Еволюція хейту: українка стала головною мішенню дезінформації у Польщі
За останні двадцять років образ українки у Польщі дивним чином пройшов шлях від «заробітчанки» до «загрози традиційній родині» та «утриманки». Це наслідок послідовної еволюції стереотипів та дезінформаційних наративів, які часто мають російське коріння та створюються місцевими радикалами.
Один з останніх вкидів: «самотня жінка незаміжня» з дитиною або вагітна українка шукає собі у чоловіки поляка. Такі профілі під копірку ШІ стали з’являтися в мережі.
Фейки про українок – це частина гібридної війни. З початку російської агресії пропагандисти спрямовують сотні фейків проти біженок, аби показати, що українки – невдячний тягар, який вичавить останнє, а, відповідно, і Україна теж. Тому допомагати не варто. Ці вкиди доходять і до українського сегмента соцмереж для створення враження, що українські біженки тільки й «сидять» на соцвиплатах і роблять фото на морі в Ніцці.
Як демонізують українських жінок у Польщі і чи тільки у соцмережах – «Голка» дослідила в рамках проєкту «Мости України».
«ШІ-утриманка» з України шукає терплячого польського чоловіка 40+
Доглянуті модельної зовнішності «українки» масово вийшли на полювання на польських чоловіків у фейсбук. Хвиля майже однакових постів з’явилася цьогоріч у лютому. Зовнішність жінок на картинках різко контрастує з безладом в їхніх кімнатах. На кожному фото десь у закутку видно дитину.
«Мені 24 роки, сама за кордоном з дитиною у комплекті, українка. Якщо тебе це не стримує, напиши», – закликають у дописах.
На іншій серії фото вже нібито «вагітні українки» у брудних кімнатах шукають «турботливого та вірного партнера за 40», який «полюбить такою, як є».
Коментарі під цими фото рясніють сексуальними натяками і рекомендаціями від «забирайся до України» і «їдь додому, на фронті тебе полюблять».
Журналісти польського медіа Konkret TVN за допомогою аналітичного інструменту HiveModeration з’ясували, що ці фото були згенеровані за допомогою штучного інтелекту. Їх розповсюджували з щонайменше пів сотні фейкових сторінок у фейсбук для підживлення негативного стереотипу щодо українок.
«Українки крадуть у нас чоловіків», «українка хоче вийти заміж за поляка заради громадянства» – один з найбільш живучих стереотипів 90-х, нині рясно підживлений фейками. Тепер з допомогою ШІ пропагандисти створюють враження, що українські біженки – «хижачки», які загрожують польським родинам і створюють конкуренцію у пошуках кохання.
Російські пропагандистські ресурси та польські ультраправі групи поширюють вигадані історії про те, як польські чоловіки масово кидають дружин заради «більш лагідних та хазяйновитих» українок. У 2022-2023 роках соцмережі облетіли скриншоти «шлюбних оголошень», де українки нібито просять взяти їх на утримання. Дослідження організації Demagog довели, що більшість таких акаунтів були ботами або мали російський слід.
Бізнесвумен Анна Бондаренко, яка вже сім років живе у Лодзі пояснює, що до повномасштабної війни у поляків було розповсюджене уявлення, що українка – гарна, мила і добра господиня: «Але у 24-25 роках почали говорити про те, що українки – утриманки, які вимагають дорогих подарунків і використовують чоловіків, щоб сісти їм на голову і отримати громадянство. Часто поляки не знають, що заміжжя не означає автоматичного отримання польського паспорта. Насправді ж більшість українок працює, забезпечує дітей, прагне самореалізації і партнерських стосунків».
У Польщі дійсно збільшилася кількість польсько-українських шлюбів: у 2024 році було укладено 5359 шлюбів, де хоча б один із партнерів мав громадянство України. Це вдвічі більше за попередній рік. Кількість польсько-українських шлюбів за десятиліття зросла у 3,5 рази. Проте водночас і кількість українців, які постійно проживають у Польщі, збільшилась у 12-15 разів: нині українці становлять близько 4,5% населення країни.
