Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Комікси Гройсмана. Чим прем’єр-міністр звітує перед країною

    • Розсилка
    Глава уряду представив звіт за минулий рік - Комікси Гройсмана. Чим прем’єр-міністр звітує перед країною
    Глава уряду представив звіт за минулий рік
    фото: politeka.net

    В «ідеальних» слайдах, які намалював уряд у своєму річному звіті, є за що зачепитися

    Всередині лютого уряд Володимира Гройсмана ухвалив звіт за минулий рік і направив його до парламенту. Таким чином Кабмін нібито виконав свій обов’язок – такий документ він має подавати не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним. А там вже Верховна Рада має вирішити, чи ухвалювати цей річний звіт, чи ні.  

    Але історія зі звітування уряду Гройсмана останні роки перетворюється на суцільні маніпуляції. Минулого року Гройсман також відправив звіт до парламенту в лютому, його розглянув комітет з питань економіки на чолі з «фронтовиком» Андрієм Іванчуком, і на цьому етапі він застряг. «Захистити» свою роботу у сесійній залі Володимиру Борисовичу так і не довелося. Тоді Іванчук та спікер Андрій Парубій просто вирішили перестрахувати прем’єра, адже існувала небезпека, що, заслухавши звіт, депутати забажають відставки Гройсмана. А коли ця небезпека минула, було вже якось не до того. І Гройсману до таких інтриг було не звикати – у 2017-му він теж перед парламентом не звітував. Прем’єр, коли його діставали цим запитанням, кивав на керівництво парламенту та віджартовувався, що вже звітував перед депутатами на комітеті та й на кожному дні запитань до уряду щоп’ятниці робить те саме.

    Як запевняють високопоставлені джерела «Главкома» в коаліції, парламент і тепер не візьметься за розгляд звіту. Принаймні це питання точно не виникне до завершення президентських виборів. А от далі багато що буде залежати від того, хто на них переможе. І якщо наступний президент захоче поміняти прем’єра, то він і використає цей звіт якраз для цього. А зачепитися в «ідеальних» слайдах, які намалював уряд, є за що. За переможними реляціями про темпи росту економіки, зарплат та рішучі реформи криються не такі оптимістичні реалії.

    Податкова і митниця подали на розлучення

    Минулий рік запам’ятався кількома скандалами в Державній фіскальній службі, апогеєм яких стала справа, відкрита проти близького до Гройсмана виконувача обов’язків голови ДФС Мирослава Продана. Останнього посунули з посади, справа заглухла, а прем’єр тепер рапортує про успіхи, які продемонструвала ДФС за минулий рік. Ключовим, безумовно, стало ухвалене наприкінці року рішення уряду про розділення податкової та митної служб. Об’єднання їх під одним дахом, яке відбулося ще за часів Януковича, визнано неефективним, але до усвідомлення цього уряд Гройсмана йшов аж надто довго. Поки на чолі ДФС стояв підконтрольний йому керівник, прем’єр вважав, що такі реформи Януковича доречні, і ось тепер його думка змінилася. Втім і зараз до повноцінного розділення на податкову та митницю ще далеко. В парламенті створена робоча група, яка обговорює нюанси створення двох нових юридичних осіб, мають пройти кадрові конкурси, внесені зміни до законодавства, тож раніше закінчення президентських виборів справа з місця не зрушиться. Весь цей час фіскали перебуватимуть у підвішеному стані.

    Держава кличе на роботу: усі стають у чергу

    В уряді хизуються привабливістю державної служби, констатуючи вражаюче збільшення кількості охочих на неї потрапити. Але пояснення цьому може бути просте – в провінції важко знайти оплачувану роботу і бажання потрапити «на бюджет» є чи не єдиним способом отримувати стабільну зарплату. Щодо системи конкурсів також лунало багато нарікань – вони гальмують кадрові призначення і часто є запрограмованими, з уже відомими «потрібними» переможцями. Давня гучна історія з тестовою роботою миколаївського губернатора – яскравий тому приклад. Чиновник, який не міг написати слова українською без помилок таки опинився у кріслі керівника області. Не відзначаються особливою результативністю й інші переможці кадрових конкурсів. Численні взаємні звинувачення у корупції керівників нових антикорупційних відомств – печальне тому свідчення.

