Велика концентрація медіаресурсів у руках влади – це заділ напередодні парламентських і президентських виборів
Держава уникла відкритого тендеру і обрала… найдорожчу пропозицію
Цього тижня з’явилися дві новини, які, на перший погляд, не пов’язані між собою. Київський міжнародний інститут соціології оприлюднив результати опитування довіри українців до державних інституцій. У 2021 році Верховній Раді довіряли всього 11% респондентів (у 2020 році цей показник трохи був більшим – 12%), Кабінету міністрів – 14% (на рівні 2020 року).
Інше повідомлення стосувалося того, що парламентський телеканал «Рада» визначився з переможем «мистецького конкурсу», якому заплатить 180 млн грн за виробництво нових програм. Ця цифра дорівнює сумі видатків, які надійшли з бюджету на утримання каналу за останні чотири роки, а також половині бюджету цього мовника на рік поточний. Як пояснив замовник, мільйони платників податків направлять на створення позитивного іміджу і висвітлення роботи Ради та уряду.
Посилене фінансування мовника почалось із середини грудня 2021-го, тоді канал оновив сітку мовлення та запросив нових ведучих. Про це детальніше читайте у публікації «Главкома» «ЗеРада». Як «слуги народу» риють інформаційні окопи».
Конкурс без конкурсу?
Повернімося власне до розіграшу 180 млн грн. Керівництво каналу «Рада» уникло стандартних відкритих торгів, які передбачає майданчик «Прозорро» і провели власний «мистецький конкурс». Як пояснила «Главкому» координаторка регіонального напряму проєкту Dozorro громадської організації «Трансперенсі Інтернешнл Україна» Анастасія Ференц, закон дозволяє таку схему. При цьому такий розподіл коштів відбувається за певною внутрішньою процедурою держорганізацій. Це дозволяє замовнику не шукати зайвих проблем та на «Прозорро» укладати договір за результатом переговорної процедури з переможцем так званого мистецького конкурсу.
При цьому експертка наголосила, що парламентський канал транслює пленарні засідання Верховної Ради і збирає коментарі народних обранців. Тому виникає питання, наскільки доцільно тратити кошти платників податків на створення позитивного іміджу парламенту та уряду?
«Як на мене, імідж заробляється власною роботою народних депутатів та міністрів. До речі, наша організація часто стежить за змінами до законодавства про публічні закупівлі, які ухвалює парламент. І були дуже здивовані, коли канал транслював, як парламентарі проводять дозвілля. Зокрема, глядачам продемонстрували, як Юлія Тимошенко грає на барабанах», – звернула увагу представниця громадськості.
Щасливчиком, який одразу переміг у всіх п’яти лотах, стала столична компанія «Кінокіт». Для потреб парламентського каналу фірма виготовить передачі: «Ранкове шоу» (загальна вартість 59,9 млн грн), «День наживо» (48 млн грн), «Вечірнє шоу» (36 млн грн). Ще 6 млн грн компанія-переможець одержить за створення авторських програм і спецпроєктів.
Раніше «Главком» фіксував, що ТОВ «Кінокіт» почало вигравати державні тендери у той час, коли на Банковій почав господарювати Володимир Зеленський. Зокрема, у жовтні 2019 року Державне управління справами за 198,5 тис. грн найняло цю фірму для технічного забезпечення відеоаудіозйомки і трансляції рекордного за часом пресмарафону Зеленського, який відбувся у приміщенні Kyiv Food Market.
Наприкінці 2021 року згаданій компанії дісталося 9 млн грн від того ж каналу «Рада» за розробку творчої концепції, у тому числі створення програм і ток-шоу. До слова, у кошторисах до контракту на виробництво телепрограм закладено навіть гонорари… акторів. За участь у 10-хвилинному випуску новин гонорар актора становить 650 грн. За 20-хвилинний платять удвічі більше. Участь актора у шоу – 6 тис. грн. Аналогічні суми гонорарів передбачені для ведучих. Які ролі виконують актори у новинах та шоу, в документі не вказано.
Що кажуть конкуренти?
Генеральний продюсер каналу «Еспресо» Олександр Семирядченко, який також подавався на мистецький конкурс, організованим каналом «Рада», озвучує обґрунтоване припущення: рішення про контентне наповнення оновленого каналу «Рада» ухвалювалося не його керівництвом, а ідеологами Банкової. Мовляв, там нині зосереджено центр керування медійними «польотами» ЗеКоманди.
Пан Семирядченко погодився розповісти «Главкому», як із середини виглядає так званий мистецький конкурс, через який проходять мільйони гривень. За його словами, ТОВ «Голдберрі» (мовить під логотипом «Еспресо») дотрималося всіх вимог мистецького конкурсу і 28 грудня 2021 року подало необхідні документи, вага яких вимірювалася кількома кілограмами. Там містилась інформація про бюджети, технічні можливості, а також той продукт, який готовий виробляти претендент. Сама ж презентація відбулася 30 грудня, вона йшла одразу після компанії «Кінокіт». Як зауважив гендиректор «Еспресо», його здивувало у конкурсних вимогах те, що треба було запропонувати «унікальні пропозиції для каналу «Рада».