Стереотипи та дезінформацію у власній країні намагаються розвінчувати польсько-українські пари у соцмережах. Після повномасштабного вторгнення у мережі тік-ток почали з'являтися не тільки фейки, але й лайфстайл-аккаунти пар, де зазвичай чоловік-поляк і дружина-українка розповідають про своє життя. Один з них – блог Якуба Клементевіча та його дружини з Волині Іванни. На початку повномасштабного вторгнення Якуб активно волонтерив, познайомився із багатьма українцями, переважно жінками, і зрозумів, що хоче одружитися з українкою. Про це він написав у коментарях під постом президента Зеленського, де згодом і знайшов собі дружину: «Не хочу узагальнювати, але я помітив, що українські жінки переважно надають більшого значення традиційним цінностям та дому. На щастя, я зустрів люблячу, «домашню» жінку, з якою хочу бути завжди. Але я також знаю жінок з України, яких цікавлять гроші та «утримання». Натомість я знаю і таких жінок у Польщі. Тому це більше залежить від окремої людини, ніж від нації чи країни».
У своєму блозі в гумористичній та розважальній формі пара розвінчує стереотипи, відбираючи «ненависницькі коментарі», та перетворює їх на жарти. «У нас немає якихось постійних хейтерів з України, але з боку поляків багато хейту, спрямованого на Іванку через її походження або пишуть мені «ти міг би просто знайти польку». Стандартні питання і закиди: «чи не боюся вил?», «почитай про Волинь», що Іванка нібито тут лише заради громадянства чи грошей. Я багато читав і знав про Волинь задовго до початку війни. Для поляків я завжди наголошую: добре, що вони пам'ятають Волинь, але вони також повинні пам'ятати Варшавське повстання, початок Другої світової війни та розділи Польщі. Також є багато коментарів, які написані правильно польською мовою, але граматично невірні. Це не так говориться. Чи то був перекладач, чи хтось «вчився писати польською», хто знає», – розповідає про свої підозри Якуб Клементевіч.
Звідки ж «ростуть ноги» у стереотипів, які російська пропаганда не втомлюється по колу використовувати вже не одне десятиліття?
Стереотип про «прибиральницю» і «секс-працівницю»: ера трудової міграції
У 90-х і на початку 2000-х українські чоловіки приїжджали у Польщу працювати на будівництві чи виконувати іншу фізичну роботу, в той час як жінки працювали прибиральницями або «на трускавках» (збирали полуницю чи яблука) та доглядали за літніми людьми.
За словами докторки соціології, працівниці Інституту освітніх досліджень у Варшаві Анни Долінської, 90-ті в Польщі також були періодом спалаху злочинності, а в пам'яті людей тоді почало формуватися відчуття небезпеки і бідності, пов'язаної з образом людини зі Сходу. Такі уявлення тоді поширювали і класичні медіа.
«У першій половині 2000-х ще існували стереотипи так званої «дружини зі Сходу» – українки, яка хоче кращого життя та чоловіка із Заходу. Інший стереотип – українська секс-працівниця. Поляки в Україну як туристи тоді масово не їздили, а у повсякденному житті зустрічали українців рідко. Навіть якщо у Польщу приїжджала висококваліфікована жінка, то зазвичай працювала нижче свого фаху. До того ж поляки проєктували свої комплекси на мігрантів зі Сходу: вони бачили в українках те, що самі в собі не приймали, бо вони теж їздили до Німеччини або Британії доглядати і прибирати», – розповідає Анна Долінська.
Одним з найгучніших публічних проявів «мови ворожнечі» щодо українських жінок став ефір на радіо Eska Rock у червні 2012 року, коли Україна і Польща мали разом приймати футбольних фанатів на чемпіонаті Євро-2012.
Ведучі ранкового шоу Міхал Фігурський та Куба Воєвудський у прямому ефірі обговорювали результати матчу Євро-2012. Їхня розмова перетворилася на потік ксенофобських та мізогінних «жартів».
Воєвудський сказав, що після програшу України він «викинув свою українку» (хатню робітницю). Фігурський пішов далі, заявивши: «Якби моя була хоч трохи симпатичніша, я б її ще зґвалтував». На що Воєвудський додав: «Я навіть не знаю, як моя виглядає, бо вона весь час на колінах (миє підлогу)». Цей ефір викликав дипломатичний скандал. МЗС України виступило з офіційною заявою, вимагаючи вибачень. Прокуратура розпочала розслідування за фактом образи за національною ознакою. Програму закрили, ведучих звільнили, а радіостанцію оштрафували.
Натомість після Євро-2012 українська міграція до Польщі почала мінятися: в країну поїхали студенти на навчання, а з початком війни у 2014 році усе більше українців обирало Польщу не тільки для тимчасової роботи, але й як країну проживання. До 2021 року найбільша кількість українських мігрантів прибула до Польщі у 2015-му. І якщо спочатку це були здебільшого сезонні працівники, то згодом збільшилася кількість українських мігрантів, які виконували роботу високої кваліфікації. З’явилося багато «білих комірців»: програмісти, інженери, працівники великих компаній. Вчорашні прибиральниці та працівниці заводів за кілька років трудового «заробітчанства» освоїлися, опанували мову і почали відкривати клінінгові компанії, салони краси, кафе, дитячі садочки.
