Порада президенту: критика попередників уже не працює

Падіння рейтингу Володимира Зеленського можна пояснювати багатьма причинами, але серед основних буде та, що критика попередників уже не працює. А відповідно – уже не існує того жахливого тла, на фоні якого Зеленський здавався чесним хлопцем, людиною з народу.

Ілюзія протистояння між «старою системою» й новими людьми, завдяки якій Зеленський виграв президентські й парламентські вибори у 2019 році, вивітрилася, а в голові виборців після неї залишився легенький дурман. Виявилося, що «стара система» має якийсь притягальний шарм, що швидко заворожує навіть тих людей, які ніколи раніше не були її гвинтиками.

Зеленський публічно висміював і критикував інтер’єри владних кабінетів, меблі з карельської берези, пафосне перерізання стрічок, кортежі та довжелезні вервечки чиновників, що супроводжують президентів і прем’єр-міністрів. Але отримавши булаву, сам з не меншим завзяттям кинувся усе це репродукувати.

Виявилося, що скляний офіс президентові не підходить, бо йдеться про якісь унікальні системи зв’язку й охорони. На велосипеді теж поїздити не вдалося, і на перешкоді стали не дощ чи сніг, а безпека першої особи держави. От чесне слово: Зеленський дуже хотів, але служба охорони йому це заборонила. Вона ж порадила йому переселитися на державну дачу та літати чартерами.

А якщо йдеться про чемпіонати з перерізання стрічок, то Зеленський, либонь, уже давно випередив попередника і наближається до рекордних показників Кучми. Чинний Президент особисто відкриває басейни, спортивні майданчики, дитячі садки, інспектує будівництво цнапів, шкіл і доріг. Часто-густо вартість брендових костюмів членів кортежу президента перевищує ціну спортивного майданчика, який вони з такою помпою відкривають, але про певну абсурдність ситуації ніхто президентові не доповідає. Як і про те, що будівництво спортивних полів зі штучним покриттям не входить до основних обов’язків гаранта Конституції.

Рейтингу ці релікти совєтського офіціозу також не додають, тому залишається єдине пояснення: Зеленському все це просто подобається, він потайки мріяв про це з дитинства. Почесна варта, супровід охорони, перелякані погляди дрібних чиновників, звернуті на тебе прожектори й мікрофони, владний удар кулаком по столу і крик «Вийди, розбійник!». А також – можливість вибіркового правосуддя для ворогів і вияв ласки володаря до своїх.

За два з половиною роки у владі Зеленський став уособленням старої системи, яку буцімто прийшов знищувати. Тепер він відмовчується про п’яні аварії свого депутата, призначає на посади за принципом лояльності, а не професіоналізму, журналістів вважає ворогами та не бачить нічого поганого в офшорах.

Усе б нічого, але за таких обставин годі сподіватися на те, що твої рейтинги триматимуться на критиці минулої влади. Річ у тім, що суспільство вже не дуже й добачає різницю між Зеленським і попередниками. І коли після офшорного скандалу президент у своїй відповіді знову згадує «олігарха Порошенка», то це створює питання вже не до Порошенка, а до самого Зеленського. Ми вже чули про Порошенка, покажи нам щось інше, продемонструй свої досягнення, бо вже минула половина президентського строку!

На другій половині президентського терміну критика попередника навіть прихильникам Зеленського здається недоречною, якщо й не зовсім недолугою. Це та ситуація, коли стріли перетворюються на бумеранги і ранять нападника. Бо якщо на третій рік у кріслі президента ти далі торочиш про Порошенка, то тобі або нічим похвалитися, або в тебе якась психологічна травма, зацикленість на цій особі. А це в обох випадках – причина не тільки для падіння рейтингу, а й для поступової дискваліфікації.