Путіністка Наташа Корольова зізналася, що ностальгує за Києвом

Співачка Наташа Корольова, яка народилася та виросла в Києві, але проміняла Україну на країну-агресорку, дала російським ЗМІ інтерв'ю, де висловилася про свою малу батьківщину.

Запроданка зізналася, що сумує за Києвом, але приїхати в столицю України не може. Справа в тому, що артистка внесена до списку санкцій через підтримку російської політики.

«На жаль, я давно вже не в'їзна до Києва, тому що давно мене закрили, першу. Я представляла загрозу, напевно, своїми хорошими добрими піснями. Вони не могли зрозуміти в який статус артиста мене записувати – російська артистка або своя? Була дилема, але в підсумку вирішили закрити, причому жорстко – на п'ять років», – жалілася Корольова. 

Зірка російської сцени переконувала, що часто згадує рідне місто. Зараз Корольова має можливість пожити в США, де мешкає її мати, але зірка обмежується лише нетривалими поїздками. Каже, що не почувається «як вдома», хоча насправді все просто – росіянам ніде не раді. 

«Приїжджаю в гості із задоволенням, але на якийсь час. Далі не можу, не моє», – сказала Наташа.

Нагадаємо, що однією причиною, яка тримає співачку в Росії, є її чоловік Тарзан. Він неодноразово говорив, що хотів піти на війну, аби вбивати мирних українців, проте так і не мобілізувався. Наразі чоловік лише пише у своєму блозі пропагандистську маячню.

За це Сергій Глушко потрапив до санкційного списку 119 росіян, яким заборонено в'їзд в Україну. Також на території нашої країни заборонені будь-які культурні продукти, які були створені за участю путіністів.

Нагадаємо, що мама ура-патріотки Наташі Корольової Людмила Поривай, яка в соцмережах палко підтримувала Україну в жорсткому протистоянні з сусідньою державою-терористом, несподівано засвітилася в Москві.

Раніше «Главком» писав, що російська преса вибухнула «сенсаціями» про те, що Корольова «погладшала до невпізнання». Колишня українка, яка затято мовчить про війну в Україні, стараючись  довести росіянам, що вона своя, а її чоловік взагалі з трусів вискакує, емоційно розповідаючи про вдавані успіхи російської армії на фронті, так і не стали своїми в рашистській країні.