Хоч медіа часто продовжували культивувати стереотипи про прибиральниць і збирачок полуниці. У 2015-му один з польських телеканалів випустив серіал «Дівчата зі Львова» про чотирьох українок, які через неблагополучні життєві обставини їдуть у Польщу, звісно ж заробляти прибиранням. Серіал стереотипізував образ українки як завжди гарної переважно на підборах жінки, яка добре готує і знає, що «шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок».
Натомість цей міф поступово руйнують самі українки, яких у різних сферах життя польського суспільства стає більше. Польський «Форбс» у 2020-му виходить із статтею «Українки роблять приголомшливу кар'єру в Польщі. Це нова еміграція». Але усвідомлення факту, що українки здатні на щось більше, прийшло тільки з початком повномасштабного вторгнення.
Багаті невдячні українські біженки паразитують на соцвиплатах?
Українські біженці стали «культурним шоком» для сусідів. До Польщі поїхали освічені жінки, які часто не вписувалися в образ біженок. Чи не найбільшим здивуванням для поляків стали жінки на дорогих машинах. «Я не можу зранку купити каву в Старбакс, бо у черзі тільки українські біженки. Це ж дорого! Не кожен поляк може дозволити купити собі тут напій. Звідки у них гроші? Навіщо вам тоді допомагати?» – скаржився авторці знайомий журналіст вже через кілька місяців взаємного буття з українськими біженцями у Польщі.
Кремлівська пропаганда швидко малює «новий образ» української жінки і усіляко розганяє фейки про те, що нібито серед біженців багато людей із високими статками, які не потребують жодної допомоги від польської держави, але полюють за соцвиплатами і відверто зловживають гостинністю польського народу. Найлегше розпалити побутовий конфлікт у «чутливих» місцях – дитячих садочках, школах, лікарнях, перетворивши жінку з «жертви війни» на «соціальну паразитку». Як наслідок це руйнує бажання допомагати Україні на рівні пересічного громадянина.
Фраза «Полька чекає в черзі два роки, а українка йде без черги» стала віральною, хоча Міністерство охорони здоров'я Польщі неодноразово її спростувало. А Головне статистичне управління Польщі GUS оприлюднювало дані, що на 1 злотий виплати «Родина 800+» українські мігранти заплатили до польського бюджету близько 5,4 злотих податків. За словами Анни Долінської, пропагандисти вміло грають на соціальних болях, намагаючись зіштовхнути польок і українок, які у Польщі претендують на єдині соціальні блага.
А ще українки нібито невдячні і не цінують допомоги. «Подивися на акаунт цієї українки, вона псує імідж України!», – писала авторці подруга-полька. Ця дівчина у тіктоці скаржилася ламаною польською на низький рівень освіти поляків, а також на «стервозних» польських жінок. «Або вона дурненька і не розуміє, як це ображає поляків і шкодить Україні, або її використовує Росія», – заключила полька.
Російське походження іншого маніпулятивного відео викрили польські журналісти. У ньому українка нібито нарікає на отриману польську гуманітарну допомогу. Жіночий голос за кадром говорить: «Якесь дешеве польське г*но, вони хочуть нас отруїти! Консерви тільки собакам можна давати. Навіть креветок і просекко не поклали».
Це відео викликало обурення поляків, його репостнули сотні разів: в тому числі в російській соцмережі «Вконтакті». Як з'ясували журналісти, в оригінальному відео українка – переселенка з Херсона – дякує полякам за допомогу, а на її відео наклали інший голос і текст.
Водночас тема недостатньої вдячності та «паразитуванні» на соцдопомозі українцями стає топовою на президентських перегонах, бо на антиукраїнських наративах, як з’ясувалося, можна добре збагачуватися електоральними балами. Ліберальний кандидат мер Варшави Рафал Тшасковський несподівано першим заявляє, що треба забрати виплати 800+ у біженців. А тоді ще кандидат, а нині президент Кароль Навроцький пропонував встановити систему у лікарнях, яка б надавала першість полякам у доступі до медпослуг. Це ще більше налаштовувало поляків проти українців в цілому і українських жінок, зокрема.
