За рік зафіксовано 205 616 порушень режиму припинення вогню на Донбасі - Хуґ

Доброго дня!

Минулого тижня СММ ОБСЄ зафіксувала 3293 порушення режиму припинення вогню.

Відповідно загальна кількість цих порушень цього року становить 205 616.

Минулого тижня ми зафіксували 57 одиниць озброєння, розміщених із порушеннями погоджених ліній відведення: 31 у непідконтрольних урядові районах та 26 – у підконтрольних.

Загалом цього року Місія зафіксувала 2860 одиниць озброєння, розташованих із порушенням ліній відведення.

Цього року ми підтвердили 183 жертви серед цивільного населення: 34 загиблих і 149 поранених.

Цього року СММ ОБСЄ понад 820 разів сприяла організації ремонтних робіт на об’єктах цивільної інфраструктури і здійснювала їх моніторинг.

Факти, неспростовні факти, встановлені понад 700 цивільними спостерігачами, а також за допомогою безпілотних літальних апаратів і камер.

Щодня вони висвітлюються у загальнодоступних звітах СММ ОБСЄ.

Щодня, чорним по білому, відображається болісна картина реальності.

Втім досі є ті, хто відмовляється її бачити.

Ті, для кого факти не мають значення.

Ігноруючи реальність, вони радше зосереджуються на діях іншої сторони.

Все, що їх цікавить, — хто перший відкрив вогонь.

Все, що вони хочуть робити, — звалити провину на іншого.

Для них це не реальність, а гра у пошук винних.

Вони сортують факти через історичну і політичну призму.

Вони запитують, а інколи навіть заздалегідь вирішують на свій розсуд, по кому подзвін.

Забуваючи, що цей конфлікт рівною мірою стосується і впливає на кожного.

Немає значення на якому боці лінії зіткнення вони перебувають.

Немає значення, яку релігію вони сповідують,

якою мовою розмовляють;

чи яких політичних поглядів дотримуються, якщо взагалі вони в них є.

Кулі та вибухи, що ми цілодобово фіксуємо на сході України, не розрізняють свої цілі.

Вони влучають у цивільне населення, незалежно від їхньої класової приналежності та віросповідання, не дивлячись на вік або стать.

Багато з них — діти. Багато з них через похилий вік вже не можуть врятуватися втечею.

А чимало з них занадто бідні, щоб виїхати.

Ось і реальність — подзвін лунає по них усіх.

Реальність — це травмовані мирні жителі, на яких постійно чигає небезпека неминучого насильства і чимало з них страждають від нього, незалежно від того, на чиєму вони боці, яка в них віра чи мова, або навіть погляди.

Факти, що встановлює Місія, розказують про фермерів у полях, які, збираючи свій врожай, натикаються на невибухлі боєприпаси та протитанкові міни та дістають поранення.

Про матерів, які загинули, коли вийшли до магазину за продуктами.

Про дітей, переважно маленьких хлопчиків, які ростуть без однієї ноги.

Огульне непередбачуване насильство, сліпі кулі та мінометні міни, що пробивають вікна людських домівок.

Факти мають значення, бо вони розповідають про щоденні виснажливі труднощі та нестерпні страждання, нав’язані мільйонам людей, а саме про години, якщо не цілі дні, витрачені, щоб потрапити до лікарні або отримати пенсію.

Розповідають про місця з сумнівними юридичними та судовими практиками, якщо вони взагалі там існують.

Місця, де порушено порядок і закон, а замість них — незаконні структури, які лише стверджують, що претендують на правову легітимність.

Уявіть, щоб ви відчували і щоб це означало для вас і вашої родини, якби це сталося з вами.

Це — надзвичайна ситуація.

Частина європейської країни, яка перебуває у стані потрясінь і конфлікту: вимушені переселення, руйнація та смерть.

Після чотирьох з половиною років встановлення фактів та звітування про них, після чотирьох з половиною років роботи на місцях сотень наших спостерігачів, а у небі — безпілотних літальних апаратів — ми розуміємо, що насправді відбувається на Донбасі.

А відбувається те, що на місцях від цього ніхто не виграє.

