Юлія Левченко: Мурашки по шкірі, коли піднімається наш прапор і стадіон слухає твій гімн

Юлія Левченко: Мурашки по шкірі, коли піднімається наш прапор і стадіон слухає твій гімн
Юлія Левченко

Стрибунка у висоту зізналася, що навряд чи б змінила громадянство

Українська стрибунка у висоту Юлія Левченко в інтерв'ю для «Отдушивдушу» в YouTube зізналася, що якось одного разу брала участь в бійці, зовсім не стежить за політикою і часто не контролює себе, коли бачить солодке.

Також вона додала, що є патріоткою України, тому не погодилася б на зміну громадянства.

Нагадаємо, Юлію Левченко визнали найкращою легкоатлеткою України 2017 року.

Про пропозиції змінити громадянство

«Часто запитують, мовляв, напевно, вас, спортсменів, хочуть забрати. А ось і ні. У нас тренера кудись постійно хочуть забрати. У Туреччину пропонували, в Емірати. Причому не знаю, чому вона відмовляється», - розпочала Левченко.

«Ти приїжджаєш, коли виступати за іншу країну, пропонують завжди багато, але ти їм потрібен лише як хороший спортсмен. А кому ти там потрібен, якщо травми, збої, невдачі? Усе-таки якийсь патріотизм у мене є. Мурашки по шкірі, коли піднімається наш прапор. Коли розумієш, що зробив щось, що тепер встає весь стадіон і слухає твій гімн. Для мене це важливо», - додала спортсменка.

Про особливості змагань у стрибках у висоту

«Зараз ввели нові правила, і на спробу дається 30 секунд. І якщо ти вже почав бігти, то повернутися ти вже не встигнеш. Тобі дається час, щоб ти виконав спробу. Ти можеш стояти, налаштовуватися, але в останні секунди, які залишаються, ти повинен зробити рух уперед. І якщо на таймері «нуль», а ти так і не виконав жодного руху, то твоя спроба не зараховується. Це для нас стрес такий трішки», - пояснила вона.

Про те, чи слідкує за політикою

«Ні, взагалі не стежу. Я не відкриваю новини, повністю ізолювала себе від цього. Розумію, що у нас чудова країна з чудовими можливостями. Дуже прикро, що нею правлять не ті люди. Впевнена, що половина наших політиків навіть не живе в Україні», - зауважила вона.

Про те, як відноситься до заборони українським спортсменам виступати у Росії

«Не знаю... У мене ніяких стартів у Росії не було. Я навіть про це не знала. Більшість стартів пов’язані з Європою. Я, напевне, у Росії була одного разу – 2004 році на морі у Таганрозі. Це і всі мої поїздки у Росію», - розповіла Юлія.

Про те, що їсть перед тренуваннями та змаганнями

«Перед змаганнями, до речі, їм добре. Рідке не їм, наприклад, суп – буде булькати у животі, а ось котлетку з кашкою – так», - зауважила вона.

«Я не їм багато солодкого, але іноді не знаю міри. Шоколадку, потім ще одну, потім ще щось... Можу солодке їсти безмірно. Правда, потім на обличчі відразу прищики з'являються. Тому на мені, як на карті, можна подивитися, чи їла я солодке. Це – єдиний мінус. Приношу у жертву свою красу», - продовжила Левченко.

Про те, чи билася з іншими дівчатами

«Так, це було у дитячому таборі. Така типова жіноча бійка. Ну, там за волосся один одного потягали, розійшлися «у шмарклях» і подряпинах. Але мені здається, я можу комусь вмазати, просто мене ще ніхто не доводив. Я вмію зупинятися», - пригадала спортсменка.

Про те, чи зустрічала у своєму житті маніяків

«Один раз я тікала від маніяка. Не знаю, правда, був він ним чи ні. Я зайшла у ліфт – за мною хлопець. Запитую, на який йому поверх. Він сказав: «Вище, ніж Вам». Я запитала ще раз. Те ж саме. Різко відсунула його у бік і побігла по сходах. Відкриваючи свої двері, зарядила собі у ніс. За секунду розпух. Забігаючи додому, сказала: «Мама, за мною гнався мужик!». Ну, а що вона могла подумати? Думала, мені у ніс заїхали. Довелося пояснювати, що я сама себе вдарила. Було весело», - розповіла вона.

Про те, який оптимальний розмір грудей має бути у стрибунки у висоту

«Думаю, не сильно великі. Як будь-яка дівчинка, думаю: «Хочеться побільше», але потім уявляю, як я з ними буду стрибати. Тому – максимум другий. До речі, коли у дівчини великі груди, то вона і сама по собі немаленька», - зауважила Юлія.

Про те, чи секс перед змаганнями – це добре чи погано

«Мені здається, все добре в міру. Насправді, у кожного свій настрій. Комусь треба виплеснути енергію, а комусь навпаки – накопичити. Хтось півроку утримується, хтось до весілля... Я? Не знаю. У спортсмена так: сильно вимотуєшся на тренуваннях, а потім ні на що вже не вистачає часу, чесно», - підсумувала Левченко.

За матеріалами xsport.ua

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: