Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Хто має зупинити булінг?

    • Богдан Петренко

      Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

    • Розсилка
    Хто має зупинити булінг?

    Поки що закон про протидію булінгу не підписаний, хоча і був проголосований майже місяць тому

    Нещодавно виявився ще один вид цькування в мережі – виставляння жертв на сайтах для продажу. Звичайно це не продаж, а просто один з механізмів приниження (чи «жарту», якщо дивитись очима кривдника).

    Я цілком усвідомлюю, що конкретні приклади у новинах і навіть у моєму блозі можуть стати причиною для наслідування цієї форми цькування. Але в цьому конкретному випадку, виявити того, хто це зробив не так і складно. Навіть якщо оголошення швидко зникло. Є процедури реєстрації на сайті оголошень та адреси пристроїв, з яких воно опубліковано. Тому якщо наслідування і буде воно відразу обернеться проти переслідувачів. Головне, щоб цим перейнялись батьки, які б і змогли дотиснути поліцію в пошуку правопорушника. Бо сподіватись виключно на ініціативність державних органів – це марно витрачати свій час. Ініціатива на державній службі карана.

    Поки що закон про протидію булінгу не підписаний, хоча і був проголосований майже місяць тому. Як до речі не призначено й освітнього омбудсмана та його апарату, що мав би запрацювати з 1 січня. У нас сформувалась дивна культура управління – головне прийняти нормативний акт, а як він буде виконуватись, уже не важливо. Декоративність важливіша за результативність. Хоча б тому, що для результату треба ще постаратись.



    Найбільша проблема не у непідписаному законі. Чи у швидкості запровадження посади освітнього омбудсмана. Бо є інші правові норми, за якими можна притягнути до відповідальності правопорушника. І є інші омбудсмани. Було б бажання протистояти. І головне, щоб це бажання було не у поліції, не у вчителів, і не у законотворців. Головне, щоб питанням майбутнього своєї дитини переймались найзацікавленіші у цьому – батьки.

    Ми все ще боїмося чи соромимось відстоювати наші права і права дитини. Тільки давайте не плутати захист прав – з одного боку і сваритись з вчителем/ батьками/ дітьми – з іншого. Все таки юридично довести свою правоту і покричати одне на одного, не чуючи аргументів іншої сторони, – це різні речі.

    І найбільші проблеми виникають тоді, коли йдеться про порушення нефізичних прав. Честь, гідність, психічне здоров’я – навіть напередодні третього десятиліття XXI століття для багатьох лишаються виключно книжковими термінами. Ми ще не готові їх відстоювати, які б супердемократичні закони у нас не приймались.

    А тому – найбільша проблема – у головах. У психологічній, а не юридичній здатності захищати свої права. І доки ми будемо вірити в те, що за нас це зроблять інші, доти наші права і продовжуватимуть порушуватись. І доти нас робитимуть жертвами, а ми лише продовжуватимемо обурюватись новими формами цькування.

    Читайте також: 
    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Сергій Фурса
    Сергій Фурса

    Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital

    Павло Казарін
    Павло Казарін

    Журналіст

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