Навіщо Росія хоче домовитись про «зернове перемир'я»
Під приводом вивезення зерна РФ бажає перемир'я на декілька місяців, щоб посилити своє угруповання в Україні
До уваги тих, хто цікавиться темою розблокування українських портів.
Тема «перемовин» про «розблокування» українських портів в Чорному морі є лише фрагментом нового плану РФ по досягненню в найближчі тижні тимчасового «зернового перемир'я». Як умови для підготовки для нової масованої атаки по всьому фронту. Саме тимчасового перемир'я. Все решта – відволікання уваги.
Аналіз результатів моніторингу, що здійснюється «Інститутом Чорноморських стратегічних досліджень» по багатьох напрямках свідчить про таке:
- Під приводом вивезення зерна РФ бажає перемир'я на декілька місяців, щоб посилити своє угруповання в Україні, надати йому відпочинок, підтягнути резерви.
- «Зернове перемир'я» потрібне РФ для того, щоб мати час для фіксації нових «територіальних надбань» – тобто анексії окупованих територій Херсонської, Запорізької, Харківської областей та «ЛДНР».
- РФ робить ставку на те, що відмова України від «зернового перемир'я» надасть змогу обвинуватити саме її в провокуванні голоду в країнах Азії та Африки. Хоча саме РФ розкручує шантаж голодом.
- РФ розраховує, що «зернове перемир'я» призведе до заспокоєності в ЄС та США та відповідно – до зменшення актуальності підтримки України з їхнього боку як у військо-технічній сфері, так і фінансової та санкційної.
- РФ намагається тягнути час якнайближче до нового опалювального сезону, який буде проблемним не тільки в Україні, але й в країнах ЄС. Тобто до світової інфляції в ЄС додадуться зимові проблеми з опаленням.
Можна написати ще декілька пунктів, але вже й так зрозуміло.
Впевнений, що в командуванні ЗСУ та політичному керівництві це чітко усвідомлюють.
Наприкінці зауважу, що РФ у своїй ненависті до України не змогло утриматися від нанесення ракетного удару саме з Чорного моря по Вінниці 14 липня – тобто наступного дня після технічних перемовин в Стамбулі по зерну, що відбулися 13 липня.
Фактично цей ракетний удар з Чорного моря мав би перекреслити безпідставні сподівання на успіх зернових перемовин як в усвідомленні керівництва Туреччини, так і в ООН. Щодо країн ЄС та США – ми й до того не бачили там таких сподівань
Отже, я б не радив друзям з морського бізнесу «без надії сподіватися»...
Треба й надалі розвивати альтернативні шляхи суходолом.
Коментарі — 0