Тренер збірної розказав, як знищували генофонд українського волейболу

Головний тренер жіночої збірної України з волейболу Гарій Єґіазаров, з яким наша команда єдиний раз в історії грала на Олімпійських іграх (в Атланті-1996) і посіла четверте місце на чемпіонаті Європи-2001, пояснив, чому в останніх 19 років згадуваних результатів українська волейбольна збірна не добиралася навіть близько.

«Коли ми приходимо до Міністерства молоді і спорту України і захищаємо свої щорічні плани, то нам відповідають приблизно так: дайте результат, тоді будуть гроші, - каже Гарій Шамоєвич в інтерв’ю Sport.ua. – Виходить замкнуте коло, оскільки без належного фінансування в світову еліту пробитися вкрай складно, а не пробившись туди, ми не отримаємо цього фінансування. Ще раз хочу підкреслити: ігрові види спорту вимагають вкладень і часу.

У зв'язку з цим не можу не сказати про те, що «завдяки» такому ставленню до жіночого волейболу, ми, образно кажучи, свого часу розгубили весь свій український генофонд і втратили ціле покоління гравців найвищого рівня.

Подивіться, скільки наших волейболісток виїхали з країни і поміняли громадянство, починаючи з 2004 року. І це при тому, що наша молодіжна збірна у той час була однією з найкращих у Європі, завоювавши срібні нагороди. Щоб перераховувати прізвища, потрібно досить багато часу. Назву лише тільки деяких з них. Це Анна Цокур (нині Макарова), яка вже в складі збірної Росії ставала срібною призеркою Світового Ґран-прі. Ольга Дробишевська, яка прийняла громадянство Казахстану і в складі цієї збірної брала участь в Олімпіаді 2008 року, ставала бронзовим призером Азіатських ігор. Ще одна нинішня росіянка Марина Манюк (Марюхнич), яка в 2013 році в складі краснодарського «Динамо» виграла європейський Кубок виклику і стала MVP (найкращим гравцем) турніру.

У збірної Азербайджану виступало відразу кілька наших колишніх волейболісток. Зокрема Наталія Сказка (Маммадова) грала за цю країну протягом 14-ти років, була переможницею клубного чемпіонату світу, срібним призером і найкращою нападницею «Фіналу чотирьох» Ліги чемпіонів, ставала чемпіонкою і призеркою п'яти національних чемпіонатів.

Або взяти, наприклад, дівчат 1988-1990 років народження. Так чемпіонка світу та дворазова чемпіонка Європи Наталія Гончарова наразі є справжньою зіркою світового волейболу, вона лідер збірної Росії. Поліна Петрашко (Рагімова) в складі збірної Азербайджану протягом понад десяти років виступала чемпіонатах світу та Європи, є однією з рекордсменок світу за кількістю набраних очок за матч, набравши в одній грі 58 очок, в іншій – 54. Можна продовжувати ще і ще. Це була дуже велика розкіш розкидатися такими волейболістками.

Саме вони повинні були стати основою нашої жіночої збірної України на довгі роки, саме у них повинно було вчитися наступне покоління гравців. Але, на жаль, для України ці волейболістки були втрачені, а наша збірна протягом понад десяти років не могла навіть пробитися у фінальний етап таких великих турнірів як Олімпійські ігри, чемпіонати світу та Європи, Світові Ґран-прі, Ліга націй і так далі. Такі ситуації безслідно не минають і ми зараз пожинаємо плоди такого марнотратства. Щоб такі ситуації більше не повторювалися, треба кардинально міняти підхід до волейболу».

За словами пана Єґіазарова, останнім часом ситуація в українському волейболі змінюється в ліпшу сторону.

«Вже є чимало позитивних моментів, - каже тренер. – Так, з приходом чотири роки тому нового керівництва Федерації волейболу України ми бачимо, що як жіночій, так і чоловічій збірним стали приділяти значно більше уваги. Як результат, у 2017 році обидві збірні вперше виграли Євролігу. У 2019 і жіноча, і чоловіча збірні виступали у фінальних турнірах чемпіонату Європи, чого не було вже багато років поспіль. Молоді гравці вже не можуть так просто виїхати в іншу країну і поміняти громадянства, тому залишаються і виступають за збірну України. Безпосередньо президентом Федерації Михайлом Мельником багато робиться для популяризації нашого виду спорту, який ще зовсім недавно лише епізодично з'являвся на телебаченні, а тепер широко представлений і в засобах масової інформації, і в інтернеті».