Ігор Луценко Народний депутат 8 скликання

Війна краде майбутнє в української землі

Донецький степ, попередні дні розмитий туманами, тепер знову розгорнув крила
фото: facebook/Ігор Луценко

Чи зможе природа колись пробачити людям наругу над собою?

В тонку щілину між щільними хмарами і землею сонце ллє розжарену магму. Я такого давно не бачив, бо зазвичай день – не мій час, я рухаюся полями у нічну пору. Світло дня перечікую у підвалах і бетонних коробках, котрі колись були теплими оселями, і вже ніколи, мабуть, не будуть.

Донецький степ, попередні дні розмитий туманами, тепер знову розгорнув крила. Поля, розкислі від білого молока, здобули чіткість.

Забуті за кілька темних тижнів, з далини виринули знову стволи шахт. Деякі з них, не ховаючись, розставили ноги і сидять, як велетенські комарі, що смокчуть із землі кров. Але замість крові земля чвиркає отрутою.

Хтось раптом каже, що ця війна тут – через оці дірки у землі. Їх тут надто багато.

Колись тут були благословенні хліборобські краї, але у 19 сторіччі прийшли на цей дикий схід старателі, знайшли тут поклади, і побудували велетенських комарів, щоб смоктати з землі її багатства – вугілля, руду; глибоко врізалися у шкіру планети.

Але природа цього не пробачила, і мститься без розбору людському роду; те, що давно поховане у товщі, потривожене – знову оживає і виходить на поверхню, з шахт іде галюциногенний білий пар. Війна тут по-особливому люта і безпам’ятна, немає у неї ніяких цілей, крім примноження зла.

Пробач нам, степ, за ці шахти-рани, за вкрадені у тебе ріки, за те, що громи наші тривожать нині твоїх пташок, а гармати шрамують полотна полів!

Читайте також:
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: