На морі чи на суші: де Зеленському очікувати проблем від Путіна

Під час підсумкової прес-конференції 19 грудня 2019 року президент РФ Володимир Путін заявив, що Причорномор'я і східна частина України - це споконвічно російські території, і зараз Росія розбирається з цією «спадщиною» СРСР.

Такими заявами російський лідер продовжує чинити тиск на президента України Володимира Зеленського, щоб домогтися поступок, яких не вдалося домогтися на зустрічі в Парижі. Не виключено, що незабаром це може перейти в військовий тиск.

У Парижі Зеленський нарешті подивився в очі Путіну, і під тиском трьох чинників - вулиці, західної дипломатії та раціонального мислення, не пішов на поступки, яких вимагав від нього президент РФ. Це, безумовно, робить честь Зеленському та його команді.

Але, Путіну потрібні ці поступки. І, якщо ми не йдемо на них, він буде тиснути. А які інструменти тиску є у РФ щодо України? Практично ніяких. Економічні чинники впираються в питання про газ, де, скоріше, тиснемо ми, ніж вони. У нас виграні суди - мільярдні штрафи для РФ, вони зацікавлені в транзиті. У такому випадку залишається тільки військовий тиск. Ми бачимо це за заявами, які Путін зробив на прес-конференції. А також раніше - від «ополченців» на п'ятому з'їзді «добровольців» Донбасу, де був присутній Сурков.

Таким чином Путін здійснює силовий тиск на президента Зеленського, обіцяючи йому нові Дебальцеве, Іловайськ, захоплення Маріуполя. Відкритим текстом, для того щоб посунути його в поступках щодо газу. У майбутньому тиск від словесного має перейти безпосередньо до тиску на фронті. Думаю, десь в лютому майбутнього року. Чому тоді? З однієї простої причини - до цього моменту ми будемо, як кажуть, «тепленькі». Рейтинг Зеленського сильно знизиться на тлі бюджетної кризи, невдоволення населення платіжками за комунальні послуги, незрозумілої ситуації з ринком землі, протестів на вулицях, бійок із поліцейськими. І в момент, коли ми будемо розхитані внутрішньою системною кризою, має розпочатися тиск на фронті.

З огляду на те, що наступна зустріч у «нормандському форматі» повинна відбутися через чотири місяці, то до цього моменту тиск повинен бути здійснено. За принципом «Мінськ-2». Може початися наступальна операція Росії на фронті, за якою повинні відбутися «мінські переговори», але вже в «нормандському форматі». Приблизно такий сценарій буде повторюватися. Судячи з натяків на прес-конференції на «споконвічно російське Причорномор'я», тиснути будуть в районі Маріуполя. Можливо, це буде робитися спеціально - для відволікання уваги від інших ділянок. Але, в будь-якому випадку, якихось капостей варто очікувати - на морі чи на суші.

Можна сказати, що після переговорів Зеленського і Путіна в Парижі, рівень військової небезпеки для України істотно зріс.

Путін витратив мільярди доларів і тисячі життів, пішов на репутаційні втрати, втратив місце за столом «Великої вісімки», отримав неприємності для країни. Все це для того, щоб створити інструмент військового тиску на Україну і Європу. І немає жодної причини, щоб він від нього відмовився. Зеленському зараз доведеться в цьому переконатися. І, або піти на суттєві поступки, що буде означати внутрішні неприємності, або опинитися перед тією ситуацією, перед якою опинився Порошенко в Дебальцевому - з десятком убитих і поранених у день.