Десятеро на одне місце. Хто замінить Сергія Головатого у Конституційному судді?

29 травня суддівський «дембель» має наступити для відомого юриста та легендарного політика Сергія Головатого. Сергій Петровичу виповниться 70 років, а отже, згідно із законодавством, він більше не зможе займати посаду судді Конституційного суду. У крісло тлумача Основного Закону Головатий сів за квотою президента у лютому 2018 року. Відтоді знаний правник «доріс» до заступника голови Конституційного суду. А з грудня 2020 року він виконує обов’язки голови суду.

Після відходу від суддівських справ Сергія Головатого некомплект Конституційного суду складатиме шість осіб. 12 суддям, котрі залишаться, буде ще складніше ухвалювати рішення, їхня кількість опиниться на межі кворуму (для успішного голосування необхідно не менше 12 суддів).

Водночас треба нагадати: вже кілька місяців Дорадча група експертів із числа міжнародників просіває 37 кандидатів, котрі змагаються за п’ять вже вакантних крісел суддів Конституційного суду. Відбір настільки жорсткий, що достроково зійшли з дистанції, наприклад, нардепи-«слуги» Олександр Копиленко і Павло Павліш.

Паралельно президент Володимир Зеленський запустив новий конкурсний добір до Конституційного суду. Це відбулося наприкінці лютого 2024 року. Фактично йдеться про заміщення судді Сергія Головатого. Тоді ж «Главком» інсайдив: про суддівську кар’єру серйозно задумувався нинішній голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Він, до речі, у 2018 року пробував зайти до Верховного суду, але безуспішно.

Тепер також не склалося. Спікер не ризикнув подати документи на конкурс. Натомість у боротьбу за крісло, яке залишає Головатий включилося відразу 10 претендентів. «Главком» одержав в Офісі президента відомості про усіх конкурсантів.

Науковці

До умовного блоку «науковці», які хочуть стати суддею Конституційного суду, ввійшли: професор Національного авіаційного університету Наталія Камінська, доцент кафедри кримінального права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого Олександр Радутний, доцент кафедри конституційного права та прав людини Національної академії внутрішніх справ Людмила Романенко і доцент кафедри кримінального процесу та криміналістики Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Сиза.

Що стосується Камінської та Радутного, то вони нещодавно брали участь у конкурсі на посади суддів Конституційного суду за квотою Верховної Ради. Їхнє балотування припинилося на етапі співбесід із Дорадчою групою експертів.

Зокрема, доцент кафедри кримінального права Радутний запам’ятався плутаниною із вартістю своєї нерухомості та автомобіля, на що звернув увагу міжнародний експерт Алеш Залар. Наприклад, ціну квартири площею 45,8 кв. м у Харкові, придбану 1996 році, кілька разів змінював у поданих електронних деклараціях: спочатку вказав 1 грн, потім виправив на 4 тис. грн, а у е-декларації за 2023 рік взагалі прибрав її вартість.

Такі ж випробовування спіткали й автомобіль Ford Escape, 2020 року випуску, який Олександр Радутний купив у червні 2022 року. В електронних деклараціях було вказано ціну авто 70 тис. грн і 90 тис. грн. А в електронній декларації 2023 року вартість автомобіля Ford Escape чомусь змінилася на 255,9 тис. грн.

Професорка Камінська теж «прогоріла» на питаннях про походження власного майна. Зокрема, кандидатка не задекларувала ціну придбаної у 2007 році квартири в Києві. Крім цього, певний сумнів викликали заощадження кандидатки. Працюючи викладачкою, у 2022 році задекларувала особисті активи в розмірі близько 2 млн грн. На співбесіді пояснила: у 1996 році значну суму у фунтах їй передали перед смертю бабуся й дідусь. При цьому жодних підтверджень кандидатка не надала.

Висуванці з приватних юридичних контор

Ще трійка учасників, які боротимуться за суддівську посаду, працює у приватних компаніях. Це – начальник відділу просування законодавства з боротьби з виробництвом фальсифікованої лікеро-горілчаної продукції ТОВ «Баядера логістик» Володимир Гуцу-Біденко, радник з питань конституційного права та GR адвокатського об’єднання LCF Костянтин Красовський і юрист-міжнародник ТОВ «Ді Енд Ай Еволюшин» Артем Рубанець.

