Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    З еміграції до Верховної Ради. Як Клюєв із Шарієм збурили протести у Києві

    • Віталій Тараненко
    • Розсилка
    Анатолій Шарій і Андрій Клюєв. Колаж 24 каналу - З еміграції до Верховної Ради. Як Клюєв із Шарієм збурили протести у Києві
    Анатолій Шарій і Андрій Клюєв. Колаж 24 каналу

    Люди вийшли на Майдан, бо ЦВК пустила на вибори проросійського пропагандиста та соратника Януковича

    Після програшу Петра Порошенка на президентських виборах до України почали повертатися політичні і громадські діячі, котрі були «нев’їзними» протягом останніх п’яти років. 

    Так, на початку травня 2019-го до Києва прибув журналіст і телеведучий Савік Шустер, якого в Україні звинувачували у виведенні $2,6 млн в офшори. А вже у червні Державна фіскальна служба закрила справу щодо ухилення від сплати податків.

    Колишній заступник голови адміністрації президента Віктора Януковича, юрист Андрій Портнов, який до цього жив в Австрії, повернувся до України напередодні інавгурації нового президента Володимира Зеленського. Не гаючи часу, Портнов узявся «доганяти» колишніх, закидавши Державне бюро розслідувань заявами про злочини з боку ексглави держави Петра Порошенка і його соратників. 

    У травні на українському горизонті з’явився експрезидент Грузії і колишній голова Одеської ОДА Михайло Саакашвілі. У липні 2017 року Порошенко позбавив його українського громадянства, а в лютому 2018 року Саакашвілі силоміць літаком депортували до Польщі. Також прикордонники виписали йому заборону до 2021 року перетинати держкордон України.

    Зруйнував усі ці плани попередньої влади новий президент Володимир Зеленський, який повернув Саакашвілі громадянство України. Відомий політик швидко зорієнтувався і вже  веде на позачергові вибори до Верховної Ради майже сотню кандидатів від свого руху «Рух нових сил».

    Поборотися за депутатські мандати отримали шанс й одіозні колишній секретар Ради Нацбезпеки і оборони та глава Адміністрації президента Януковича Андрій Клюєв, а також проросійський відеоблогер і колишній журналіст Анатолій Шарій. Обоє у боротьбі за право висуватися виграли в Україні дві судові інстанції.

    Брат замість брата

    Новоспеченого кандидата в депутати Андрія Клюєва (46 виборчий округ Донецької області) вважають одним із організаторів розгону студентів Євромайдану в ніч з 30 листопада на 1 грудня 2013 року. За даними правоохоронців, тоді було витіснено за межі столичної площі понад 300 осіб,  були побиті 84 особи, з них 17 студентів.

    Однак покарання за цей злочин та ряд інших колишній топчиновник не поніс. На офіційному сайті МВС Клюєв внесений у розділ осіб, які переховуються від органів влади. Там же вказана дата його зникнення — 28 лютого 2014 року. При цьому, в одній із судових ухвал Служба безпеки України вказала, що ексрегіонал мешкає у Московській області Росії. Зокрема, у грудні 2016 року Андрій Клюєв брав участь у судових засіданнях Дорогомилівського районного суду Москви та надавав свідчення з метою визнання подій лютого 2014 року в Україні державним переворотом, а також у лютому 2017 року прийшов на телеефір російського телебачення, де розповідав про ці ж події.

    Якщо довіряти інформації правоохоронців, то колись впливовий представник Партії регіонів не міг фізично принести пакет документів на реєстрацію до ЦВК. Тому й скористався перевіреним фінтом: маловідома політсила десь провела з’їзд, на якому висунула кандидатом у народні депутати Андрія Клюєва. Після цього партія взяла документи чиновника часів Януковича і принесла на реєстрацію до ЦВК.

    Тимчасовим політичним дахом виступила Ліберальна партія України. На парламентських виборах-2012 ця політсила виявилася аутсайдером перегонів, взявши 0,07% або 15549 голосів. У 2014 році вона побила власний антирекорд — 0,05% (8523 голосів).

