Ні, російські опозиціонери, ви мене не образили. Ви мене розчарували

18 вересня цього року відбудуться вибори до Державної Думи Росії. Виборча кампанія йде кволо, без галасу, але російські опозиціонери все одно в умовах браку фінансових ресурсів та інформаційної блокади намагаються проштовхнутися до парламенту крізь щільний однострій партій влади. Для такої мети не гидують навіть уже голосами з окупованого Криму. Навпаки публічно закликають громадян України, що мешкають під окупаційною владою, прийти на вибори до російського законодавчого органу.

А пригадується, як ще зовсім нещодавно ці притомні російські політики виходили на протестні марші із гаслом «Я против аннексии Крыма», як в ефірах «Свободи» засуджували злочинні дії своєї країни щодо сусіднього «братского народа»…

Перший дзвіночок розчарування пролунав у переписці з Дмітрієм Ґудковим, депутатом Держдуми і нині кандидатом в депутати. Проаналізувавши його програму в частині зовнішньої політики, я нічого не побачила в питанні вирішення анексії Криму. Спитала, чому так? Відповідь була простою: «Это программа партии «Яблоко». На моє наступне зауваження, що за таких умов змушена й далі бойкотувати вживання російської мови, російський опозиціонер запропонував мені обрати мову спілкування – російська або англійська…

Ґрігорій Явлінський 5 серпня виклав на свою сторінку в фейсбук відео, де він «стурбований і занепокоєний», що Україна отримала незалежність і що доводиться платити за транзит енергоресурсів.

Екс-депутат у вигнанні Ілля Пономарьов, який проголосував проти анексії Криму, теж неодноразово зауважував, що питання Криму є другорядним для росіян. Бо завдання для нової влади, яка прийде, буде полягати у тому, щоб цю владу втримати. А повернення Криму призведе до протилежних наслідків. Тому, на його думку, потрібна спільна адміністрація на півострові і наступний референдум.

Найбільше вразив Владімір Мілов, який закликав кримчан прийти на вибори. І на моє питання, чи визнаєте ви тепер в такий спосіб анексію Криму, відповів красномовно: «Да вы за 2,5 года вообще палец о палец не ударили в Украине, чтобы вернуть Крым, все что вы умеете - это докапываться до российских оппозиционеров в фейсбуке. Какое тут значение имеет, на что вы «надеетесь» и что вы вообще думаете по этому вопросу?»

Така візантійська риторика і поведінка російських опозиціонерів наштовхнула мене на попередній висновок, що з приходом начебто притомних російських опозиціонерів до влади, відношення Росії до України не зміниться. Це означає, що українцям і далі треба зміцнювати оборону, розвивати загони територіальної самооборони, і тримати північного сусіда на відстані витягнутої руки.

Ні, російські опозиціонери, ви мене не образили. Ви мене розчарували.