Зеленському не треба піддаватися на провокації Ізраїлю: у чому небезпека для України

Президенту України Володимиру Зеленському не варто вестися на провокації з боку Ізраїлю та їхати з офіційним візитом до Єрусалиму, який переважна більшість світу не визнає столицею Ізраїлю. Це може зруйнувати міжнародну політику України. Однак двосторонні відносини України та Ізраїлю треба треба поступово будувати і розвивати.

Відносини Україна - Ізраїль

Під час зустрічі Зеленський і Нетаньягу підписали Договір про зону вільної торгівлі, обговорили двосторонню торгівлю, визнання геноцидом Голодомору з боку Ізраїлю, взяли участь у церемонії у Бабиному Яру (місце у Києві, де у 1941-1943 фашисти знищили близько 100 тисяч осіб. Зараз там знаходиться меморіальний комплекс). Поговорили про символізм, мовляв, зустрілися вперше за 20 років.

Зона вільної торгівлі буде однозначно більш цікава Ізраїлю. Вони виробляють більше товарів із доданою вартістю. Їх компанії виграють, бо буде куди постачати більше товарів. Для них це буде експансія на ще один ринок. У них більш розвинені технології – ІТ, військове обладнання летального і нелетального характеру. Хоча цього буде не багато. Продовольство, зокрема, молочні продукти, медикаменти. Кінцевий продукт у них доволі якісний. Україна має менше можливостей і від нас чекати експансії не можна. Ми виробляємо лише сировину і вона за цією угодою квотована. На написання договору «вбили» багато часу, але це приємний момент для Ізраїлю.

У плані міжнародної політики Ізраїль має абсолютно чітку позицію – він захищає національні інтереси і намагається товаришувати з тими, хто їм може у цьому допомогти. Ізраїль – союзник США. Але й з Росією у них більш тісні стосунки – вони співпрацюють у питаннях Близького Сходу, наприклад, що більш цікаво Ізраїлю, ніж всі інші питання. Україна не може компенсувати цю співпрацю.

Україна не має інструментів, щоб вплинути на Росію через Ізраїль. Ось, прийдемо ми до Нетаньягу і що йому скажемо? «Можеш, будь ласка, сказати Путіну, аби він забрав війська з Криму, з Донбасу»? У нас із Ізраїлем доволі поверхові спорадичні, так би мовити точкові відносини. Вони не є системними чи сформульованими. Нам нема чим грати – у нас немає козирів. Відповідно, Ізраїль не бачить вигоди у стосунках із Україною.

В Ізраїлі є українська діаспора. Але ж у нас є також велика діаспора в Канаді і Польщі. В останній буде скоро стільки українців, що можемо за квотами їх у Сейм заводити. Але як ми їх використовуємо? Там уряди приймають рішення не під тиском вихідців із України, а виходячи з власних інтересів.

Крім того, у нас не сформульована зовнішня політика – з ким ми маємо дружити, які інструменти для цього використовувати. Діаспори досі не інституціоналізовані. Немає органів між ними і посольствами. У вірменів є союз вірмен України, Росії. Є чіткий зв'язок між ними й органами влади, відбувається постійний контакт. І вірмени можуть впливати на політику певних країн. У США є ціле лоббі.

Тому прориву у стосунках між Україною та Ізраїлем не буде. Наші відносини – на базовому рівні. Потрібен якийсь час, аби їх вибудовувати: перший, другий, третій візит, візити міністрів, голів парламенту, спільні проекти. Після третього успішного проекту можна буде виходити на співпрацю у стратегічному напрямку. Так само створюється і спільне виробництво – без довіри, яка будується роками, його не буде.

Ізраїль має дуже цікаві для нас західні військові технології, але вони нам їх просто так не віддадуть, бо вони нам не вірять. Треба вибудовувати систему довіри, а президент має бути її гарантом. У цьому вбачаю головну місію Володимира Зеленського на наступні п'ять років – це відновлення чи побудова з нуля довіри міжнародних партнерів до України. Бо ми останні роки – не лише 5 років – дуже часто брехали: і про реформи, і про економіку. Та й зараз про війну брешемо. А такі речі не забуваються. Відповідно треба вибудовувати атмосферу довіри, на основі якої будуть спільні проекти. Поки це все на сирому рівні.

Але я оптиміст і хочу вірити, що Зеленський це зможе. Я бачу, що його сприймають позитивно – дивлячись на реакцію ринків, інвесторів, кредитні рейтинги і ціни. Умови, які зараз склалися, є для нього приємними і сприятливими. Якщо він скористається – у сфері зовнішньої політики цього від нього буде достатньо. Якщо не скористається - завершить як Петро Порошенко.

Зеленський і Єрусалим

Щодо запрошення Зеленського до Єрусалиму. Якщо офіційне запрошення було, то ми маємо відповісти – так або ні. Можливо, Нетаньягу сказав це від себе, без попередніх переговорів, щоб витягнути якусь відповідь із президента – це не заборонено. Тут має включитися дуже тонка дипломатія. Першою зупинкою має бути Тель-Авів, який ми визнаємо столицею Ізраїлю. І далі, якщо вони захочуть поїхати в Єрусалим – скільки завгодно.

Але в жодному разі це не має бути візит в Єрусалим в якості визнання його столицею. Це розвалить нашу позицію по ізраїлсько-палестинському конфлікту – цього робити не можна. Ізраїльтяни можуть спровокувати Зеленського на заяви, участь у певних заходах, бо це їх інтерес. Йому не варто піддаватися на такі провокації.

Це якраз питання, пов'язані з окупацією і всіма супроводжуючими проблемами, від яких страждає Україна. Відповідно, нам не можна приймати подібні рішення стосовно інших країн. Тому що потім ми завдаємо шкоди і своїм позиціям. Ми не зможемо нормально апелювати в судах і міжнародних арбітражах до міжнародного права. Вся наша політика будується на міжнародно-правових нормах, а Ізраїль їх не дотримується – це факт. Тому якщо ми відмовимося від цього права, то будемо мати проблеми при відстоюванні питань, пов'язаних з окупованими Росією територіями. Не можна публічно демонструвати подвійну мораль, закривати очі на ситуацію, подібну до нашої. А там подібна ситуація - це визнано міжнародною спільнотою і ми за це голосуємо 27 років поспіль. В першу чергу, це погіршить наші стосунки із ЄС.

Так, є дискусійне питання, чи варто визнавати Єрусалим столицею заради отримання підтримки від Дональда Трампа? Я прихильник думки, що це того не варте. По-перше, немає гарантій відповідної підтримки з боку США. По-друге, невідомо, яка це буде підтримка за фактом. Чергова партія військового озброєння чи обладнання? А воно того варте? Ми обміняємо всю нашу міжнародно-правову позицію і аргументи на партію грошей? А більше ніяких гарантій нам ніхто не дасть. Військової бази США у нас не буде – це точно.