Що може стати на заваді початку вступу України до Євросоюзу

З подачі видання Politico на цьому тижні в ЗМІ знову актуалізувалися сигнали про можливий початок переговорів про вступ України до ЄС наприкінці червня. Затвердження Переговірної рамки планується провести після європейських виборів, щоб виключити, хоча б формально, український фактор з передвиборчих перегонів і коаліційних домовленостей. Водночас, це вважається необхідним зробити ще до переходу головування в Євросоюзі до Будапешту, що відбудеться 1 липня.

Протягом останнього часу Угорщина була основним блокуючим фактором у питаннях, пов’язаних зі вступом України до ЄС та допомогою Євросоюзу нашій державі. При цьому Будапешт активно зловживав риторикою існування нібито порушень прав угорської меншини в Україні. Як свідчать заяви угорських топ-дипломатів, хоча в цих питаннях відзначається посилення взаєморозуміння між Києвом і Будапештом, запитання все ще залишаються, зокрема стосовно тексту деяких положень Переговірної рамки.

До потенційно проблемних моментів, окрім угорського прем’єра Віктора Орбана, нещодавно додався ще один – новий уряд Нідерландів, який очолюватиме праворадикальний євроскептик, лідер Партії свободи Герт Вілдерс. Як відомо, він налаштований не лише проти Брюсселя і членства Гааги в ЄС, а й проти вступу України до Євросоюзу. Через пів-року після парламентських виборів йому, нарешті, вдалося сформувати парламентську коаліцію, яка відкриває шлях до створення нового уряду. Безумовно, у цій нідерландській коаліціаді були і будуть в майбутньому політичні поступки. Однак серед друзів України в ЄС вважається, що краще, щоб політичне рішення по переговорах з Україною було прийняте ще до вступу Вілдерса на посаду. Правда, у цьому контексті вселяє оптимізм те, що нова коаліція обіцяє підтримувати військову допомогу Україні. Тому є сподівання, що так очікувані голландські F16 все ж таки прибудуть на фронт.

Окрім керівництва ЄС і сьогоднішнього бельгійського головування, особливий інтерес до прийняття рішення про початок вступних переговорів з Україною у червні має Польща, і не лише у якості традиційного лобіста європейської інтеграції нашої держави, але й з огляду на перехід головування в ЄС на початку 2025 року до Варшави. Витратити таку нечасту ротаційну оказію особливого впливу і публічності в Євросоюзі на бюрократичний процес погодження рішення, яке в політичному сенсі вже давно прийняте, польському керівництву не хочеться. Тим більше, що переговори будуть торкатися у т.ч. питань, які мають особливо важливе значення для Польщі як для сусідки України.

Ключовою датою прийняття рішення по Переговірній рамці зараз вважається 27-28 червня, тобто останнє в першому півріччі засідання Європейської Ради. Про підготовку до цього заходу йшлося під час останньої міністерської зустрічі Ради ЄС із загальних питань, що відбулася 21 травня. Окрім включення до порядку денного наступного саміту ЄС питання України, інтерес для нас представляє ще ряд рішень цієї Ради.

Міністри заслухали звіт Єврокомісії про виконання Польщею вимог з відновлення верховенства права в державі, зокрема дій Уряду із забезпечення незалежності судової гілки влади. В лютому 2024 року Європейська Комісія, враховуючи налаштованість нового польського уряду на співпрацю з Брюсселем, у т.ч. в питанні забезпечення верховенства права, розморозила Варшаві доступ до 137 млрд євро, які були заблоковані через проблеми у цій сфері під час правління партії Право і Справедливість. Зокрема це стосується 59,8 млрд євро з Фонду відновлення, створеного ЄС для подолання наслідків пандемії ковіду, а також 76,5 млрд євро з Фонду вирівнювання. Однак Польща все ще залишалася під процедурою статті 7 Договору про ЄС, які стосуються дій проти держав-членів, що допускають серйозні порушення цінностей Євросоюзу. І в будь-який момент, у разі відновлення старих чи появи нових проблем, фінансові обмеження для Варшави могли б бути також відновлені. Позитивна реакція Ради ЄС на звіт ЄК дозволяє Єврокомісії формально припинити процедури застосування ст.7 до Польщі.

Рада ЄС також схвалила Висновки щодо демократичної стійкості та захисту виборчих процесів від усіх форм іноземного втручання. У Висновках міститься заклик до інституцій ЄС і держав-членів активізувати моніторинг іноземних спроб впливу та в повній мірі використовувати всі механізми, які ЄС має у своєму розпорядженні, для протидії гібридним загрозам. Комісії пропонується продовжити роботу з онлайн-платформами, а також тісну співпрацю з громадянським суспільством, академічними колами, як і обмін інформацією з державами-членами для протидії іноземному втручанню та дезінформації.

Крім того, 21 травня Рада ЄС також прийняла рішення про можливість використання доходів від російських суверенних активів на військову допомогу Україні та на її відновлення. Як і передбачалося попередніми принциповими домовленостями в рамках ЄС, 90% коштів із щорічних 2.5-3.0 млрд євро прибутків буде передаватися до Європейського фонду миру для закупівлі зброї і боєприпасів для України, а 10% піде на відновлення держави. Це рішення ЄС є особливо важливим у контексті підготовки до наступного саміту G7, який відбудеться 13-15 червня в Італії і, як передбачається, також обговорить питання використання заморожених російських активів.

Активно присутній у європейському інформаційному просторі й Ізраїль та його боротьба з Хамас. Більше того, на фоні продовження Тель-Авівом активних наступальних дій в Секторі Газа, а також передвиборчих процесів у США і в Європі, загостюються й протиріччя у цих питаннях, як і бажання конкуруючих партій і осіб їх використати в електоральних цілях.

21 травня Ірландія, Іспанія і Норвегія заявили, що з наступного тижня офіційно визнають Палестину як державу, що викликало хвилю обурення в Ізраїлі. Критично сприйняли цю позицію і у Вашингтоні та в деяких інших європейських столицях. Зокрема в американській адміністрації наголосили, що Президент США Джо Байден також підтримує існування двох окремих держав – Палестини та Ізраїлю. Але, на його думку, це може бути досягнуто дипломатичними переговорами між країнами.

Серйозний міжнародний резонанс викликало рішення Генерального прокурора Міжнародного кримінального суду Каріма Хана звернутися до МКС із запитом на видачу ордерів на арешт керівників Ізраїлю – Прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу і міністра оборони Йова Галанта, а також трьох лідерів Хамасу – політичного лідера Ісмаїла Ханії, командувача військовим крилом Мухаммада Дейфа та лідера угруповання в Секторі Газа Ях’ї Сінвара. За словами Генпрокурора, у нього є достатньо підстав вважати, що вони мають відношення до воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних на території Гази та Ізраїлю.

Ізраїльський прем’єр назвав таке рішення «моральною образою історичного масштабу». Однак не лише в Тель-Авіві його не зрозуміли. Хибним його визнали також і у Вашингтоні, і в Лондоні. Водночас, у деяких інших європейських столицях, зокрема в Парижі і Брюсселі, це рішення, фактично, підтримали. На незалежності Міжнародного кримінального суду зробили акцент і керівники ЄС.

Політичні оглядачі у цьому зв’язку озвучили низку запитань – як щодо адекватності і політичної доцільності прирівняння статусів Нетаньяху і російського керманича Путіна, так і щодо відсутності ордерів на арешт Путіна за його значно масштабніші злочини в Україні, починаючи з 2014 року, або хоча б з початку широкомасштабного вторгнення в Україну у 2022 році.