Обмін полонених 21 вересня став найбільшим з початку повномасштабного вторгнення
Україна провела обмін полоненими і повернула додому понад дві сотні захисників Маріуполя. Серед визволених – 108 «азовців», а також нацгвардійці, прикордонники, поліцейські, сбушники, митники, тероборонівці тощо. Звільнено 124 офіцерів і трьох вагітних медикинь, серед них Мар’яна Мамонова, якій народжувати з дня на день.
П’ятеро командирів: Денис Прокопенко (Редіс), Сергій Волинський (Волина), Святослав Паламар, Денис Шлега і Олег Хоменко за умовами домовленості залишатимуться у Туреччині, під особистим протекторатом президента Ердогана, у комфортних умовах, маючи можливість проводити особисті зустрічі.
Також звільнено 10 іноземців з США, Великої Британії, Хорватії, Марокко та Швеції, які воювали за Україну і яких окупанти хотіли стратити. Вони вже знаходяться у місті Ер-Ріяд (Саудівська Аравія).
Міністр внутрішніх справ України Денис Монастирський зазначив, що цей обмін полоненими був найтяжчим серед усіх, які він коли-небудь бачив. «Було багато деталей, але очевидно, що це велика перемога України та всіх, хто докладає сил для української перемоги», – наголосив він, не озвучивши деталей.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець повідомив журналістам, що визволені бранці настільки схудлі і виснажені, що декого з них він навіть не впізнав.
Блогеру Володимиру Золкіну визволені з полону розповіли, що їх дійсно дуже погано годували.
«Було майже без фізичного насильства. Інколи хіба що на початку, коли були допити. Випитували, чи є іноземні представники у підрозділі, чи була іноземна техніка і озброєння, як діставалися до місць дислокації і що бачили дорогою. Особливо їх цікавила наявність американської техніки в нас. Але відео не записували, лише протоколювали», – зазначають щойно звільнені бранці. Один з них додає: «На мені вони два стільці зламали за те, що не міг згадати, коли у мене були попередні ротації. Добре, що це були дерев'яні стільці».
Полк «Азов» у 2014 році брав участь у звільненні Маріуполя і після того залишався у місті, а коли почалося повномасштабне вторгнення, прийняв бій. У березні росіяни оточили Маріуполь і щоби заявити про повний контроль над містом їм залишалося зайти на територію заводу «Азовсталь», у підземеллі якого укрилися мирні жителі, під захистом оборонців Маріуполя.
Героїчна оборона «Азовсталі» тривала, поки командири не отримали наказ зберегти життя особового складу. На той час у захисників майже повністю вичерпався запас води, харчів і ліків. 16 травня було розпочато евакуацію з «Азовсталі». Росіяни оголосили «азовців» терористами і збиралися судити, тримаючи у спеціально зроблених для цього клітках, щоби потім винести смертні вироки.
Перший обмін відбувся у кінці травня, тоді вдалося визволити 95 наших захисників.
29 липня росіяни влаштували вибух у колонії в Оленівці, де утримували полонених «азовців».Скільки їх тоді загинули і були поранені, достеменно не відомо, поки йдеться про пів сотні.
Всього у російському полоні, за словами Зеленського, перебуває понад 2,5 тисячі оборонців «Азовсталі». У своєму вчорашньому зверненні президент зазначив, що переговорний процес щодо обміну полоненими продовжується і триватиме до останнього бранця.
Українських героїв обміняли на 55 російських військових і кума Путіна Віктора Медведчука, який з 12 квітня перебував у СІЗО за підозрою у держзраді. Генеральний прокурор України Андрій Костін натякнув, що слідство від цього не постраждає.
«Досудове розслідування щодо нього завершено. Свідчення Медведчука задокументовані. Ми нікого не випускаємо на свободу, а передаємо з української тюрми у велику тюрму, яка називається Росія», – повідомив він.
Російська сторона вчора фактично підтвердила, що обмін став можливий завдяки українському контрнаступу: на Харківщині ЗСУ взяли у полон велику кількість російських військових, які й поповнили обмінний фонд особо цінними для РФ екземплярами. Учора ж російські пропагандисти обурювалися, чому 55 їхніх воєнних злочинців ніхто не зустрічає як героїв.
Щодо Медведчука, Росія його наче проковтнула і забула. Коментуючи обмін, речник Міноборони РФ Ігор Конашенков заявив, що полоненим росіянам в Україні «загрожувала смертельна небезпека», але про кума Путіна і словом не обмовився. При цьому ще у квітні речник президента Росії Дмитро Пєсков заявляв, що Москва не планує міняти Медведчука на українських військових.
