Мета російської «спецоперації» зазнала нищівної поразки

Два роки тому, 24 лютого 2022 року, о 4:55 російський диктатор Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення розпочати повномасштабну війну проти України.

Будемо відвертими: донедавна Україна не мала війська, яке було б здатне на надійний захист, на гідний спротив і відсіч ворогу. Але українська армія в умовах війни якщо не створилася з «нуля», то відродилася наново.

За ці роки українському народу та його армії вдалося зробити те, в що ніхто навіть з наших друзів майже не вірив: втримати країну і дати відсіч ворогові.

На моє переконання, основні висновки зараз – Україні вдалося утримати ситуацію у військово-економічному сенсі.

У військовому сенсі, українцям вдалося деокупувати значну частину своїх територій. В економічному – не допустити краху економіки та банківської системи тощо.

Справжня мета так званої російської «спецоперації» – знищення української державності – зазнала нищівної поразки. Адже якщо спочатку Кремль ставив за мету знищення української державності, то зараз у Москві говорять про необхідність поступок чи компромісів з боку офіційного Києва, тим самим визнаючи українську державність.

Якщо з політичної точки зору все більш-менш відомо і зрозуміло, то у військовому плані ситуація, найімовірніше, розвиватиметься надалі у бік ескалації.

Напруги слід чекати насамперед на Донецькому напрямку. І тут питання насамперед у російській політичній складовій. Російській владі необхідно продати якийсь військовий успіх внутрішнім споживачам. А те, що 50% Донецької області під контролем ЗСУ, – це і військова, і політична поразка Путіна. Так що цей напрямок буде пріоритетним для агресора.

Окрім суто внутрішніх воєнних здобутків, до наших основних успіхів слід зарахувати залучення широкої міжнародної коаліції задля протистояння російській агресії. Як наслідок – у нас з’явилася можливість отримання новітніх зразків військової техніки від країн НАТО, а також позаблокових держав-союзників НАТО. Посилюється в даному ракурсі позиція Великої Британії, Франції та Німеччини.

Так, канцлер ФРН Олаф Шольц заявив, що до 2027 року Німеччина може витратити на зброю для України 17 мільярдів євро. До речі, Німеччина – друга після США країна, яка надає найбільшу підтримку Україні.

У Парижі за ініціативи президента Франції Емманюеля Макрона сьогодні зберуться близько двадцяти глав держав та урядів, щоб підштовхнути підтримку України.

Варто зазначити, що переговори в Парижі пройдуть у той час, коли американська підтримка все ще заблокована в Конгресі. Тож Макрон закличе Європу до «колективного ривка» проти Росії.

Загалом можна говорити про консолідовану позицію у питанні підтримки України. Зараз, вирішивши собі питання диверсифікації російського газу, Захід, схоже, сконцентрувався на необхідності мінімізації ризиків розширення конфлікту безпосередньо на європейські країни та країни-члени НАТО.

Тому не випадково заяви керівників Великої Британії, США, ЄС, генсека НАТО звучать в унісон: не можна допустити перемоги РФ у цій війні. Оскільки це призведе не лише до посилення Росії, а й до інших диктаторських режимів.

Тези, що з’являються в українському інформаційному просторі про зменшення військово-технічної допомоги Україні з боку західних країн, не відповідають дійсності. Поширюють цю інформацію здебільшого російські ЗМІ, але вона спростовується фактами.

Франція заявила про збільшення військово-технічної допомоги Україні на суму близько 6 млрд євро. Німеччина на 2024 рік заявила лише про військово-технічну допомогу – 7,5 мільярда… Франція заявила про передачу українській стороні САУ Caesar. Причому йдеться про близько 80 установок. Плюс, заява представників Франції про передачу Україні безпілотних літальних апаратів новітньої модифікації. Німеччина – постачання важкого озброєння, систем ППО. Це IRIS-T та Patriot, які вже перебувають безпосередньо на бойових позиціях. Плюс артилерійські снаряди.

Нагадаю і про домовленості на полях Мюнхенської безпекової конференції.

За підсумками Мюнхенської конференції за участю президента України Зеленського було підписано історичні в буквальному значенні цього слова документи, зокрема про військово-технічне співробітництво з концерном Rheinmetall, який заявив про виробництво артилерійських снарядів на території України. Зазначу, на 2024 рік Rheinmetall заявив про різке збільшення кількості артилерійських снарядів: з 400 тис. до 800-900 тис., причому більша їхня частина піде саме на потреби Збройних сил України.

Отже, можна сміливо прогнозувати, що військово-технічна, фінансова підтримка України з боку Заходу триватиме і нарощуватиметься.

Під час останньої пресконференції президент Володимир Зеленський заявив, що Україна зможе перейти до наступальних дій, коли матиме співвідношення озброєння 1 до 1 відносно російської. «Як тільки (співвідношення щодо кількості зброї) у нас буде 1 до 1 на тому чи іншому напрямку, то ми обов’язково покажемо результат, як це вже неодноразово було», – заявив він.

Захід не втомився від війни в Україні, як би того не хотіла Росія. Станом на сьогодні у західних партнерів є чітке розуміння, що Україні треба допомагати, бо саме вона є форпостом для Європи від Росії.

Варто відзначити серед позитиву за цей період і побудову логістики, яка дозволяє, незважаючи на точкові удари з боку РФ, здійснювати як передислокацію, так і накопичення матеріально-технічних резервів, а також забезпечити постачання новітнього озброєння з-за кордону.

Серед досягнень і розбудова ешелонованої системи ППО, яка дозволяє тримати більшість ключових об’єктів критичної інфраструктури поза активною діяльністю російських сил.

І головне, консолідація українського суспільства. За два роки активної інформаційно-пропагандистської атаки на свідомість українців ворогу не вдалося посіяти розбрат на тезах політичних, мовних чи релігійних відмінностей в нашому суспільстві. Це було основним завданням роспропаганди, і воно провалилося. І це – наш спільний успіх.