«Чорні археологи» вже почали грабувати українську спадщину

Знайомі копачі поїхали на Великий Луг, до локацій звідки вже зійшла вода... Вони – люди без ціннісних орієнтирів і вони вже почали копати.

Усе знайдене невдовзі продаватиметься у приватні колекції і шар легендарної історії, який був під водою «бо війна ж зараз» може лишитись без належної уваги і захисту!

Коли жила у Дніпрі, ми не раз сплавлялись по Великому Лугу на каяках. Гребти між плавнями, гребти по втопленому серцю козацтва і бути посеред більшовицького зла, на великій воді видавалось чимось навіки.

Росія вчинила техногенну катастрофу, знову знищила наші села і міста. І скоріш за все ніхто з вас вже не зможе піти у Великий Луг на каяках, але сьогодні замулений Великий Луг це неймовірних масштабів, недосліджена пам'ятка козацтва, яку хочеться зберегти від копачів.

Коли було зведено нині зруйновану Каховську греблю, то в 1955–58 роках відбувалося наповнення водою Каховського резервуару і на його дні опинилися:

• Томаківська Січ (існувала в 1564–1593 роках);
• Базавлуцька Січ (1593–1630);
• Микитинська Січ (1628–1652);
• Чортомлинська Січ (1652–1709);
• Кам’янська Січ (1709–1711) – затоплена частково;
• Нова (Підпільнецька) Січ (1734–1775).

Історики про Великий Луг для Радіо Свобода:

– Ще 300 років тому козаки казали: «Великий Луг – Батько, Січ – Мати». Всі Запорозькі Січі знаходились або на території Лугу, або ж поряд із ним. У XV–XVI століттях плавні Дніпра стали тим місцем, навколо якого почали утворюватися перші козацькі поселення.

– Січі і були територіями, згадуючи про які в людей прокидався український патріотизм.

– Це була козацька територія, зі втратою якої втрачалась і народна пам’ять. Втрачались також і важлива козацька топоніміка і легенди. Це була втрата місць пам’яті.

– Січі перетворилися у величезний суспільно-політичний центр, що творив історію та формував світогляд.

Нема змоги на ротації вплинути на копачів через прямі дії чи ініціативу, тому принаймні залишаю цей допис і сподіваюсь звернути вашу увагу на цю проблему.

PS: Якщо мене хтось прикінче не на війні, то скоріш за все то мої «друзяки» копачі.