«На презентації я заявив, що нам, як учасникам, невідома програмна концепція парламентського каналу та його редакційна політика. Тому було не зовсім зрозуміло, що малося на увазі під «унікальними пропозиціями». Більше того, я зробив застереження членам комісії: вся наша презентація – це, по суті, декларація про наміри. Наступним кроком після того, як наші пропозиції були би схвалені, мало йти узгодження готовності до виробництва програм», – пояснив він.
Однак до підписання контрактів у випадку з «Голдберрі» справа не дійшла. По завершенню конкурсу на ім’я директорки каналу «Еспресо» надійшли листи зі стандартним формулюванням: «Вашу пропозицію було розглянуто, за підсумками обговорення конкурсної комісії переможцем визнано компанію «Кінокіт».
У відповідь на запитання «Главкома», які бюджети на виготовлення телепередач для каналу «Рада» запропонував «Еспресо», Олександр Семирядченко зауважив, шо вони були набагато скромнішими від пропозицій фірми «Кінокіт», які оприлюднено у «Прозорро».
«Ми взяли за основу середньозважені ціни на ринку, а також врахували вартість виробництва контенту на потужностях нашого телеканалу. Між іншим, на засіданні конкурсної комісії хтось із її членів озвучив зауваження, що канал «Еспресо» подав занизькі бюджети виробництва програм. Зокрема, малася на увазі заробітна плата журналіста новин, яку ми вказали у розмірі 7 тис. грн. Ця цифра взялася під час підрахунків прямих і непрямих витрат на виготовлення телепередач на потужностях нашого мовника. Річ утім, що кожен телеканал має власну логістику виробництва контенту. До прикладу, вартість хвилини ефіру у нас і каналі «Україна24» можуть бути абсолютні різні», – пояснює телеменеджер.
Водночас Семирядченко визнав: метою участі у конкурсі була не стільки комерційна вигода, скільки інтеграція бренду «Еспресо» та його ведучих на інформаційний майданчик каналу «Рада». Він зауважив, що ця пропозиція передбачала якісний контент, який підкреслює національний інтерес. Адже будь-який телеканал це не лише залізо та ефірна ліцензія. Насамперед це професіонали, котрі готові і здатні реалізовувати ідеї.
Чому комерціалізується «Рада»?
Із ребрендингом парламентського мовника туди прийшли нові журналісти. З цього приводу Інститут масової інформації направ запит щодо використання бюджетних коштів на штатних та залучених журналістів. Проте канал «Рада» відмовчався.
Народний депутат VIII скликання і колишній співвласник «4 каналу» Дмитро Добродомов у коментарі «Главкому» пояснив, чому керівництво парламентського мовника купує контент через аутсорсинг. Річ у тім, що штатні журналісти, котрі працюють на «Раді», є держслужбовцями. І платити їм ринкову зарплату, яку отримують телеведучі приватних каналів, не зовсім з руки владі, оскільки це може спровокувати обурення в суспільстві. А ось у випадку аутсорсингу (найму сторонніх фахівців) цю проблему можна вирішити, адже бюджетні гроші освоюють комерційні структури.
«І не дивуйтеся великим сумам. Обізнані люди на медіаринку добре розуміють, скільки заробляють топові ведучі телеканалів. Я би це назвав узаконенням комерційної складової на державному телебаченні за державний кошт. Словом, владі необхідно створити привабливу картинку для глядачів, чим по суті є сучасне телебачення», – сказав екснардеп.
Добродомов нагадав, що канал «Рада» зобов’язаний знімати і розповсюджувати сигнал засідань Верховної Ради і парламентських комітетів для всіх телеканалів. Так прописано у законодавстві. До речі, «4 канал», як і решта ЗМІ, безкоштовно користується цим сигналом і транслює пленарні засідання. Також парламентський мовник надає свій майданчик для висловлювання думок представникам усіх фракцій у Раді.
«Що нині відбувається? Новий менеджмент каналу «Рада» прагне підняти його рейтинг. Та виникає парадокс: пленарні засідання парламенту і так є найрейтинговішими, бо їх показують усі інші інформаційні телеканали у режимі нон-стоп!» – вважає екснардеп та телеменеджер.
Народний депутат від «Європейської солідарності» Микола Княжицький додає: відповідно до європейських стандартів, в Україні побудовано дуальну систему мовлення – приватне і суспільне мовлення. Для каналу «Рада» було зроблено виняток. По суті, це мав бути інформаційний бюлетень, який транслює засідання Верховної Ради і комітетів, показує виступи депутатів. Натомість перетворення каналу «Рада» у державний пропагандистський канал, який висвітлює не лише діяльність депутатів з монобільшості, а й Кабінету міністрів, що є, на думку Княжицького, повним абсурдом. Вплив органів виконавчої влади на телерадіомовлення є неприпустимим у демократичних країнах, нагадує політик.
Співрозмовники та експерти, з якими поспілкувався «Главком», погоджуються: велика концентрація медіаресурсів у руках влади (а окрім «Ради», до цього пулу вже потрапили «Дом» і нещодавно куплений «слугою народу» «4 канал») – це заділ напередодні парламентських і президентських виборів.
«У мене відчуття, що країна зараз перебуває у стані медійних війн. Вони час від часу спалахують, але нині особливо загострилися. Чим запекліше політичне протистояння, тим потужніші медійні війни. Тому що це інструмент, подібний до тарану. Шкода, що під час цього сама журналістика стає слабшою», – резюмував колишній нардеп Добродомов.
Віталій Тараненко, «Главком»
Коментарі — 0