Легендарні оборонці «Азовсталі»: хто саме повернувся додому
Ще навесні вони стали народними героями. Українці слідкували за подіями на «Азовсталі» завдяки геніальним фотографіям Дмитра Козацького (Орест), співали разом із Пташкою (Катерина Поліщук), слухали сповнені відваги і гідності звернення Волини і Редіса (Сергій Волинський, Денис Прокопенко), а фото з Михайлом Діановим облетіло увесь світ і стало одним із символів гідності захисників України і жалюгідності окупантів.
Воює з 2014 року, швидко став командиром взводу, роти, а згодом батальйону. З вересня 2017 – командир Окремого загону спеціального призначення «Азов». Герой України.
Під час оборони Маріуполя Денис Прокопенко відзначився тим, що дуже ефективно відбивав атаки ворога. Коли почалася блокада «Азовсталі», він став голосом полку «Азов» і регулярно записував відео про ситуацію на заводі українською та англійською мовами.
Дружина Дениса Катерина вже поділилася із журналістами радістю – він їй подзвонив.
«Емоції переповнюють. По голосу – наче все добре. Але я побачила, який він має вигляд зараз на брифінгу. Я рада, що він живий, але те, який він зараз має вигляд… Я просто боюся уявити, що з ним там робили», – сказала Катерина Прокопенко, додавши, що готова летіти до чоловіка першим же рейсом.
До 2014 року Сергій Волинський служив морпіхом у Криму. Після окупації Криму разом із побратимами, які не зрадили присягу, повернувся на материкову Україну і служив у підрозділі морської піхоти у Миколаєві. Брав участь в АТО, після 24 лютого захищав Маріуполь.
13 квітня частина 36-ї ОБрМП під командуванням Волинського з'єдналась з полком «Азов», щоби разом обороняти «Азовсталь».
Волинський написав листа Папі Римському, звертався до Байдена, Ердогана, Джонсона і Зеленського із проханням деблокувати Маріуполь і вивести цивільних. Під час блокади «Азовсталі» він закликав застосувати екстракшн (тактична процедура, що полягає у швидкому вивезенні людей з ворожої території у безпечне місце).
Святослав з тих, хто пішов на війну з Майдану. Служив у ЗСУ. З 24 лютого брав участь у боях за Маріуполь. Неодноразово критикував владу за байдужість та бездіяльність по відношенню до оборонців «Азовсталі»
Також він заявив, що у Маріуполі Путін утилізує російських військових, які чинили звірства на Київщині
Михайло Діанов – професійний музикант, грає на гітарі та фортепіано. Пішов на війну добровольцем у 2015 році. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня, почесний громадянин Тернополя.
Має дорослу доньку Катю. Катя знає, що батькова рука поранена, його нога була пробита і його стопа травмована. На «Азовсталі» був гострий дефіцит ліків. Катя дуже вірить, що зможе знову обійняти батька.
Матір Михайла Ірина Діанова розповіла «Суспільному», що зараз син перебуває у госпіталі в Чернігові.
«Перші його словами були: «Я вільний!». Емоції переповнюють, але я вмію тримати їх при собі. Я людина стримана, дуже рідко плачу. Навіть, коли побачила фото його, пораненого на «Азовсталі» не плакала. Звичайно, мене переповнює радість. Але я його ще не бачила. От коли я його побачу, знаєте, то вже інша буде справа. Коли зможу обійняти, – емоції, думаю, більше проявляться. В мене не було жодних сумнів, що він повернеться живим з полону. Ні на секунду. Сьогодні в мого батька день народження, 85 років. І те, що Михайло повернувся з полон – для його дідуся найкращий подарунок, – каже пані Ірина. – У Михайла поранені обидві руки і нога. Зараз в нього з руки зняли шпицю, але сказали, що кістка не зрослась. Ну як вона може зростись, якщо там їх майже не годували? Тут ми вже йому все організуємо, відгодуємо. Головне, що він живий. Він мені замовив торт «Курортний», це наш сімейний рецепт. Я його востаннє готувала на день народження сину у 1996 році, йому було 16 років».
Дмитра Козацького знають не тільки як оборонця «Азовсталі», а й як талановитого фотографа. Фото з відкритих джерел
У 2014 році Дмитро Козацький між участю у Революцією Гідності і навчанням у Польщі обрав революцію. А у 2015-му пішов воювати. У 2017-му приєднався до лав «Азова». У соцмережах його назвали «очима Азовсталі», бо Дмитро публікував фото звідти. Автор 10 світлин поранених оборонців «Азовсталі», зроблених у польовому шпиталі, які облетіли весь світ
Перед тим, як потрапити у полон, він виклав фото, на якому зображено символічний «промінь надії», що пробився через понівечений дах «Азовсталі» та освітив українського захисника. Невдовзі за цей знімок та інші портрети він заочно отримав польську премію Grand Press Foundation.
Перед полоном Дмитро опублікував допис у Twitter: «Ну от і все. Дякую за прихисток «Азовсталь», місце моєї смерті і мого життя. До речі, поки я буду в полоні, залишу вам фото у найкращій якості, відправляйте їх на всі журналістські премії і фотоконкурси, якщо щось виграю, після виходу буде дуже приємно. Дякую всім за підтримку. До зустрічі».
Катерині Поліщук всього 21 рік, родом з Тернополя. За фахом акторка, закінчила медичні курси, у листопаді 2021 року приєдналась до волонтерського медичного батальйону Госпітальєри. З перших днів повномасштабного наступу перебувала у Маріуполі. Коли шпиталь розбомбили, разом з іншими парамедиками потрапила на завод «Азовсталь».
Там вона не тільки лікувала поранених, а й підтримувала бойовий дух побратимів, співаючи пісень. Після виходу з заводу у травні вона з іншими захисниками перебувала в полоні в Оленівці. За кілька днів до обміну росіяни показали інтерв’ю із полоненою Пташкою, на якому вона тримається гідно, спілкується українською та навіть жартує.
«Я шкодую тільки про те, що матюкалася на одному з відео. Мені дуже-дуже соромно перед моєю мамою. А так, я думаю, що якби у мене був вибір, чи їхати в Маріуполь ще раз, я би поїхала», – сказала Катерина.
Олександр Кравцов воює з 2014 року. Був серйозно поранений і зізнавався, що намагався купити іншу групу інвалідності, щоби знову потрапити на війну у лавах ЗСУ. Після того, як не вдалося, приєднався до «Правого сектору» і потрапив в УДА (Українська добровольча армія, формування, яке виокремилося з добровольчого українського корпусу «Правого сектору» у 2015 році.
«Ведмеді», разом з азовцями та 36-ю бригадою морської піхоти разом тримали оборону Маріуполя і «Азовсталі».
Вчора Олександр вже зустрівся зі своєю дружиною.
Яна, Мар’яна і Настя – майбутні матусі з «Азовсталі»
Україна повернула додому й трьох захисниць України, які вже будучи при надії потрапили до полону.
30-річна Мар’яна Мамонова мала чотири ротації в АТО/ООС. Служила начальницею медичної служби 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти. З початку повномасштабного російського вторгнення служила в Маріуполі.
Торік у вересні вийшла заміж, прожила з чоловіком лише місяць і повернулась знову на фронт, рятувати українських військових. Зрідка приїжджала додому.
Яна Шумовецька та Анастасія Черненька теж медикині. На якому вони місяці вагітності наразі невідомо.
Також з полону визволили главу патрульної поліції Маріуполя Вершиніна, на волі бійці «Фрост» і «Фокс», яких у Росії засудили до смертної кари. Костянтина Нікітенка («Фокса») звинувачували в тому, що військовий нібито їздив вулицями Маріуполя і задля розваги стріляв по мирному населенню.
У полоні залишаються ще тисячі українських військовослужбовців
Станом на зараз вдалося звільнити близько 300 оборонців «Азовсталі». Вчора усі близькі полонених, навіть тих, які не були у Маріуполі, годинами моніторили новини і соцмережі у пошуках фото і прізвищ своїх рідних. Дружина морпіха з 58-ї окремої мотопіхотної бригади Юрія Бурлуцького, який потрапив у полон ще на початку повномасштабного вторгнення розповідає «Главкому»: як тільки дізналася про обмін, теж усю ніч вишукувала інформацію про свого чоловіка.
«Востаннє я з ним говорила 3 березня. Після того у мене немає жодної інформації, де його утримують і що з ним. Знаю, що був поранений, наскрізне поранення черевної порожнини. Нам радили зберігати тишу і не привертати уваги, але оця невідомість нестерпна. Хочеться кричати на увесь світ. Ми не знаємо, хто буде у наступних списках на обмін і коли він відбудеться. Але я дуже щаслива і радію за тих, хто сьогодні повертається додому»
Точна кількість полонених українців наразі невідома. Колцентр з розшуку зниклих безвісти, станом на липень 2022 року зареєстрував 7,2 тис. зниклих українських військовослужбовців. Як повідомив уповноважений з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Олег Котенко, більшість з них перебувають у полоні.
Координаторка Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко у коментарі Politico повідомила, що у російському полоні перебувають до 8 тис. українців.
Президент Зеленський раніше повідомляв, що тільки бійців «Азовсталі» у російському полоні близько 2,5 тис.
У своєму вчорашньому зверненні президент зазначив, що переговорний процес щодо обміну полоненими продовжується і триватиме до останнього бранця.
Аліна Євич, «Главком»
Коментарі — 0
