Знижки на товари та продукти: як це впливає на покупців

Серед моїх численних слабкостей є одна зовсім безглузда – любов до знижок і різноманітних акцій. Якщо в супермаркеті ви часом ставите собі питання, для кого ж клеять ці яскраві цінники зі знижками, то знайте – для таких, як я.

Людей, зір яких еволюціонував до своєрідного сканера, що серед довжелезних торгових рядів безпомильно виловлює насамперед акційні продукти.

Щоб далеко не ходити: цілий рік я планував на свій день народження полетіти в турецький Курдистан, але сів купувати квитки, порівняв ціни і в підсумку опинився на Кіпрі та в Греції. Як то кажуть, пам’ятаю, як заходив на сайт, потім темрява, а оговтався вже лише від моторошного звуку есемески про зняття коштів з банківського рахунку.

Так само з супермаркетами: йдеш за одним, а приносиш інше. Заходиш усередину, роззираєшся і притьмом забуваєш про свій список у задній кишені джинсів. Адже стільки всього необхідного! А як це згодиться! О, яка чудова ідея! А це можна взяти, бо ціна добра, а воно й так не зіпсується – хай почекає свого часу.

Деякі з акцій розраховані саме на гуманітаріїв. Бо коли бачиш на полиці напис «2+1=2», то мусиш такий товар придбати, адже цим самим даєш ляпас чванливим випускникам факультетів точних наук. Ну і що, мовляв, де та ваша хвалена математика?! У підсумку цього рівняння несеш додому у кращому разі акційний набір консервованого тунця або три баночки соусу табаско, хоча тобі не треба було жодної.

Принаймні не пам’ятаю за собою, щоб жовтий цінник під квашеними огірками чи макаронами «Тая» змусив мене бодай на мить зацікавитися.

Натомість знижки на авокадо й манго, соуси песто й тахіні, акції на чорізо й хамон я не пропустив ще жодного разу. Хоча для чого мені ті 80 грамів хамону, які коштували 149 гривень, а тепер їх віддають за 89? Та й головне – чи справді той хамон колись коштував 149 гривень?

Є товари, знижки на які особливо спокусливі. Наприклад, витримані й плісняві сири. Якщо цей сир витримували кільканадцять місяців, то і в тебе холодильнику він ще протримається трохи. Таке, як кажуть у мене в родині, гріх не взяти. А грішити я не хочу – особливо напередодні свят. Тому й беру. До того ж пармезан або ґорґонзолу я ще можу собі дозволити, натомість в українських крафтових виробників сиру ціни часто непідйомні.

Бо ти не просто не планував купувати вино, ти ще й думав, що на якийсь час було б добре утриматися – не тільки від купівлі, а й від споживання. Але ось ти мимоволі сьомий раз проходиш через винний ряд і погляд твій чіпляється за той яскравий цінник під стильною пляшкою доброї резерви. Ні, не треба. Я ж узагалі за молоком прийшов! Але молока чилійського тут не купиш, зате вино таке є. А воно мені точно треба? Ну, але якщо зі знижкою…

Зрештою, суть же не в товарах, а в тому солодкому відчутті споживацького тріумфу, коли виходиш з торгового центру з думкою, що ти всіх обіграв.

Захланні капіталісти хотіли тобі встюхати подорожче, але тобі вдалося їх перехитрити й купити дешевше. Хоча й те, що тобі зовсім не треба.

Бо ж ти купуєш не так товар, як цю романтичну емоцію, а за відчуття тріумфу не гріх і заплатити.