Скажені ціни на житло на фінал Ліги чемпіонів: яскравий прояв невміння грати «в довгу»

Щодо скаженої оренди на фінал Ліги Чемпіонів. Звісно, частково праві ті, хто пишуть про невидиму руку ринку, яка сама наведе лад і справедливість. І оце: «не хочеш - не купуй», «бізнес є бізнес», «який попит, така і ціна» і т.д. Мовляв, не лізьте з порадами, як людям здавати нерухомість і займатись бізнесом. Це правда, звісно.

Але... Але...

Думаю, в цій історії з орендою, яскраво проявилося наше невміння грати «в довгу». Невміння робити ставку на репутацію, замість ставки на швидке збагачення. Невміння відмовлятись від можливості зірвати великий куш зараз, заради сталих заробітків колись в майбутньому.

Це як у відомому психологічному експерименті, коли дітям пропонували з'їсти одне печиво одразу. Або потерпіти... І за 5 хвилин отримати два печива. Мало хто з дітей, як ви знаєте, дотерпів.

І ця проблема, на жаль, стосується не лише способу ведення бізнесу. Бо так само думають не тільки власники квартир. Наприклад, підрядник з ремонту дороги думає: навіщо заробляти 8% профіту на ремонті дороги і не красти... Якщо можна хапнути 50% за рахунок якості дорожнього полотна, роздати відкатів 25% і ще 25% «заробити». Треба хапнути, поки є можливість. Поки зміг дивом виграти тендер. Бо, може вже і не виграю. Або поки кум працює в облавтодорі. Бо, може, завтра звільнять.

І так багато в чому. Я спрощу зараз трохи, але високі податки, високі ставки кредитів, чималі хабарі - все це в тому числі ознаки того, що система відносин у нас влаштована так, щоб загребти грошей тут і зараз. А не думати про сталий розвиток на десятиліття вперед.

Звісно, таке ставлення до життя у нас має свою причину. Часті війни, голодомори, репресії та політичні зміни навчили українців жити одним днем: «Дають корову - дурно не стій, за налигачем біжи мерщій!»

Але ж має бути покоління, яке все це змінить. Можна ж і не дерти ціну за оренду в десятки разів, а підвищити її ну в 2-3 рази, щоб у іноземців склалося гарне враження про Україну і вони приїхали сюди ще раз, вже не як фанати, а як туристи. Може і не в твою конкретну квартиру. Але розкажуть іншим і ти теж отримаєш клієтів. Бо тисячі зусиль окремих людей змінюють обставини часу.

В прифронтовій Волновасі нещодавно я підійшов до зграйки таксистів. Питаю в одного: «Підвезете мене до районної прокуратури?» 
Він протирав дзеркало, подивився на мене здивовано, каже: «Та тут немає сенсу їхати. Пройдіть пішки двісті метрів. Це там за парком, бачите?»
Я подякував, пішов. 

Його колеги, що стояли поруч в очікуванні клієнтів, з насмішкою закинули йому: «Слава, ну, ти, блін, самий чесний таксист!»
Слава, здається, їх не чув. Протерши дзеркало, він взявся натирати торпеду свого «Ланоса». 

Будьте, як Слава.