Україні потрібна політика нетерпимості і ненависті до ворогів

«З сумом у серці згадуємо мільйони загублених тоталітарним нацистським режимом життів. Ці болісні роздуми – застереження для нас і для майбутніх поколінь, до чого може призвести політика нетерпимості та ненависті» (Петро Порошенко про Холокост).

Терпіти не можу, коли українські політики використовують модну нині «західну» термінологію.
Не «політика нетерпимості», а відсутність держави і армії. Якщо ти слабкий, завжди знайдеться хтось, хто забажає тебе пограбувати, вигнати чи вбити - не під однією ідеологією, так під іншою. Словосполучення «собирание земель русских», на відміну від «Остаточного вирішення єврейського питання», наче й не містить нетерпимості, але закінчиться, якщо ми дозволимо, тим самим.

Покоління євреїв, що пережило Холокост, добре це усвідомило і ні з якою «політикою нетерпимості» не боролося. Вони вчилися бути сильними і доволі жорстокими методами фізично знищували своїх геополітичних конкурентів.

Толерантність можуть дозволити собі ті держави, які живуть у ситості і безпеці (чи вважають, що так живуть). І те - до певної межі. В Австрії, наприклад, днями на 14 років засудили лідерку якоїсь ідіотської організації, яка закликала Путіна ввести війська і передати їй владу. 13 її прихильників теж отримали тюремні строки.

А в нас, мабуть, трохи складніша ситуації, ніж в Австрії. Так що даєш політику нетерпимості і ненависті до ворогів.