Хоч битва за садки і черги переважно відбувається в інтернеті, але і в офлайні деякі українці відчувають наслідки кремлівської пропаганди і заяв політиків. Бізнесвумен Анна Бондаренко, яка переїхала до польського міста Лодзь задовго до повномасштабного вторгнення, була змушена продати дитсадочок через те, що вона – українка.
«В яслах у спальному районі міста у 2024 році почався батьківський бунт. Кілька мам скаржилися, що я – українка і нібито живу на польські соцвиплати. Хоча я – власниця двох ясел, яка дає роботу 13 полькам. На батьківських форумах закликали не водити дітей до садочку. В результаті усе менше стало ходити дітей і торік ясла у спальному районі міста довелося продати», – ділиться вона.
Українські жінки – скарб для польської економіки
Реальність кардинально відрізняється від фейків у тікток. Замість того, щоб виснажувати бюджет, українки стали рятівним колом для польської економіки. У дослідженні «Супергерой у спідниці. Психологічна стійкість українських жінок, які тікають до Польщі від війни в Україні» за 2024 рік автори стверджують, що «жінки-біженки часто демонстрували майже надлюдську силу – як дорогою до Польщі, так і після прибуття, поєднуючи догляд за дітьми з кількома роботами, часто нижче кваліфікацій, лише для того, щоб забезпечити основні потреби своїх дітей та близьких. Однак це не романтизує їхній образ, ця «надлюдська» сила часто була наслідком відсутності іншого вибору».
Нацбанк Польщі у 2024 році порахував, що українські біженки отримують в середньому на тисячу злотих менше за поляків, а саме – 3 543 злотих. Згідно з оцінкою Управління верховного комісара ООН у справах біженців у березні 2025 року, 20% українських біженців у Польщі живуть в умовах відносної бідності, тобто сукупний дохід після врахування всіх соцвиплат менший за половину середнього доходу по країні.
На думку Анни Долінської, в цілому уявлення про українок поступово змінюється: «Поляки побачили, що Україна різна, і жінки різні. До Польщі приїхало багато жінок середнього класу. Ну і більше поляків стало їздити в Україну – серед них ті, хто возить гуманітарну допомогу, і воює за Україну».
Більшість українок інтегрувалися в ринок праці швидше, ніж будь-яка інша група біженців у світі за останні десятиліття. Близько 70% біженок працює, понад 45% має вищу освіту, проте багато хто погодився на роботу нижче кваліфікації, аби лише бути фінансово незалежними.
Більше того, українки не чекають на виплати – вони створюють робочі місця. Згідно з даними Польського економічного інституту (PIE), кожна десята нова компанія (ФОП), що відкривається в Польщі, – українська. Понад 40% цих бізнесів засновані саме жінками. Найчастіше це сфера послуг, косметологія, освіта. Ці жінки не лише забезпечують себе, а й платять внески до ZUS (Фонду соціального страхування), з яких потім виплачуються пенсії самим полякам.
Українські біженки – не тягар для польського платника податків. Економічні звіти міжнародних організацій (Deloitte, Oxford Economics, UNHCR) за 2024–2025 роки свідчать, що українці не просто «відпрацювали» отриману допомогу, а приносять чистий прибуток державі. У 2024 році українці забезпечили 2,7% ВВП Польщі.
Замість «утриманок» Польща отримала сотні тисяч мотивованих, освічених та працьовитих жінок, які врятували польський ринок праці від стагнації. Дезінформація про «дармоїдство» – спроба знецінити величезний внесок і змусити поляків відчувати себе обдуреними, хоча насправді економіка країни лише виграла від присутності українок.
Матеріали проєкту «Мости України» виходять у рамках партнерського проєкту «Голки» та «Главкома».
«Мости України» – проєкт, покликаний збудувати мости між українцями, які залишаються в Україні, і тими громадянами нашої держави, які з різних причин виїхали і можуть допомогти державі під час війни і в повоєнній відбудові. Мільйони українців за кордоном можуть зробити значно більше, ніж один посол, і бути амбасадорами інтересів України: адвокатувати потреби нашої держави на місцевому та національному рівнях у тих країнах, де вони зараз перебувають, промотувати українську культуру та мову у світі, а також протидіяти ворожій дезінформації в інформаційному полі.
Читайте також:
- Пьотр Лукасевич: Українці – частина успіху Польщі, але це також значний виклик
- Посол Василь Боднар: «Найстрашніший» міф – українські жінки відберуть польських чоловіків
- «Україна нападе», «наказ запліднювати польок». 10 фейків, що шокують Польщу
- «Польща забере Львів і перевірить на кордоні тату з Бандерою». Як Росія налаштовує українців проти поляків?
Коментарі — 0
