Справа про заборону КПУ. Аби не вийшло, як з Єфремовим

В четвер ввечері був на УТ-1 разом із заступником керівника Інституту Національної Пам'яті. Говорили про червонокопитних (у контексті антикоммівських законопроектів). Але мова не про ефір, хто бачив, той бачив, хто ні то й ні.

Тільки одна маленька тема з обговореного, яка мене особливо зачепила.

Ми всі клянемо суддів за умисне затягування справи про заборону КПУ. Але, можливо, судді й не основні винуватці. Ми трохи обговорили ті аргументи, які наш Мін'юст подав у позовній заяві. Це жахливо, але, схоже, що з такими доказами прийняти рішення про заборону червонозадих можна лише плюнувши на законність. Там переважають якісь епізодичні виступи й заяви лідерів КПУ, які можна вельми двозначно трактувати. Ну це, приблизно, як вийшло з Єфремовим. Купа фактів, що він організовував і фінансував бойовиків, а звинувачують у якихось кількох доволі нейтральних юридично, хоча й дико огидних за мораллю виступів.

Вертаючись до комуняк: вони ж вчинили реальні дії. Їхні місцеві організації на Сході й у Криму не те що підтримали, але й очолювали заколот, центральне керівництво, натомість, їх за грубі злочини не розпустило й не виключило. А отже, взяло на себе відповідальність за надважкі злочини! А ще одеські терористи-комуністи, ще московські гастролі Симоненка! А в Мін'юсті досі не змогли подати додаткові звинувачення...

Тому у випадку поганого рішення суду, коли всі будуть вимагати відправити суддю на мило, я ще трохи задумаюся, кому адресувати своє обурення...