Президент Федерації біатлону пояснив, що втручатися у роботу тренерів його змушують їх грубі помилки

Президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак розповів в інтерв’ю «Главкому» про тренерські прорахунки, які впливали на результати нашої збірної, а іноді – на здоров’ю спортовців. При цьому, за словами пана Бринзака, остаточні рішення приймає не він, а саме наставники збірної.

«Так, я можу сказати, приміром, хто має бігти в естафеті, - стверджує Володимир Михайлович. – Але то буде тільки моя особиста думка. Тренери самі вирішують – прислухатися чи ні. Остаточне рішення за ними. Хоча в біатлоні я з 1973 року, 47 років, колись сам тренував дівчат у збірній СССР. Досвід є, я багато бачу, що й де робиться неправильно, хто як готовий. То була моя ідея – ставити на Олімпіаді в Сочі Джиму в естафеті не на перший етап, а на другий. Бо бачив, що перед тим Юля в рамках Кубка світу в Ансі отримала травму. Її заштовхали і першого етапу вона боялася. А в Сочі після старту відразу великий підйом. У Джими ж була звичка спершу всіх пропускати, а потім на стрільбищі відпрацювати швидко і відігруватися. Я розумів, що якби Юля у Сочі всіх пропустила, то вона була б у середині. А далі якби суперниці втекли, шансів наздогнати їх було б мало. Тому й поставили тоді на перший етап Віту, на другий – Юлю. Це спрацювало. Тоді мене послухали, бо іноді зі сторони видніше. Хоча то не означає, що я когось змушую чи мене слухають постійно.

Помиляються всі. Санітра в Пхьончхані теж помилився. Ще до Олімпіади-2018 пройшов з хлопцями всю програму чемпіонату Європи в Італії. Високо в горах. Цього не треба було робити. При переїзді під час акліматизації він дав не ту роботу – по два тренування по 30 кілометрів. У цей момент організму вартувало дати відкататися і звикнути до клімату. Тим паче, що в Кореї були погані погодні умови. Натомість хлопців навантажили й вийшло, що Підручний з чистою стрільбою став 20-м, тоді як за оптимальних умов мав бути мінімум у п’ятірці.

Чи як колись Велепець розповідав, що Бринзак не знає усіх нюансів. Але був випадок, коли команда перед чемпіонатом світу в Осло повернулася з американського кубкового етапу. Урош відразу повіз команду в словенську Поклюку, на висоту 1600 метрів. Там команда проходила адаптацію до восьмигодинної різниці в часі. То за умови, що навіть за умови однакового часового поясу на адаптацію потрібен день. У нас вийшло, що після шести днів почалася гірська акліматизація, а в цей момент Велепець спустив дівчат фактично на рівнину, в Осло. Тоді в Підгрушної там ледь не зупинилося серце. З індивідуальної гонки вона зійшла, також припинила після кола естафету. То за умови, що я говорив Олени не ставити. Меркушина тоді була готова як стріла, але Урош вирішив по-своєму. Досі переконаний, що з Настею ми тоді були б залізно з медаллю. Але останнє слово було за Велепцем. До речі, Микола Зоц тоді єдиний вирішив не їхати зі своєю вихованкою Іриною Варвинець у Поклюку і повіз її відразу в Осло. Іра тоді була ходом найкращою серед усієї нашої команди.

Ось і не вмішуйся після цього. Тільки цьогоріч були очевидні помилки з сестрами Семеренко і юніорською командою. Єдине, на чому встиг наполягти – щоб Оксана Москаленко і Катерина Бех їхали на юніорський чемпіонат світу не з Тисовця, а з Обертіляйха. І вони справді ногами виглядали найкраще. Тільки не стрільнули, але це біатлон. Це я розповідаю не тому, що вважаю себе всезнаючим керівником. Просто помічаю, коли в рішеннях немає логіки».