На захист Меркель. Для чого бити друзів і не помічати ворогів?

Просте питання в контексті візиту Порошенка до Берліна:

Чому соцмережі аж тріщать від випадів проти Меркель і Обами за те, що вони "наспрєдалісліліРассєє", але практично жодної критики щодо позиції прорашистського нового уряду Греції, крутійства Кіпру, відстороненості й байдужості керівництва Іспанії чи Італії, торгашества угорського прем'єра Орбана, навіть ганебний візит до країни-агресора італійського прем'ра нікого не стурбував. Зате Меркель, яка відмовилася їхати в Москву на святкування, є локомотивом усієї системи санкцій проти рашистану тощо, піддається постійній обструкції. До того ж, чим більшим "пактрійотом" є дописувач, тим жорсткіше він витирає об неї ноги.

То це така наша новоявлена традиція - бити друзів і не помічати воргів? Чи може просто тупість і неспроможність протидіяти маніпуляціям на інформаційній війні. Усі ці тези закидуються з кількох сайтів фейкометів, відверто прорашистських ресурсів і численних кремлівських ботів. Але ж масовими їх роблять наші дебіли, в яких, що не пост то ПТН ПНХ. Давайте кожен перед тим, як перепостити якусь дурню, задумаємося, хто і для чого її підготував і підсунув нам на блюдечці з трьохколірною облямівочкою, сором'язливо прикритою синьо-жовтою стрічкою.