Путін смертельно поранив фашистську Росію. Що далі?

Складається враження, що російському президентові Володимиру Путіну бракує проблем зі скороченням економіки, незадоволеним населенням, сварливими елітами, зниженням легітимності, міжнародною ізоляцією та програною війною. До того ж, неросійські народи Російської Федерації можуть опинитися на межі самоствердження як суверенних суб'єктів і прискорити її розпад. Така іронія була б надто солодкою: напавши на Україну, Путін може призвести до розпаду Росії, демонструючи тим самим, що непередбачувані наслідки можуть бути смертельними.

Форум вільних народів Росії (The Free Nations of Russia Forum – FNRF) – це емігрантське неросійське політичне угруповання, яке сподівається замінити Російську Федерацію низкою незалежних держав. Форум збирався п'ять разів, остання зустріч відбулася у Брюсселі в будівлі Європейського парламенту імені Поля-Анрі Спаака наприкінці січня 2023 року. Два члени парламентської групи європейських консерваторів і реформістів (колишня міністерка закордонних справ Польщі Анна Фотига та колишній член обох палат польського парламенту Косма Злотовський) були організаторами та модераторами заходу, на якому обговорювалися такі теми: Імперська ідеологія (від Московії до «руссского мира»); Завоювання та експлуатація (від Івана Грозного до Володимира Путіна); Вплив нападу Москви на Україну та нації й регіони в Російській Федерації; Деімперіалізація та деколонізація; Тюрма народів після війни та політика Заходу щодо Росії.

Форум вільних народів Росії вже збирався п’ять разів

У конференції взяли участь представники регіонів, про які більшість читачів, мабуть, ніколи й не чули: Сибір, Черкесія, Ічкерія (Чечня), Псковська область, Лапландія/Мурманськ, Ногайська республіка, Дон/Казакія, Татарстан, Інгрія-Латвія, Московська область, Кубань, Башкортостан, Саха (Якутія), Кенігсберг (Калінінград), Карелія, Інгушетія, Бурятія, Ідель-Урал. «Важковаговики», включені до порядку денного: Владислав Іноземцев, відомий російський економіст; Павло Клімкін, колишній міністр закордонних справ України; Едвард Лукас, відомий британський аналітик; Януш Бугайський, старший науковий працівник Фонду Джеймстаун у Вашингтоні, автор нещодавно опублікованої книги «Держава, що не відбулася: Путівник з розриву Росії».

Як повідомляє російський ліберальний сайт Meduza, «практично всі доповідачі говорили про геноцид, і всі вони закінчували свої виступи тим, що звільнення від гніту колонізатора (тобто Москви) призведе до розвитку як регіону, що відокремився, так і всієї території, яка досі офіційно називається Росією». Після конференції п'ятеро учасників заявили, що 16 лютого проведуть у своїх регіонах онлайн-референдуми про відокремлення.

Почуття можуть бути благородними, а місце проведення – вражаючим, але хто сказав, що Форум представляє когось у відповідних країнах? Політичні емігранти в усьому світі мають довгу історію пишномовних заяв, які, зрештою, нічого не варті. Лондон, Париж, Берлін і Відень бачили більше, ніж достатньо самовпевнених князьків і претендентів.

Це правда. А багато політичних емігрантів ще й розбагатіли. Лідер більшовиків Володимир Ленін провів більшу частину свого життя за кордоном і повернувся до революційної Росії лише навесні 1917 року – так само, як і російський революціонер Троцький. Аятола Рухолла Хомейні провів понад 14 років у вигнанні. Лідер в'єтнамських комуністів Хо Ши Мін був емігрантом більшу частину свого раннього життя. Ганді два десятиліття займався юридичною практикою в Південній Африці, перш ніж повернувся до Індії.

Відокремлення буде єдиною гарантією виживання в смертоносному хаосі, який, схоже, є неминучим майбутнім Росії

Інакше кажучи, було б передчасно відкидати Форум як безглуздий емігрантський конклав. Хоча тон репортажу Meduza і був скептичним, її репортер був присутній на форумі і написав розлогий матеріал, який засвідчує, що питання, які обговорювалися на зборах, все ж варті уваги. Головний путінський пропагандист Володимир Соловйов висміяв цю подію – вірна ознака того, що він стурбований. Як і Путін, який витратив два десятиліття на урізання прерогатив неросійських адміністративних одиниць Росії. Нещодавно він перетворив Татарстан фактично на провінцію Федерації.

Річ у тім, що, попри дещо екзальтоване самосприйняття і заяви Форуму, Росія насправді має серйозну проблему зі своїми численними провінціями, автономними республіками тощо. Країна занадто велика, щоб регіональне невдоволення Москвою та її часто некомпетентним диктатом не було на порядку денному. Питання лише в тому, коли це невдоволення виллється у спроби відокремлення.

Ось тут і з'являється Путін. Як Михайло Горбачов, який смертельно поранив тоталітарну совєтську державу гласністю і перебудовою, так і Путін смертельно поранив фашистську Росію своєю геноцидною війною проти України. Багато незалежних російських аналітиків сходяться на думці, що Путін, його режим і держава перебувають у серйозній скруті, яка лише поглиблюватиметься, оскільки війна триває – кількість російських загиблих наближається до 200 тис. (а згодом і перевищить цю цифру), а поразка видається неминучою.

Наразі основний тягар втрат припадає на неросійські народи, які живуть у Росії. Деякі російські коментатори припускають, що вони не цінують життя так, як міські росіяни. Але неросіяни знають, що не варто вірити таким расистським поглядам. У якийсь момент вони запитають себе, що краще: підкоритися руйнівним планам Путіна чи втекти? І не тому, що на них обов'язково вплинув Форум вільних народів Росії, а тому, що відокремлення буде єдиною гарантією виживання в смертоносному хаосі, який, схоже, є неминучим майбутнім Росії.

Олександр Мотиль

Американський історик, політолог

Джерело: The Hill

Переклад з англійської Вікторії О. Романчук,
відповідального секретаря журналу «Універсум»,
членкині Національної спілки журналістів України,
членкині Organisation Mondiale de la Presse Periodique (Brussels, Belgium)