Андрій Павловський Експерт з питань соціальної політики

Накопичувальна пенсійна система чи фінансова піраміда?

Найбільша проблема накопичувальної пенсійної системи – відсутність реальних державних гарантій збереження накопичень
фото з відкритих джерел

Де знайти дохідність у 33% річних?

Незважаючи на війну і важку економічну ситуацію, в Україні знову почалися недолугі урядові розмови про запровадження загальнообов’язкової, тобто примусової, накопичувальної пенсійної системи… Не напружує урядовців навіть те, що у наших східноєвропейських сусідів – Польщі, Угорщини, Чехії в мирний час і за значно сприятливіших економічних умов запровадження цього рівня провалилося! Чому ми також приречені на провал? Розберемося.

Фахівці міжнародних фінансових організацій, зокрема МВФ і Світового банку, вказують, що для запровадження накопичувальної пенсійної системи мають скластися відповідні сприятливі умови, а саме – стале економічне зростання та значне збільшення доходів населення впродовж хоча б кількох років поспіль. Прогнозувати наразі якесь стале економічне зростання в Україні важко. Навіть самим ініціаторам пенсійних змін. От вам красномовна цитата нашого прем’єр-міністра Дениса Шмигаля: «Економіка у 2023 році може як впасти на 0,4%, так і зрости на 10 та більше відсотків... ми маємо бути готові до будь-яких варіантів розвитку подій». Така непрогнозованість у нинішніх умовах зрозуміла, але для накопичувальних пенсій, які мають приростати за рахунок інвестиційних доходів, – вбивча. Поясню, чому.

Інвестиційний дохід від інвестування пенсійних активів має перевищувати рівень інфляції за рік хоча б на 3%. Нагадаю, інфляція цього року у нас має сягнути 30%, а 2023-го уряд прогнозує її на такому ж рівні, отже, ще плюс 30%. Тобто дохідність інвестиційних інструментів (депозитів, ОВДП чи комерційних цінних паперів) має перевищувати мінімум 33% річних. Проте в Україні легальних галузей економіки з такою інвестиційною дохідністю нема. І не лише в Україні, насправді таку дохідність можна отримати тільки в кримінально-тіньових сферах діяльності, таких як торгівля наркотиками чи зброєю. Але якщо йдеться про доступні легальні інвестиції в Україні, то у кращому разі можна говорити про 10–12% річних. До того ж не забуваймо, що в Україні в принципі дуже слабкі фінансові інституції, нерозвинений ринок цінних паперів та обмежена кількість реальних інвестиційних інструментів порівняно з країнами Західної Європи. Тобто у спробі заробити ті ж таки 10–12% ми обираємо не з десятка інструментів, а з кількох, здебільшого ОВДП і депозитів.

За таких умов щось накопичити і зберегти, розподілити ризики та принаймні гарантувати людям, що їхніх коштів не з’їсть інфляція, просто неможливо. Отже, головний і визначальний ризик запуску обов’язкового накопичувального рівня в нестабільній економіці із обмеженими інвестиційними інструментами – накопичення на пенсійних рахунках населення доволі скоро можуть стати від’ємними.

Крім того, заради прибутковості та ефективності держава повинна забезпечити на цьому рівні низькі адміністративні витрати, не більш як 1–1,5%. Як свідчить досвід латиноамериканських країн, зокрема Аргентини та Чилі, в яких тривалий час функціонував другий рівень пенсійного забезпечення, високі адміністративні витрати в накопичувальній системі призводять до вкрай низького рівня результатів довгострокового інвестування і, відповідно, до суттєвого зменшення розміру пенсійних виплат. Але як досягнути цього рівня у 1–1,5% при інфляції у 30% або навіть у 15%? Адже вона не лише «під’їдатиме» накопичення людей, а й здорожуватиме їхнє адміністрування.

Та найбільшою проблемою, як на мене, є те, що немає реальних державних гарантій збереження пенсійних накопичень! Немає чіткої системи повернення пенсійних активів у разі ліквідації емітентів цінних паперів і банків.

Отже, є велика загроза, що накопичувальна пенсійна система перетвориться на велику фінансову піраміду…

Запроваджувати її у такі важкі та непрогнозовані для вітчизняної економіки часи – цілковите економічне безглуздя! Проте уряду дуже хочеться на наші гроші накупити у самого себе ОВДП, а сумнозвісній пані Третьяковій і компанії не терпиться віддати «пенсійні» на прокрутку приватним страховим компаніям і фондам. Що ж, дамо їм кілька порад, може, дослухаються.

Перш ніж прийняти рішення про запровадження примусової накопичувальної пенсійної системи, уряд повинен забезпечити такі умови:

  • запровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування не повинно мати негативного впливу на фінансове забезпечення солідарної пенсійної системи;
  • забезпечення на належному рівні пенсійних накопичень і відповідних пенсійних виплат із накопичувальної системи потребує стабільного економічного зростання, значного підвищення рівня заробітної плати та зниження рівня інфляції в країні;
  • гарантування збереження пенсійних накопичень;
  • на стартовому етапі запровадження такої системи потрібно вжити таких заходів, які унеможливили б зловживання і завищені адміністративні витрати та запобігли б негативним наслідкам запровадження накопичувальної пенсійної системи – перетворення її на фінансову піраміду!

Разом з тим елементи накопичувальної пенсійної системи можна запроваджувати і в рамках солідарної системи – переходити від персонального обліку сплати ЄСВ до персональних пенсійних рахунків із правом наслідування пенсійних накопичень. Та в будь-якому разі на першому етапі участь у накопичувальній системі має бути добровільною. Довіру треба заслужити.

Приклади невдалої діяльності накопичувальних пенсійних фондів

1.  Корпоративний пенсійний фонд Національного банку України.

У лютому 2015 року на офіційному веб-сайті Служби безпеки України було  оприлюднено інформацію щодо відкриття кримінальних проваджень за фактами розтрати та легалізації грошових коштів колишніми службовими особами Корпоративного накопичувального пенсійного фонду Національного банку України.

Посадовці фонду розробили протиправну схему розтрати коштів установи, перевівши на рахунки комерційних структур понад 600 млн грн. Гроші спрямовувалися на придбання цінних паперів емітентів, які мають усі ознаки фіктивності.

У результаті протиправної діяльності колишніх посадовців фонду значних фінансових втрат зазнали понад 10 тисяч працівників НБУ – учасників накопичувальної програми недержавного пенсійного забезпечення.

2. Пенсійний фонд корпорації Enron у США.

У грудні 2001 року американська енергетична корпорація Enron оголосила про банкрутство. Компанія мала власний накопичувальний пенсійний фонд, активи якого було вкладено в акції. Усі заощадження згоріли.

У результаті постраждало більш як 80 тисяч осіб, а загальна сума збитків перевищила 1 млрд дол.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: