У Вінниці відкрили меморіал Небесній Сотні – «Дерево Свободи»

Українці, поки серце ваше б’ється,
пам’ятайте, якою ціною свобода дається.
Пам’ятайте!
Пам’ятайте ціну волі і людської долі.
Про тих, хто не розплющить вже очей,
Пам’ятайте!
Дітям своїх розкажіть ви про них, щоб пам’ятали.
Дітям дітей розкажіть ви про них, що б не забували!

30 родин загиблих Героїв Небесної Сотні з вінничанами і представниками влади 23 лютого відкрили на однойменній площі у Вінниці пам’ятний меморіал «Дерево Свободи». 

Зі сльозами на очах вінничани слухали рідних загиблих Героїв, які згадували страшну зиму 2014-го. Зима, коли кров закипала в жилах, коли надходили страшні звістки про втрату сина, друга, брата…

Право відкрити «Дерево Свободи» надали рідним Героїв Небесної Сотні з Вінниччини – матері Максима Шимка Зої Кузьменко та сину Леоніда Полянського, ліцеїсту Київського військового ліцею ім..І. Богуна - Едуарду Полянському.  

«Дякую громаді Вінниці, за те що вони пам’ятають Небесну Сотню і хочу прочитати вірш - реквієм сучасного автора – Василя Ковтуна:

Не «злий» майдан, не зраджуй душу, не вирви серце із грудей.
Благати і молити мушу за всіх розстріляних людей.
Не «злий» майдан, не зраджуй віру, не оскверняй священний храм,
Не дай з колисок пити звіру його нехрещеним щурам.
Не «злий» майдан, не зраджуй волю, не виривай з душі листок,
Не проковтнувши згустку болю, жахіття зламаних кісток.
Не «злий» майдан, не зраджуй цілі, не підгинайся під катів,
Не дай тримати на прицілі і ще живих твоїх братів!
Не злий майдан, не зраджуй пам'ять, не плюй на стежку домовин.
Майданом по живому плавлять, щоб згуртувати з пуповин.

З Майдану починалась Україна, з нього почався новий час нашої країни», - сказала мати Максима Шимка.

«Я продовжую справу свого батька і всі ми прославимо Україну», - говорить Едуард Полянський.

«Дякую вам, що ви не словом, а ділом, творите пам'ять про Небесну Сотню. Нас часто запитують: за що вони загинули і чи варто це було?. Говорю завжди, і говорю це вам: вони загинули за Україну. Їх смерть була не на марне. Тому що такими як ми були колись, ми вже не будемо. Ми змінились. Так, Україна зараз не така, як хотіла бачити її Небесна Сотня, але це якраз наша справа. Небесна Сотня свою справу зробила, а решту – робити нам. Будьмо гідні їх пам’яті, шануймо їх, пам’ятаймо, якою ціною нам далась Україна», - говорить Володимир Голоднюк, батько Героя України Устима Голоднюка. Устим був тим самим власником «щасливої блакитної каски». В найнебезпечніші моменти Устим просив побратимів кричати: «Небо падає!».

«Вася, коли їздив на майдан, казав: мамо, ми повернемось з перемогою. Мамо, коли я повернусь, ми всі повернемось, я посаджу вишню, вишню свободи. Мій син ріс патріотом, я народила патріота, героя. Я не знала що він стане Героєм, але посмертно… Я як мати хотіла бачити дітей і внуків, він хотів мати багато дітей… Вася був сміливим, він ніколи не зрадив друзів, він згуртовував біля себе людей. Як ваша Вінниця згуртувала нас, які приїхали з різних куточків України. Вася і всі інші Герої віддали своє життя за нас…», - говорить Єлизавета Мойсей, мати Героя Небесної Сотні Василя Мойсея.

«Тут є близька для мене людина – батько Назара – найменшого учасника майдану. Саме в ці дні, саме в мить, коли почали гинути наші діти, люди, я була в трапезній церкви, куди зносили перших загиблих і устеляли ними святу українську землю. Їх складали під яблунею. Вона була така сама покручена, як ось ця вишня. Я була диспетчером на телефоні, багато людей приносили допомогу і потрібно було регулювати що кому передати. Один волонтерів приніс коробочку з трьома телефонами, а потім кладе ще один, і каже відповідати на ці дзвінки. Пояснює: це телефони хлопців, які загинули, Ви старша, і знайдете слова.

За короткий час один телефон ожив, там було написано: «Мама»… Я не знала що сказати, вийшла на вулицю, дивлюся на напис «мама», а сказати не маю що… Від хвилювання натиснула раніше, ніж щось придумала. В цей момент звідти чую: «Назарику, синочку, це мама!»… Сказати нічого я не змогла, але мій клекот дав жінці зрозуміти що тут біда, вона кричить: «Хто ви? Куди ви поділи мого сина!?» і кинула трубку…

Ми з хлопчиками пішли шукати Назара, підходимо до чоловіків, які вже вкрили нашу землю і гортаємо полотна, якими вкриті тіла… Назара не відразу знайшли, смерть змінює обличчя. Назара впізнали по щитках на ногах, його залите кров’ю обличчя ми не впізнали…

Згодом ми зустрілись на майдані з батьком, який попросив віддати телефон, який є останнім, що тримала в руках його дитина… Ми були не знайомі, але обійнялись і довго плакали.

Вклоняюсь всім рідним Небесної Сотні, які народили Героїв», - говорить Юлія Вотчер, яка є засновником центру «Мольфар».

«Наш святий обов’язок пам’ятати ціну, найвищу, яку сплатили Герої, щоб ми жили в кращій країні», - говорить засновник благодійного фонду «Подільська громада і лідер гурту «ТІК», Віктор Бронюк.

«Закликаю всіх в інших містах, зберігайте пам'ять вшановуймо свою історію. Встановлення пам’ятника, це перемога України, це формування нашої свідомості і відродження нашої культури. А Вінниці дуже дякую за меморіал. Вишня – це символ, падаючі квіти це загиблі Герої Небесної Сотні. Одна з квіток це Леонід Полянський – Герой Поділля. Тут є його син», - сказав голова БФ «Пам’яті Героїв Небесної Сотні» Андрій Павленко.