Україна матиме чим воювати, глухі стіни пробиті

На вході до штаб-квартири НАТО я заявив, що на порядку денному моїх переговорів із союзниками лише три теми: зброя, зброя, і зброя.

Президент Зеленський поставив дипломатії чітке завдання: уся зброя, яку можна отримати від партнерів, повинна якнайшвидше прибувати постійним потоком на передову. Буквально: робіть що хочете, але військо має отримувати зброю. Справді, зараз немає важливішого завдання, ніж допомогти Збройним Силам України вигнати російське зло з нашої землі.

Бригади та підрозділи б’ють загарбників на полі бою, а дипломати ведуть тиху роботу в столицях та штаб-квартирах для того, щоби все необхідне йшло до України. Ми тиснемо, переконуємо, втілюємо комбінації, заохочуємо, вимагаємо – все заради результату.

В цьому пості не буде конкретики. У темі постачання зброї вона протипоказана. Але можу запевнити в одному – Україна матиме чим воювати.

За ці шість тижнів ми пробили три глухих стіни. Спочатку низка країн казали, що ніколи не надсилатимуть нам зброю. Надіслали. Потім інші казали, що не дадуть важку зброю. Вже дають. Тоді почали створювати штучне розрізнення «оборонної» зброї, яку можна давати, і нібито «наступальної», яку давати не можна. Але будь-яка зброя, надана Україні для захисту її землі від російських загарбників, є оборонною за визначенням! Я збився з ліку, скільки разів повторив це на переговорах за попередні тижні. Дипломатія існує для того, щоб неможливе робити можливим, і цю третю стіну ми нарешті вже теж пробиваємо.

За день у штаб-квартирі НАТО я провів переговори з G7, НАТО та шість окремих двосторонніх зустрічей із партнерами. Висновки позитивні. Єдність, повна підтримка України, готовність не лише до тактичних, але і до довгострокових стратегічних рішень, які допоможуть Україні вигнати російських загарбників з нашої землі, зберегти життя та перемогти у війні.

Головне питання зараз – це не те, що нам передадуть, а коли. Кожен день має значення і щодня ми працюємо на результат, який вже є і буде ще.