Тут привертає увагу 65-річний Гуцу-Біденко. У мотиваційному листі він зазначив, що має понад 20 років стажу роботи в органах прокуратури та МВС. І додав: за його участі свого часу було ухвалено Кримінальний, Господарський, Цивільний та Земельний кодекси України. А ще кандидат у судді двічі торував шлях до Верховної Ради: у 2002 році від партії «Яблуко», у 2014 році – від Всеукраїнського об’єднання «Заступ». Проте не пробився до будинку під куполом.

«Упевнений, що у випадку призначення мене президентом України суддею Конституційного Суду України, принаймні враховуючи мій вік, упродовж наступних п’яти років зможу працювати на благо українського державотворення та у забезпеченні верховенства Конституції України», – обіцяє Володимир Гуцу-Біденко.

Отже, якщо Гуцу-Біденко раптом переможе у конкурсі, то повторить долю судді Сергія Головатого: замість дев’ятирічної каденції у Конституційному суді відпрацює лише трохи більше половини терміну.

Має тривалий зв’язок із владними інституціями й кандидат Костянтин Красовський. За президентства Петра Порошенка він очолював головний департамент правової політики Адміністрації глави держави. Перед вторгнення Росії в Україну ввійшов до складу Комісії з питань вищого корпусу державної служби. Нині Красовський є військовослужбовцем, нагороджений відзнакою за оборону Харкова у 2022 році.

Суддя, «набушник» і співробітниця Верховної Ради

Ще троє конкурсантів – суддя Черкаського адміністративного суду Тамара Новікова, керівник юридичного управління Національного антикорупційного бюро Ігор Ярчак і завідувач сектору організації державної влади та місцевого самоврядування відділу з питань правової політики, організації публічної влади дослідницької служби Верховної Ради Ірина Куян.

Пані Новікова у судовій системі з 2007 року. У 2012 році у неї виникло «тертя» з Вищою кваліфікаційною комісією суддів. Служителька Феміди попросила про рекомендації для обрання її безстроково на посаду судді Черкаського окружного адміністративного суду. Однак Вища кваліфікаційна комісія мала інше бачення. Судді Новіковій дорікнули систематичним порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку, а також скасуванням близько 10% її судових рішень в апеляційних інстанціях протягом 2008-2012 років через «порушення норм матеріального, процесуального права і неповне з’ясування фактичних обставин справи».

У 2020 році Вища кваліфікаційна комісія навіть спробувала вибити суддівського стільця з-під Тамари Новікової. Зокрема, ініціювала перед Вищою радою правосуддя (ВРП) її звільнення «у зв’язку з виявленням за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді». Тоді ВРП захистила суддю, відмовивши у поданні Вищої кваліфкомісії.

Ігор Ярчак – з 2015 року працює керівником юридичного управління Національного антикорупційного бюро. До цього вів юридичний напрямок у Брокбізнесбанку і Міському комерційному банку, а ще раніше – 10 років працював в органах прокуратури. «Я не буду говорити про те, що я зроблю у разі обрання на посаду. Але я точно знаю, чого не зроблю. Я не піду проти Конституції України», – закрутив інтригу Ігор Ярчак у своєму мотиваційному листі.

І ще кілька слів про претендентку Ірину Куян. На зорі незалежності України (1992-1993 роках) працювала інспектором-діловодом в апараті Ради нацбезпеки і оборони; у 2005-2010 роках – професором кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Національної академії прокуратури. З 2015 року і до тепер – в Інституті законодавства Верховної ради, який трансформувався у Дослідницьку службу парламенту.

***

«Конкурсна комісія, яку утворив президент для відбору кандидатів на посаду судді Конституційного суду ні на що не впливає – там всі особи контрольовані. Треба враховувати фактор Дорадчої групи експертів, де переважний голос мають іноземці», – пояснює конкурсні розклади «Главкому» джерело у Конституційному суді.

6 травня конкурсна комісія при президентові передала Дорадчій групі експертів документи 10 кандидатів на суддівське місце. Експерти мають чотири місяці на вивчення досьє, співбесіди та оцінювання кандидатів.

Віталій Тараненко, «Главком»