Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Хто має зупинити булінг?

    • Богдан Петренко

      Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

    • Розсилка
    Хто має зупинити булінг?

    Поки що закон про протидію булінгу не підписаний, хоча і був проголосований майже місяць тому

    Нещодавно виявився ще один вид цькування в мережі – виставляння жертв на сайтах для продажу. Звичайно це не продаж, а просто один з механізмів приниження (чи «жарту», якщо дивитись очима кривдника).

    Я цілком усвідомлюю, що конкретні приклади у новинах і навіть у моєму блозі можуть стати причиною для наслідування цієї форми цькування. Але в цьому конкретному випадку, виявити того, хто це зробив не так і складно. Навіть якщо оголошення швидко зникло. Є процедури реєстрації на сайті оголошень та адреси пристроїв, з яких воно опубліковано. Тому якщо наслідування і буде воно відразу обернеться проти переслідувачів. Головне, щоб цим перейнялись батьки, які б і змогли дотиснути поліцію в пошуку правопорушника. Бо сподіватись виключно на ініціативність державних органів – це марно витрачати свій час. Ініціатива на державній службі карана.

    Поки що закон про протидію булінгу не підписаний, хоча і був проголосований майже місяць тому. Як до речі не призначено й освітнього омбудсмана та його апарату, що мав би запрацювати з 1 січня. У нас сформувалась дивна культура управління – головне прийняти нормативний акт, а як він буде виконуватись, уже не важливо. Декоративність важливіша за результативність. Хоча б тому, що для результату треба ще постаратись.



    Найбільша проблема не у непідписаному законі. Чи у швидкості запровадження посади освітнього омбудсмана. Бо є інші правові норми, за якими можна притягнути до відповідальності правопорушника. І є інші омбудсмани. Було б бажання протистояти. І головне, щоб це бажання було не у поліції, не у вчителів, і не у законотворців. Головне, щоб питанням майбутнього своєї дитини переймались найзацікавленіші у цьому – батьки.

    Ми все ще боїмося чи соромимось відстоювати наші права і права дитини. Тільки давайте не плутати захист прав – з одного боку і сваритись з вчителем/ батьками/ дітьми – з іншого. Все таки юридично довести свою правоту і покричати одне на одного, не чуючи аргументів іншої сторони, – це різні речі.

    І найбільші проблеми виникають тоді, коли йдеться про порушення нефізичних прав. Честь, гідність, психічне здоров’я – навіть напередодні третього десятиліття XXI століття для багатьох лишаються виключно книжковими термінами. Ми ще не готові їх відстоювати, які б супердемократичні закони у нас не приймались.

    А тому – найбільша проблема – у головах. У психологічній, а не юридичній здатності захищати свої права. І доки ми будемо вірити в те, що за нас це зроблять інші, доти наші права і продовжуватимуть порушуватись. І доти нас робитимуть жертвами, а ми лише продовжуватимемо обурюватись новими формами цькування.

    Читайте також: 
    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Ірина Геращенко
    Ірина Геращенко

    Народний депутат України, віце-спікер

    Тарас Чорновіл
    Тарас Чорновіл

    Журналіст, політичний діяч

    Ігор Ейдман
    Ігор Ейдман

    Соціолог

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