    За інформацією бізнес пошукового ресурсу Youcontrol, з травня 2016 року керівником Ліберальної партії записаний Петро Циганко. Він був помічником народного депутата VII скликання від Партії регіонів Михайла Опанащенка на громадських засадах. Сам екснардеп також встиг покермувати маловідомою партією, щоправда, лише один місяць.

    23 червня 2019 року Центральна виборча комісія відмовила Клюєву в реєстрації кандидатом у нардепи на позачергових парламентських виборах. Як аргумент комісія використала інформацію Генпрокуратури про те, що починаючи з 2014 року проводяться досудові розслідування у декількох кримінальних провадженнях, у яких Клюєву повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та оголошено про його розшук. Крім того, з кінця 2015 року слідчим суддею надано дозвіл на затримання підозрюваного з метою його участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

    Також Генеральна прокуратура має обґрунтовані відомості, що Клюєв не перебуває на території України з лютого 2014 року, додали в ЦВК.

    Та це не зупинило ексрегіонала і він оскаржив постанову ЦВК у судах. Його інтереси представляв адвокат Володимир Кочан. Людина з такими ж ініціалами була суддею Вищого адміністративного суду України.

    Шостий апеляційний адміністративний суд і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду стали на бік Клюєва. Зокрема, апеляційний адмінсуд з’ясував, що пан Клюєв з 1993 року є громадянином України,  має реєстрацію постійного місця проживання в  Донецьку. Наразі це місто є окупованою територію, при цьому знаходиться в межах державного кордону України, відповідно до статті 133 Конституції.

    Також суд вивчив лист ГПУ, який слугував доказом для ЦВК, щоб відмовити в реєстрації колишньому главі адміністрації Януковича. Зі  змісту вказаного листа вбачається, що Клюєв востаннє перетинав кордон України 1 січня 2015 року та повернувся на територію України 11 січня 2015 року через пункт пропуску «Бориспіль-аеропорт». Інших відомостей у ГПУ щодо перебування позивача за кордоном за період 2014-2019 роки немає.

    Водночас, з наявної в матеріалах справи довідки Державної прикордонної служби України, наданої на звернення від 24 жовтня 2017 року вбачається, що відомостей про перетинання державного кордону України у період з 15.01.2015 до дня виготовлення довідки, громадянином Андрієм Клюєвим в базі даних не виявлено.

    Крім цього, на думку суду, перебування особи на тимчасово окупованій території України не може ототожнюватись з перетинанням державного кордону.

    Разом з тим, колегія суддів не приймає доводів ЦВК, які покладені в основу спірної постанови, щодо наявності у Генеральної прокуратури обґрунтованих відомостей про відсутність Андрія Клюєва на території України з лютого 2014 року, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Посилання на переховування Клюєва від слідства, колегія суддів залишає поза увагою, оскільки для реєстрації кандидатом в народні депутати має значення лише наявність у особи непогашеної судимості.

    «За таких обставин, колегія суддів вважає, що Ліберальною партією були надано достатні підтвердження проживання Андрія Клюєва в Україні протягом останніх п`яти років, однак відповідачем (ЦВК — «Главком») не було здійснено відповідних дій щодо розгляду поданих документів та протиправно прийнято рішення без врахування доказів», — сказано у рішенні Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня.

    ЦВК 2 липня виконала рішення Верховного суду і таки зареєструвала Андрія Клюєва кандидатом у нардепи. При цьому секретар Центральної виборчої комісії Наталія Бернацька наголосила, що у рамках чинного законодавства ЦВК зобов’язана виконувати рішення судів, проте назвала подібні ухвали судів «зрадою цінностей, які були захищені українцями на Майдані», а також «базових принципів демократії».

    «Якщо людина тікала з України, то вона тікала офіційно через пункт пропуску і поставила штампик у паспорті про це, і це буде належним доказом у цій справі?! Чи, можливо, якби пан Янукович подав документ як кандидат у народні депутати України, то він, мабуть, також не має штампику у паспорті, й за такою позицією суддів, мабуть, також повинні були його реєструвати кандидатом у народні депутати», — обурилася представниця ЦВК.

    Натомість Верховний суд днем раніше роз’яснив: скасував рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання ЦВК зареєструвати кандидатом у народні депутати Андрія Клюєва, і зобов’язав ЦВК повторно розглянути документи щодо його реєстрації.

    Клюєв балотується у 46-му окрузі з центром у Бахмуті Донецької області. Округ практично рідний для кандидата, оскільки тут двічі до Верховної Ради обирався рідний брат одіозного ексчиновника Сергій Клюєв. Зокрема, у 2012 році за брата, який йшов від Партії регіонів, проголосувало 73,10% виборців. У 2014 році самовисуванець Сергій Клюєв одержав 47,47% підтримки.

    Ще ремарка. Під час першого туру президентських виборів 31 березня 2019 року мешканці Бахмута і району, здебільшого, голосували за лідера Опозиційного блоку Юрія Бойка.

    Блогер і діджей штурмують Раду

    Через суди відкрили собі шляї до Верховної Ради відеоблогер Анатолій Шарій і український діджей, творець радіостанції Dj Fm Євген Євтухов. Обоє йдуть за списками партії Шарія, відповідно, №1 і №5.

    24 червня ЦВК відмовила їм в реєстрації кандидатами у нардепи. Комісія послалася на інформацію з відкритих джерел, вказавши, що Шарій понад п’ять років тому виїхав за кордон і тривалий час проживає за межами України. А Євтухов протягом п’яти останніх років перед днем виборів двічі виїздив за межі України на періоди, що перевищували 90 днів, а саме: на 107 та 136 днів.


    Дані з сайту ЦВК
    Дані з сайту ЦВК

    При цьому документів, які б підтверджували виїзд зазначених осіб за кордон не у приватних справах, до Центральної виборчої комісії не надходило.

    Шостий апеляційний адміністративний суд 26 червня задовольнив позов Анатолія Шарія і скасував постанову ЦВК. У суді представник Центрвиборчкому надав статті з мережі Інтернет і каналу YouTube Ольги Шарій, в яких говориться, що Анатолій Шарій попросив притулок у Литві, а також був заарештований в Голландії. При цьому у відповіді на запит ЦВК щодо перетину Шарієм кордону України Держприкордонна служба зазначила про відсутність інформації щодо цієї особи.

    «У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що сам по собі висновок ЦВК про те, що Анатолій Шарій не проживав на території України протягом останніх п`яти років, заснований виключно не відомостях з Інтернет-джерел, на переконання судової колегії, не може вважатися обґрунтованим за відсутності належних і допустимих доказів таких обставин, зокрема, але не виключно, даними Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України тощо», — зазначено у рішенні суду.

    Соратник Шарія Євген Євтухов також виграв суди. Зокрема, він надав судам довідку медичного центру Герцлії (Ізраїль), якою підтверджується, що з 20 липня 2014 року до 1 грудня 2014 року та з 21 грудня 2014 року до 6 квітня 2015 року Євтухов проходив лікування у вказаному медзакладі. Цього аргументу було достатньо, щоб зобов’язати ЦВК зареєструвати його у списку виборчому партії.

    У контексті цих судових баталій варто згадати ще одне, але не пересічне рішення. Шевченківський районний суд Києва 10 квітня 2019 року скасував розшук і заочний арешт скандального блогера Анатолія Шарія. У тексті ухвали подані певні відомості з його місцеперебування. Зокрема, на початку 2012 року суд оголосив Шарія, якого підозрювали за статтею «хуліганство», у розшук. Але вже в кінці лютого 2014 року розшук було припинено, оскільки він отримав статус політичного біженця від Литви. Крім цього, у середині літа 2013 року міністр безпеки та юстиції Нідерландів відмовив Україні у видачі Шарія, звільнивши його від екстрадиційного арешту.

    Також Шевченківський суд перевірив доводи сторони захисту з приводу того, що обвинувачений Шарія не ухилявся від суду, а вимушено покинув територію України у зв'язку з його переслідуванням, які знайшли своє підтвердження, з огляду на те, що через незначний проміжок часу з моменту виїзду за межі України він отримав статус біженця в одній з європейських країн.

    Після офіційної реєстрації ЦВК 2 липня Анатолій Шарій відреагував відеокоментарем, заявивши, що «люди отримали шанс управляти країною». 

