Стартує продаж націоналізованих в Україні активів оточення Путіна
Фонд держмайна розпочинає продаж активів, конфіскованих у підсанкційних російських власників. Це історична подія. Першою «ластівкою» став завод «ПентоПак», розташований у Борисполі, неподалік Києва. Завод планують продати на аукціоні Прозорро 31 травня.
Стартова ціна цілком успішного підприємства, яке виготовляє упаковку для м’ясної продукції і має серед клієнтів такі великі компанії, як МХП («Наша ряба»), «Глобино», «М’ясна гільдія», – 203,7 млн грн. За результатами 2023 року виручка «ПентоПак» перевищила 181,6 млн грн, чистий прибуток – 37,2 млн грн.
Кошти, отримані від продажу примусово вилученої власності російських бізнесменів в Україні, надійдуть до спеціального Фонду ліквідації наслідків збройної агресії РФ.
«ПентоПак» конфіскували за рішенням Вищого антикорупційного суду в одіозного російського мільярдера грецького походження Івана Саввіді та передали у Фонд держмайна для подальшої підготовки до приватизації та продажу.
Таке поводження з українською власністю Саввіді цілком зрозуміле: колишній власник – ексдепутат Держдуми від «Єдиної Росії», президент громадської організації «Федеральна національно-культурна автономія греків Росії», яка активно пропагує «русскій мір» на окупованих територіях, зокрема, серед українських дітей. Крім того, «грецька діаспора» Саввіді співпрацювала з ватажками «ДНР». І таких недружніх до України дій та зв’язків бізнесмена накопичилося чимало. Указом президента України від 19 жовтня 2022 року проти відвертого прихильника Путіна було запроваджено санкції терміном на 10 років.
Завод «ПентоПак» конфіскували та передали до Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) у лютому цього року. Кидається в очі те, що за цей проміжок часу в реєстрах не зафіксовано зміну власника: за документами, підприємство продовжує контролювати Саввіду Кіріакі (Саввіді Кіріяки Георгіївна) – дружина російського бізнесмена.
Кіріакі також залишається власником компанії «Атлантіс-Пак Україна», яка займається збутом продукції. Окрім цього, заводом «ПентоПак» досі керує менеджмент, призначений ще старим власником: директором дотепер є Владлен Лозовий, який очолював підприємство за Саввіді.
Втім, у Фонді держмайна стверджують, що такі технічні дрібниці не є перепоною для продажу, а власника буде змінено перед аукціоном. Відповідна судова ухвала вже є. Діяльність українського менеджменту підприємства, який дістався «у спадок» від сімейства Саввіді, Фонд оцінює позитивно і не бачить сенсу його змінювати.
Росіяни можуть повернутися?
«ПентоПак» – далеко не перший приватний підсанкційний актив росіян, який дістався державі. Ще у вересні 2022 року Вищий антикорупційний суд конфіскував активи близького до Кремля російського мільярдера Володимира Євтушенкова – 17 об’єктів нерухомості та акції у кількох компаніях. Відтак у власність держави було передано статки російського «титанового» мільярдера Михайла Шелкова – частки у ТОВ «Тай-Мінералс», ТОВ «Інвестагро», ТОВ «ВСМПО Титан Україна», ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат», а також довгий перелік іншого майна.
У Фонді держмайна «Главкому» повідомили, що наразі, окрім «ПентоПаку», найбільш підготовленими до продажу є якраз колишня компанія Шелкова «Інвестагро» та ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь», якому належить торговельно-розважальний центр Ocean Plaza у Києві. У статутному капіталі ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» держава продає свою частку у 66,65% (інша частина акцій належать компанії UDP українського бізнесмена Андрія Іванова).
Саме «Інвестагро» планували виставити на приватизацію першим з підсанкційних активів, ще в середині 2023 року, навіть була оголошена його стартова ціна в 55 млн грн. Але аукціон не відбувся через брак покупців.
«Інвестагро» – не звичайне аграрне підприємство, яким воно значиться за КВЕД: у середині 2000-х воно займалося видобутком ільменітових руд на Вовчанському родовищі і зараз орендує майже половину його ділянок. Це родовище розробляє Демуринський ГЗК, який також конфіскували у Шелкова.
Хоча логіка підказувала, що є сенс об’єднати два споріднених активи в рамках майбутньої приватизації, у Фонді держмайна вважають інакше. Проте збираються об’єднати ДемГЗК в один лот з державним титановим гігантом – АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія». Підготовку до приватизації ОГКХ (стартова ціна – майже 4 млрд грн) нещодавно підтвердив голова Фонду держмайна Віталій Коваль.
Серед підприємств, які готові до продажу найближчим часом і входять до переліку об’єктів «Великої приватизації», є також «Аерок» – один з найбільших у країні виробників газобетонних виробів. Раніше ця компанія належала одному з найбільших російських забудовників Андрію Молчанову. Досі продажу «Аероку» заважали арешти корпоративних прав, але тепер об’єкт вважається повністю юридично очищеним. Його стартова ціна – майже мільярд гривень.