    Приватизація: небазарний день

    Приватизація – один з найбільших провалів, втім він повторюється з року в рік. В самому Кабміні зізнались, що план з продажу держмайна виконано лише на 1%. Але це не завадило Гройсману гордо відзвітувати про 580 млн грн, отриманих від малої приватизації. За раніше озвученими даними Мінфіну ця цифра ще менша – 300 млн грн. Порівняйте це з сумою, яку держава хотіла отримати минулого року лише за компанію «Центренерго» – 6 млрд грн. Продаж «Центренерго» було зірвано і разом з іншими об’єктами великої приватизації перенесено на цей рік. Кошти, які планується виручити від продажу великих підприємств, знову закладені в бюджеті (17,1 млрд грн), але ніяких гарантій їх отримати нема.

    Медреформа: стало краще, але не усім

    Гройсман активно захищає від нападок виконувачку обов’язків міністра охорони здоров’я Уляну Супрун, запевняє, що пишається її медичною реформою. Завдяки медреформі дійсно збільшились доходи окремих лікарів первинної ланки, яких тепер обирають собі пацієнти. Проте це викликає цілком зрозумілі ревнощі у лікарів вторинної (спеціалізованої) ланки, до яких нові сімейні лікарі стали направляти хворих. Так вже «реформований» педіатр Тетяна Ковенко зізнавалася «Главкому», що їй самій прикро за колег, що працюють у стаціонарах не менш інтенсивно, але отримують вдвічі-втричі менше. Хоча Супрун обіцяла, що фінансове реформування цієї ланки відбудеться в 2018 році, цей процес розпочнеться лише цього року. А третинній (високоспеціалізованій) ланці доведеться зачекати аж до 2020 року.


    Читайте також


    Все краще – дітям, але не відразу

    Ідея бебі-боксів, які стали видавати новонародженим з 1 вересня, звісно, похвальна, але, як мінімум, перші місяці з їхнім отриманням були перебої. Якщо, скажімо, у Фінляндії такі пакунки видаються ще до пологів, то українським батькам доводилось чекати їх ще місяць після народження дитини. За цей час частина складових бебі-боксу ставала просто непотрібною. Були нарікання і на якість товарів, бо одним з головних критеріїв вибору постачальників була низька ціна.

    Проект «Муніципальна няня» взагалі став об’єктом для насмішок. Ця програма передбачає щомісячну компенсацію на рівні прожиткового мінімуму (з 1 січня цього року – 1629 грн) за послуги няні. Але побіжний огляд популярного сайту оголошень  свідчить, що ціни на такі послуги стартують від 15 тис. грн на місяць і різняться в залежності від обов’язків няні та віку дитини. До того ж аби отримати навіть таку мізерну компенсацію від держави, свої відносини з нянею треба оформити офіційно і підписати договір, що, м’яко кажучи, не дуже розповсюджено в цій сфері. Необхідність зв’язуватись з податковою просто нівелює цю виплату. Програма мала запрацювати з 1 січня цього року, але її запуск відкладався.

    Перемога над «Газпромом», але не російським газом

    Уряд слідом за президентом рапортує про здобуття енергетичної незалежності. Тут треба віддати Гройсману належне – він не повторює мантри про незалежність від російського газу, а чесно зізнається, що Україна вже три роки не купляє паливо у «Газпрому». Проте не є секретом, що реверсом з Європи до нас заходить той самий російський газ.

    До того ж збільшення видобутку до 21 млрд куб. м далеке від показників, раніше задекларованих урядом, – 22,5 млрд куб. м. Найбільша газовидобувна компанія країни «Укргазвидобування» не виконала річний план, що ставить під загрозу реалізацію розрекламованої «Стратегії 20/20», яка мала гарантувати Україні незалежність від імпортного газу.