    Онищенко і Кацуба «пролетіли»

    Не пощастило стати кандидатами у народні депутати одіозним нардепу-втікачу Олександру Онищенку і нардепу VII скликання від Партії регіонів Сергію Кацубі. Щоправда, Онищенко, якого висунула Соціалістична партія в одномандатному виборчому окрузі №93, виграв справу у Шостому апеляційному адміністративному суді. Однак Верховний суд остаточно закрив йому дорогу до Ради, підтвердивши  правомірність відмови ЦВК його реєструвати.


    Олександр Онищенко, який перебуває за межами України і якого НАБУ підозрює в організації корупційної схеми, не потрапляє до Ради
    Олександр Онищенко, який перебуває за межами України і якого НАБУ підозрює в організації корупційної схеми, не потрапляє до Ради

    «Оцінюючи причини відсутності позивача (Онищенка — «Главком») за межами території України, суд з’ясував, що в листі ГО «Всеукраїнська федерація кінного спорту України» немає відомостей про найменування змагань, місця і дати їх проведення, статусу позивача в цих змаганнях і підстави, на якій позивач брав у них участь», — пояснили у суді.

    Що стосується Сергія Кацуби, то Центральна виборча комісія скасувала його реєстрацію кандидатом в народні депутати, включеного до списку партії «Опозиційний блок» під №23. Згідно з інформацією щодо перетину держкордону України, яку надала Державна прикордонна служба, з  27 вересня 2015 року до 25 січня 2016 року разовий виїзд за кордон  Кацуби становив 119 днів, а протягом періоду з 8 червня 2016 року до 1 травня 2019 року тривалість його перебування за межами України становила  1056 днів (понад 180 днів кожного року в період з 21 липня 2016 року до  21 липня 2019 року).

    Шостий апеляційний адміністративний суд 30 червня відмовив Кацубі у задоволенні позову до ЦВК. Як аргумент, представник позивача надав суду медичну довідку від 14 червня 2019 року, видану медичним центром Німеччини Меdcologne GmbH & Со. У ній зазначено, що Кацуба 26 і 30 вересня 2015 року проходив обстеження у м. Кельн, Німеччина, зі встановлення діагнозів та рекомендацій щодо лікування. Лікування проводилось у мережі Меdcologne GmbH & Со.KG з 1 жовтня 2015 року до 20 січня 2016 року, а потім було продовжено через рецидиви і складний перебіг захворювання з 1 вересня 2016 року до 20 травня 2019 року.

    Разом з тим, колегія суддів отримала інформацію з вебсайту медичного закладу Меdcologne GmbH & Со.KG, що ця установа забезпечує лише підбір лікувального закладу, організацію лікування та не залежить від будь-якої конкретної клініки. Тому довідка не може у повній мірі розкрити та підтвердити термін перебування пацієнта на лікуванні з прив`язкою до медичного закладу, в якій він лікувався.

    До того ж, з довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 21 червня 2019 року випливає, що Сергій Кацуба 1 травня 2019 року перетнув кордон України («Бориспіль»), повернувшись рейсом з Барселони (Іспанія). Проте в довідці медичного центру Німеччини вказано, що лікування позивача проводилось у мережі Меdcologne GmbH & Со.KG до 20 травня 2019 року.

    «Терпіти більше не можна»

    Соціальні мережі миттєво відреагували на «парад» судових рішень щодо одіозних осіб. Через Facebook небайдужі громадяни дали клич на захід «Терпіти більше не можна», який розпочався о восьмій вечора 2 липня на київському Майдані Незалежності. Учасники акції прийшли з плакатами «Терпіти більше не можна», «Сепарам не місце в Раді».


    Мітинг на Майдані проти реєстарції на виборах одіозних осіб

    Пізніше народний депутат Мустафа Найєм у своєму Telegram-каналі виклав документ, який підтверджує, що Верховний суд і ЦВК знали про те, що Андрій Клюєв не проживав на території України.

    (для перегляду повного варіанту документу натисніть на зображення)

    Згідно з листом керівника управління спеціальних розслідувань ГПУ Сергія Горбатюка, колишній глава АП Віктора Януковича супроводжував свого шефа при перетині кордону і згодом особисто вказував місцем свого проживання: с. Шульгіна Одінцовського району, г. Москва, Росія. 

    Віталій Тараненко, для «Главкома».

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