Багатостраждальний ТРЦ Ocean Plaza, який також Україна націоналізувала, був пов’язаний з «гаманцем Путіна» та будівничим Кримського мосту Аркадієм Ротенбергом. У червні 2023 року уряд віддав в управління Фонду держмайна 66,65% цього активу, а в лютому 2024-го розпочалася процедура приватизації держчастки. За ласий конфіскований актив Фонд держмайна планує виручити мінімум 1,65 млрд грн. Ще до оголошення конкурсу відомі потенційні претенденти на Ocean Plaza – серед них такі потужні девелопери, як Вагіф Алієв, Томаш Фіала і навіть екснардеп від «Самопомочі» Андрій Журжій, який залучає інвесторів через краундфандинг.
На відміну від «ПентоПак», 66,65% ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь», якому належить торгівельний центр, прямо переписані на Фонд держмайна. Проте менеджмент старих хазяїв на чолі з «фунтом» Ротенберга Андреа Рішаалем Валлабхом досі нікуди не подівся. Минулого року Фонд висловлював бажання змінити менеджмент, але нарікав, що не може цього зробити через внутрішню судову тяганину в компанії.
Ми говоримо, щоб весь світ спрямовував російські активи на обороноздатність України, а тим часом сама Україна не робить нічого для юридичної чистоти цих активів
Екснардепа та засновника інвестиційної компанії «Інжур» Андрія Журжія, котрий поклав око на Ocean Plaza, насторожує те, що після рішень суду і прийняття корпоративних прав чи акцій у власність Фонд держмайна в більшості випадків не вчиняє жодних юридичних дій. Історія з Ocean Plaza, де підписантами (особами, які мають право вчиняти юридичні дії від імені підприємства без довіреності, зокрема, підписувати договори) досі є представники Ротенберга, – у цьому плані дуже показова.
«Дійсно, на підприємстві може бути старий адекватний менеджмент, – визнає Журжій. – Але в будь-якому разі, готуючи цей об'єкт до приватизації, ви маєте провести збори акціонерів і звільнити менеджмент. А потім, якщо хочете, призначити знову. При цьому має бути укладений договір, де буде визначено, що цей менеджмент може бути звільнений одразу після приватизації. Це робиться, аби новий власник не отримав трудового спору. Плюс має бути проведено аудит, аби зрозуміти, що ж реально є на цьому підприємстві: чи менеджмент адекватний, чи він останні пів року просто розкрадав підприємство? Якщо ж бенефіціарів не міняли, то нічого цього не відбувалося, і майбутній покупець не розуміє: цього не було зроблено, тому що забули, чи тому, що на об’єкті якісь проблеми?».
Тобто ми говоримо, що весь світ має спрямувати російські активи на обороноздатність України, а тим часом сама держава Україна не вчиняє дій з точки зору юридичної чистоти цих активів, обурюється Журжій.
Бізнесмен також звертає увагу на те, що фактично держава націоналізувала технічні компанії (ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь» належить ТОВ «Авангард-Віларті», яке своєю чергою підконтрольне кіпрським офшоркам Ocean Plaza Project Limited та Ethodor Investments Limited). «Реальною компанією, яка контролює цей актив, є кіпрський офшор, що видав 150 млн грн кредиту на купівлю ТРЦ і в іпотеку отримав це майно, – зауважує Журжій. – Він і зараз тримає його в іпотеці, не є під санкціями, не втратив контроль і може стягнути цей актив у будь-який момент. Це означає, що на третьому році війни Ocean Plaza досі контролює Ротенберг, і на такий аукціон не прийде ніхто, крім нього або його довірених людей».
На думку колишнього депутата, за цими двома кейсами – Ocean Plaza та «ПентоПак» – можна буде оцінити подальшу перспективу «санкційних активів» російського бізнесу в Україні.
Швидко забрали, швидко продали?
Олексій Мовчан з фракції «Слуга народу», голова підкомітету з питань регулювання публічних закупівель та ефективного управління державним і комунальним майном парламентського комітету з питань економічного розвитку, приймає претензії, висловлені Журжієм. Проте зазначає, що перед державою не стоїть завдання максимально «очистити» активи, які буде виставлено на продаж. Ідеологія приватизації за задумом влади зовсім інша.
«Дійсно, є проблеми, пов'язані з обліковою інформацією, і ще багато чого. Але ми й не кажемо, що ці активи мають бути продані за найвищими можливими котируваннями, – пояснює «Главкому» депутат. – Ми прийняли закон, який запроваджує процедуру конфіскації, а потім продажу за принципом «швидко забрали, швидко продали, взяли гроші і направили їх на відновлення житла». Якщо держава буде зараз розбиратися з усіма активами, ми всюди на цих об’єктах виявимо якихось «смотрящих» – правоохоронців, бандитів, когось від політиків і так далі. І може так статися, що через цих «смотрящих» і ту очистку, яку буде робити держава, ці активи ніколи не будуть продані. Просто перекладатимуть питання з одного міністерства на інше, казатимуть, що цим треба зайнятися після війни і так далі. Тому й продаємо так швидко за таку ціну, яку дасть ринок».
