Кого українцям більше боятись: хворих співвітчизників на коронавірус чи самих себе?

Подвійні стандарти заполонили політичний контингент, і тепер це відображається на громадській свідомості. Кого більше боятись, хворих співвітчизників на коронавірус, чи власне самих себе? Навіть європейські ЗМІ приїхали аби зафіксувати той безлад, який коївся в Нових Санжарах.

Все, що ми побачили є певним індикатором стану нашого ментального занепаду. Біль та розчарування наших громадян, які приїхали додому, – важно передати!

Добре, давайте ми з вами представимо цю ситуацію вже з іншого боку.

Уявімо, наприклад, – на борту літака в Україну летять наші спортсмени, чемпіони, олімпійці… Як би тоді відреагувала громада? Чи була б належна інформаційна підготовка народу через ЗМІ, може й інші заходи? Міг би вийти абсурд. Могло би трапитися наступним чином: ще вчора були героями, займали призові місця, отримували медалі та відстоювали честь нації, а вже сьогодні – вороги народу. Така ситуація може трапитись, і її моделювання не є недоречним. Дуальність та шаблонне мислення, от із чим нам треба насамперед боротися.

За останніми даними, – нас вже 37 мільйонів. Невже нас не вражають ці величезні цифри, які були нещодавно оприлюднені? – Звісно, після такого «теплого прийому» нас стане ще менше. Ми питаємо, «куди ж наші люди ділись, коли встигли»? Приклад: в автобусах, що направлялись до бази санаторію було 17 танцюристів з Кривого Рогу, – це вже реальні речі. Молоді люди, за якими також культурне майбутнє нашої країни. Так, вони заробляли не на батьківщині, то й що далі? Вибачте, але вони ж їдуть додому, на рідну землю, до родичів. Реагування ЗМІ щодо оприлюднення проблеми, дійсно, – було дуже оперативним. Але звісно, що й профілактична робота з народом мала бути проведена заздалегідь, і в доступному для всіх форматі.

Подібні ситуації демонструють нам, що є чому вчитись. Так, нашим людям страшно за себе та за своїх дітей. Толерантність до невизначеностей ще не сформована. Але схоже, що вірус не такий вже й страшний як наше уявлення про нього. Тому, нам не потрібно забувати, що гуманізм – це вищий щабель розвитку людства. Давайте всі разом підтримаємо співвітчизників, які повернулися з далекого Уханя та побажаємо їм здоров’я та родинного щастя!