Чого чекати Україні від нового терміну Лукашенка

Лукашенко йде на вибори, якщо так це можна назвати в теперішніх білоруських реаліях. Він сказав про це вчора в інтерв’ю російському телеканалу. Очевидно, що в сьомий раз він вийде «переможцем».

Можливо, це стосувалось би виключно білоруського суспільства, якщо б Білорусь не стала співучасником російської збройної агресії проти України і не створила міграційну кризу на кордонах з ЄС. Саме під час його теперішньої каденції Білорусь, яка вважалася більш-менш нейтральною країною у центрі Європи, стала джерелом загроз, насамперед для сусідів, країною-співагресором, країною з території якої лунають ядерні погрози, а також країною з важко передбачуваною і не самостійною зовнішньою політикою, абсолютно залежною від примх кремля.

Що можна очікувати, зокрема Україні від цього, можна трохи зрозуміти з іншого інтерв’ю, яке він також дав вчора кореспонденту ВВС Стіву Розенбергу коментуючи позицію щодо російсько-української війни. Не люблю цитувати, але ж «это я еще про минимуму вовлечен в этот конфликт. А можно сказать вообще не вовлечен»… Правда, дуже схоже на путинське «мы еще не начинали».

Ще цікавіше були його пояснення щодо нападу Росії з території Білорусі у лютому 2022 року. Ну поверталися собі російські війська до себе з навчань на півдні Білорусі, а потім раз…. і повернули на Київ…. Але якось не пояснює чому водночас полетіли ракети і бомби по українській території з білоруських аеродромів і чому це вторгнення тривало не один місяць. Хоча ні, пояснює, – «запитайте у Зеленського» (???). Нормально. Перебуваючи на той час в Мінську, я пам’ятаю ті «блєяния ягнят» (або їх мовчання), якими пояснювали тамтешні дипломати і чиновники очевидний факт російської агресії та її підтримки білоруською владою.

Принаймні до того, як їх керманичу не підготували відповідні тези…, які він і досі використовує під час подібних інтерв’ю. Лукашенко, думаю всі помітили, взагалі-то мало що змінює в свої оцінках і поясненнях (які йому «впхнули» в голову КГБ та СВР), хіба що в бік нагнітання та додавання «жахливих» прикладів. Так, у відповідь Розенбергу на запитання чому той не підтримав Україну, він знову поніс таку нісенітницю, що навіть я здивувався… Причиною називаються і санкції, і захват вагонів, і арешт автомобілів з водіями (яких він начебто звільнив провівши спецоперацію), і п’ятьох вбитих білорусів, тіла яких начебто «расчленили, чтобы мы не поняли как они погибли». Неодноразово коментував всю цю маячню, але коротко повторюсь.

Перші санкції проти Білорусі у відповідь за її співучасть у російській агресії Україна ввела лише у листопаді 2022 (мабуть на щось сподівалися), «вагони» та «авто» були вже після початку агресії і, в цьому контексті, мабуть стали виправданою реакцією з українського боку «до кращих часів». Операція «зі звільнення» – це було банальне використання ситуації з обміном українських водіїв, які поверталися з Росії через Брест на російських, які їхали в Росію. Білорусь вимагала додати своїх водіїв (їх і так планували віддати пізніше), до списків росіян.

Але найцікавіше в «поясненнях» виглядає збільшення кількості білорусів, яких «розчленили». У попередніх інтерв’ю, я пригадую, йшлося про двох, а зараз вже про п’ятьох.

Що воно буде далі? Кажу це без особливого сарказму, а тим більше самозадоволення. Мій коментар, насамперед, для того, щоб зрозуміти, чого очікувати не тільки білорусам, але й нам, українцям і іншим країнам нашого регіону від перебування при владі цієї людини ще наступні п’ять років.