Здебільшого незмінні позиції та траншеї, що простираються уздовж 400 км землі.

Поле бою, відтворене у 21 столітті, яке Європа вже не бачила ціле століття.

Частина Європи, що була втягнута у гру з перетягування каната.

Факти, які ми надаємо щодня, такі ж безжальні, як і сам конфлікт, розповідають про місце, яке повернулось у минуле.

Факти – неспростовна річ.

Вони розповідають про те, як колись міста і села, де вирувало життя і що процвітали за рахунок вугілля та сталі, дедалі глибше впадають в економічний занепад.

Там залежність від сторонньої допомоги стала нормою для сотень тисяч людей, якщо не мільйонів.

Там, де вода вже не сприймається даністю.

Там, де газ вже не завжди є умовою комфортного побуту.

Там, де усі потрапляють під покров темряви, незалежно від своїх поглядів, мови або прапору.

Шановні друзі!

СММ ОБСЄ виконала свою частину.

Ми виконали свою роботу.

Ми розмістили свій персонал.

Ми здійснили моніторинг.

Ми встановили факти.

Ми щодня про них звітуємо на офіційному сайті ОБСЄ трьома мовами: англійською, українською та російською.

Ми розповіли історію про кризу в Україні та навколо неї.

Ми донесли цю інформацію.

Є люди, які контролюють ситуацію.

Деколи маючи на це відповідні правові санкції, інколи — ні.

Проте, все одно ці люди ухвалюють рішення.

Особи, відповідальні за прийняття рішень.

Їм вже давно час зрозуміти те, що ми намагаємось донести.

Ті, хто при владі, мусять відповідати за свої дії.

Хто ламає, той і лагодить.

Насильство має припинитись.

Шановні друзі!

Я щойно повернувся з триденного візиту до Чернівців, Івано-Франківська, Львова, Херсоні та Одеси.

Процеси, які відбуваються там, не відрізняються від того, що я бачив минулого тижня на сході України.

Стає дедалі більше людей на місцях, які дослухалися до того, про що ми повідомляли.

На місцевому рівні, як у Луганську, так і у Львові, люди дивляться реальності в очі.

Вони розуміють, що саме вони мають вирішувати нагальні проблеми.

Люди розуміють, що протиставлення історично сформованих та політично заангажованих риторик не може слугувати основою для визначення спільного майбутнього.

Всюди, де я був за ці два тижні – по всій Україні – я зустрічав людей, які хочуть віднайти шлях у майбутнє.

Я зустрічався з людьми, хто розуміє, що кожний долар витрачений на кулі та міни, це долар, який не витратили в цілях миру.

Ці люди хочуть і готові працювати заради економічного розвитку, захисту довкілля та суспільства, заради рівних прав для усіх, незалежно від національності, мови або статті.

Люди, які не відірвані від реальності.

Люди, що не мислять лише двома категоріями.

Вони не грають у гру з перетягування канату.

Не поділяють світ на чорне і біле.

Конфлікт, так само як і масштабні політичні й економічні потрясіння травмують.

Перебуваючи поблизу місця подій, часто важко «за лісом розгледіти окремі дерева».

Часто саме ті, на кого безпосередньо впливає ситуація, мають поглянути на реальний стан речей.

Втім після відвідування майже кожного куточка України протягом останніх двох тижнів я зрозумів, що саме ті люди, на яких безпосередньо впливає ця ситуація;

не лише ті, хто потерпає від неї, але й навіть ті, хто підтримує насильство,

досить добре розуміють реальність.

Їм не потрібні звіти СММ ОБСЄ, бо щодня вони стикаються з суворою реальністю.

Вони можуть створити нову реальність, спільну реальність у злагоді та мирі.

Шановні друзі!

Хоча здебільшого конфлікт наразі має статичний характер, він далеко не заморожений.

Рівною мірою можливе як його вирішення, так і подальша ескалація.

Ніхто не може цього передбачити.

Але ніхто, особливо ті, хто ухвалює рішення, не повинні закривати очі на факти.

Ми можемо за інерцією спіткати ще більше насильства або навпаки можемо скористатися можливостями, аби покласти йому край.

Дякую!

Переглянути запис прес-конференції