Як Польща використовує «українських біженців» в своїх інтересах

Офіційна Варшава зробила чергову заяву про українських «біженців». За словами прем’єр-міністра Матеуша Моравецького, Польща прийняла вже 1,5 млн українців, і щонайменше кілька десятків тисяч з них – це люди з зони військових дій. За офіційними ж даними, які раніше оприлюднило посольство України в Польщі, Варшава за 10 місяців 2017 року надала статус біженця лише 56 українцям. Також пан Моравецький заявив про значну допомогу від Польщі Україні «на місцях».

Заяви про прийнятих Польщею українських «біженців» офіційна Варшава робить передусім для своїх громадян. Це, знов-таки, розігрування цієї етнічної націоналістичної карти на внутрішньополітичному полі Польщі. Це спроба знайти аргументи, чому Польща відкидає пропозиції Німеччини та інших країн Західної Європи про спільну міграційну політику. На внутрішньому полі це, крім того, розігрування карти, що Польща рятує Україну й українців чи дуже страждає від того нашестя. Це продовження старої лінії польської влади.

Думаю, на сьогодні голос України настільки слабкий, що всі українські контраргументи з цього питання навряд чи хтось слухає. А Польща просто продовжує свою традиційну лінію, тому що міграційна криза в Європі не подолана, проблема актуальна, і в них є надалі потреба відбиватися від пропозицій країн Західної Європи.

Передусім Київ повинен створювати такі умови, щоб громадяни не покидали країну, і їм було вигідніше працювати, жити, вчитися в Україні, ніж в Польщі. А поза тим всі коментарі з українського боку були зроблені правильно й фахово – що абсолютно немає підстав під цими заявами Польщі щодо великої кількості «біженців». Навряд чи Україна може в цій ситуації ще щось зробити.

Мігранти – один з напрямків конфронтації у відносинах Польщі з Брюсселем та країнами Західної Європи. Але я дуже сумніваюся – хоча й не готовий дискутувати, – що Брюссель розглядає санкції як спосіб покарання Польщі за позицію в міграційному питанні. Претензії, які теоретично можуть призвести до санкцій, пов'язані все-таки з внутрішніми змінами в Польщі, які фактично ставлять під сумнів розвиток демократії, незалежність судової гілки влади і свободу слова.