    Сумнівним досягненням є й скорочення імпорту газу на чверть за зростання власного видобутку лише на 2,5%. Та і це зростання спростовують поважні експерти. Звісно, можна казати про успіхи в енергозбереженні та переході на альтернативні види палива, але такі показники насамперед свідчать про скорочення виробництва.

    Водночас, як виявилось, Україна імпортувала на $50 млн вугілля з Білорусі, де взагалі нема його видобутку. Цікаво, що в звітах Держстату згадок про це нема, а от наші сусіди такий факт добросовісно зафіксували. Очевидно, з дефіцитом вугілля українські енергетики намагаються боротись через сірі контрабандні схеми, зокрема з окупованих територій.

    Недодолані корупціонери

    Дійсно, у рейтингу «Індекс сприйняття корупції-2018», який складає міжнародна організація Transparency International, Україна піднялася аж на 10 рядків – і тепер є 120-ю серед 180 країн. Проте в Transparency International зазначають, що під час збереження таких темпів наздоганяти ту ж Польщу доведеться не одне десятиліття. Та що там Польща – наразі рівень корупції в нас більший, ніж навіть у Білорусі та Молдові. Незадоволені швидкістю боротьби з цим лихом і в посольстві США, яке на п’ятирічку Євромайдану нагадало, що «корупція залишається нагальною проблемою, яка заважає українцям досягати економічного та політичного прогресу, якого вони заслуговують».

    Великі очікування є від створення Антикорупційного суду, яке підходить до фінального етапу. А от робота іншого антикорупційного новоствореного органу – Державного бюро розслідувань – більше запам’яталася скандалами, ніж гучними викриттями. Те саме певною мірою стосується і вже давно запущених Національного антикорупційного бюро, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного агентства з питань запобігання корупції. Доходило до того, що одні відомства встановлювали «жучки» у кабінетах інших, а керівники НАБУ та САП ставили умови, аби навіть не перетинатися один з одним на телешоу.

    Децентралізація на паузі

    Головна гордість прем’єра – децентралізація – завмерла на марші, хоча мала завершитись ще в 2018 році. Новий дедлайн завершення формування об’єднаних територіальних громад, озвучений президентом, – 2020 рік, коли мають пройти місцеві вибори. Станом на кінець минулого року майже сотня районів з різних причин досі не створила жодної ОТГ. А голова Закарпатської облдержадміністрації Геннадій Москаль взагалі оскаржує децентралізацію в суді, доводячи, що вона є неконституційною. Такий опір на місцях в центрі обіцяють подолати адміністративним рішенням, якщо до «часу Х» громади не визначаться самостійно.

    Спорт і Жданов

    Міністра спорту Ігоря Жданова минулого року від нищівної критики врятувала здобута на Олімпіаді в Пхьончхані золота медаль фристайліста Олександра Абраменка. Якби не вона, виступ наших олімпійців виглядав би зовсім блідо. Але до профільного міністерства і так вистачає питань. На радощах Жданов пообіцяв побудувати сноупарк для підготовки фристайлістів, але згодом про свою обіцянку забув. «Главком» вже згадував топ-5 невиконаних міністром обіцянок, зокрема: глобальну реконструкцію льодового комплексу «Авангард», будівництво нового трампліну для фристайлістів у Миколаєві, законодавче врегулювання механізму зміни спортсменами громадянства… Багато галасу наробив і скандал с формою, коли через нехлюйство чиновників наша збірна з легкої атлетики вимушена була виступати на чемпіонаті світу в «анонімній» формі – без національних символів. 

    Наразі спортивному керівництву можна дорікнути жахливими результатами в традиційно успішному для українців біатлоні. Ставка на російських тренерів себе не виправдовує.

    Фінальний штрих

    Ну й останнє, чим похвалився Гройсман у своїй презентації – спеціально розроблений бренд України, який викликав гарячі дискусії у соцмережах. Багато хто такий нехитрий дизайн назвав ганьбою, а дехто навіть побачив в ньому схожість з логотипом сайту для дорослих Pornhub. Проте якщо уряд вніс його до цієї презентації, вочевидь, вважає одним зі своїх численних досягнень.

    Павло Вуєць, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