Олексій Мовчан прогнозує, що потенційні покупці конфіскованих активів можуть прийти з натовпом своїх юристів, охоронними фірмами, тож самі розберуться з тими завалами, що там існують.
«Ми таке вже бачили у Фонді гарантування вкладів, – аргументує депутат. – Держава нічого не робила з проблемними активами, а продала їх фінкомпаніям, і деякі з них досить успішно розібралися з проблемами. Тобто олігархи боролися з олігархами, а держава в підсумку отримала якісь гроші. Це є дуже поширеною світовою практикою продажу подібних активів, бо держава ніколи цього нормально не зробить. Якби у нас було, як у Данії, 20-30 підприємств, які підлягають приватизації, а у нас їх 3,5 тисячі, і ще додаються. Тобто у нас від'ємна приватизація – ми продаємо на рік менше, ніж націоналізуємо».
Представник профільного комітету Верховної Ради не бачить ризику в тому, що на конфісковані об’єкти знову зайдуть через підставних осіб ті самі росіяни. Мовляв, така маніпуляція буде очевидною, і націоналізація піде по другому колу, певен Мовчан.
Причіп Кисельова та човен Януковича. Що конфіскували у кремлівських посіпак?
Загалом на цей момент в управлінні Фонду держмайна перебувають 753 санкційні активи. Приблизно 30% з них розташовані на тимчасово окупованих територіях, тож наразі дотягнутися до них нереально.
Серед помітного підсанкційного «конфіскату», про швидкий продаж якого поки не йдеться, можна виділити націоналізований на початку року «Перший інвестиційний банк» (PINbank) Євгенія Гінера, запорізькі активи АФК «Система», яка належить уже згаданому Володимиру Євтушенкову (АТ «Український науково-дослідний проєктно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», ТОВ «ЗТЗ-СЕРВІС», ТОВ «Електрозавод-Віт»), та підприємства з орбіти сімейства ексмера Херсона, а нині колаборанта Володимира Сальдо.
Над масивом конфіскованих активів вивищується побудована в Україні «алюмінієва імперія» одного з найбільших російських олігархів Олега Дерипаски – ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», ТОВ «Глухівський кар`єр кварцитів», АТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», ТОВ «Компанія «Алюміній України» тощо.
Окрім підприємств, у реєстрі санкційних активів Фонду держмайна є велика кількість нерухомості, автівок, земельних ділянок і навіть таких несподіваних речей, як авіаційні двигуни російської авіакомпанії «Волга-Дніпро» та Міністерства оборони Білорусі.
Так, наприклад, держава відібрала дві квартири в Києві на Ярославовому Валу у кремлівського пропагандиста Артемія Лебедєва, якого раніше в Україні називали топ-спеціалістом з вебдизайну.
Ще в одного «щирого любителя України», одіозного пропагандиста Дмитра Кисельова, який кілька років працював у Києві, під санкціями опинилися авто Land Rover Defender 2002 року та човновий причіп. У Кисельова, який у своїх ефірах посипає світ «ядерним попелом», Фонд держмайна відібрав також частки у двох невеликих ТОВ, якими той «обзавівся» у 2010 році, – «Клуб «Сковорода» та «Промо.юей».
В управлінні Фонду перебувають і колишні активи експрезидента Віктора Януковича: квартира в Києві, житловий будинок у Нових Петрівцях, судно марки «Бриг», автомобілі Toyota Sienna и Toyota Land Cruiser 100, а також фірми ТОВ «Танталіт» та ТОВ «Дом лесника». Щодо улюбленої резиденції Януковича «Межигір’я» цей орган здійснює «заходи щодо можливості включення до складу парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення».
У Фонді у відповіді на запит «Главкому» нарікають, що основною перешкодою у швидкій підготовці санкційних об’єктів до продажу є накладені на таке майно арешти та встановлені рішеннями суду заборони на вчинення реєстраційних дій. Тому чимало часу займають судові тяжби, перереєстрація прав власності, зміни у складі органів управління та внесення змін до установчих документів.
Нардеп Мовчан, який у монобільшості Ради відповідальний за процес приватизації, запевняє, що парламент зробив все від нього залежне: зокрема, змінював кілька разів законодавство, аби максимально пришвидшити продаж активів, конфіскованих у прибічників Путіна. Наприклад, з ланки АРМА – Вищий антикорупційний суд – Кабмін – Фонд держмайна був прибраний етап їхньої передачі уряду. Але через численні арешти стягнуті в дохід держави активи досі перебувають в АРМА і вся процесуальна чехарда продовжується. Може, після вдалого продажу першого підсанкційного об’єкту процес піде жвавіше?
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0