості треба сказати: великі будівельні компанії потрібні державі. Без них майже неможливо зводити масштабні інфраструктурні проєкти. Це доведено на прикладі будівництва магістрального водогону для забезпечення водою Миколаєва. За п’ять місяців силами однієї компанії збудовано цей об’єкт. Будьмо реалістами: навіть десять дрібних підрядників не витягнули б цей водогін. Разом із тим, під час великої відбудови в Україну хлинуть іноземні компанії. До цього маємо бути готовими, оскільки це конкурентний процес.

Інша тема, яка часто звучить у ЗМІ, – експлуатаційне утримання і поточний ремонт доріг. Традиційно, обласні Служби відновлення проводять тендери на два-п’ять років наперед. Очікувана вартість такого тендера могла сягати кілька мільярдів гривень. Коли ж почали аналізувати формування цін, дуже здивувалися. Одна область показала, що поточний ремонт (до 5 см товщина асфальту) квадратного метра дороги складає 1,1-1,2 тис. грн, а інша – 2,4 тис. грн/кв. м. І це не прифронтова область. Як з’ясувалося, на тендер прийшов єдиний учасник, який і запропонував високу ціну на ремонт дороги.

Аби унормувати цінові стрибки, звернулися до Національного інституту розвитку інфраструктури. Фахівці підрахували, врахувавши поточні витрати компаній на закупівлю будматеріалів, що ціна поточного ремонту дороги не повинна перевищувати 1,2 тис. грн/кв. м. Після чого Держагентство зібрало великих гравців дорожньої сфери і домовилося: скасовуємо договори і перепідписуємо, відштовхуючись від ціни, яку дав Інститут розвитку інфраструктури. Лише на цей рік економія бюджетних коштів склала близько 860 млн грн.

Частина «картелістів» тягнуть водогони на Півдні України. Не обійшлося й без скандалів та звинувачень з боку силовиків у розтраті бюджету. Зокрема, у солідних крадіжках коштів підозрюється керівництво ТОВ «Автомагістраль-Південь». Що робить Державне агентство відновлення, аби мінімізувати подібні зловживання?

Не хочу критикувати попередників, але цей об’єкт побудовано до мого приходу в Держагентство. Повертаючись до початку нашої бесіди, я казав, що система ціноутворення, яка закладається у кошториси під час будівельних тендерів і яку ми хочемо змінити, сприяє появі таких кримінальних проваджень. Більше того, в Україні можна замовити експертизу, яка може зіграти і на користь підрядної організації, так і проти неї. Іноді «змагання експертиз» виглядає каламбурним.

Якщо порівняти вартість труб на криворізькому водогоні, який тягнуло ТОВ «Автомагістраль-Південь» з миколаївським водогоном, то труби вдвічі дорожчі. Проте це не означає, що стосовно підрядних організацій, які будували водогін до Миколаєва, не буде кримінальних справ.

Щодо справ. Тривалий час один із «картелістів», турецька компанія «Онур» судиться з Держагентством, вимагаючи компенсації на суму 1 млрд грн. Підрядник вважає, що це дебіторська заборгованість з боку держави за ремонт дороги Київ-Одеса, проведеного ще у… 2019 році.

Суд триває, рішення поки не прийнято. Наразі перерва до 4 листопада. Держагентство займає активну позицію, бере участь у всіх засіданнях. До слова, влітку цього року ми виграли у суді однотипну справу. ТОВ «Ростдорстрой» (входить до дорожнього картелю – «Главком») наполягав на стягненні 22 млн грн за капремонт дороги Київ-Харків-Довжанський, виконаний у 2020 році. Верховний суд ухвалив остаточне рішення, ставши на бік держави.

Микола Підвезяний, Віталій Тараненко, «Главком» за участю Наталії Іжицької, журналістки Dozorro TI Ukraine